За період тимчасової непрацездатності у зв’язку з хворобою або травмою (за наявності лікарняного листа) працівник має право отримати лікарняні. Їх розмір залежить від страхового стажу співробітника.
Чим більше страховий стаж (період, протягом якого за працівника сплачувалися страхові внески), тим більший відсоток від середнього заробітку нарахує роботодавець при оплаті лікарняного. Відповідність між страховим стажем і частиною середнього заробітку, яку повинен використати бухгалтер при розрахунку лікарняного листа, наведемо в таблиці (ст. 24 Закону про соцстрахування).
| Страховий стаж | % від середнього заробітку |
| До 3 років | 50 |
| Від 3 до 5 років | 60 |
| Від 5 до 8 років | 70 |
| Понад 8 років | 100 |
Такі ж розміри встановлені й для оплати перших п’яти днів непрацездатності (п. 5 Порядку № 440*).
Інакше кажучи, якщо ваш працівник захворів, то оплату лікарняного у розмірі 100 % середнього заробітку він отримає тільки при страховому стажі 8 і більше років.
Що робити, якщо в період тимчасової непрацездатності у застрахованої особи страховий стаж «перескочив» у наступний діапазон, який надає право на більший розмір виплати, ніж до хвороби? Який відсоток брати для оплати лікарняного?
Відповідь можна знайти в абзаці 2 ч. 1 ст. 19 Закону про соцстрахування. Там передбачено, що право на оплату тимчасової непрацездатності виникає з настанням страхового випадку в період роботи. Це означає, що страховий стаж для оплати лікарняного слід визначати на дату настання страхового випадку.
У цій ситуації для розрахунку суми денної виплати треба брати страховий стаж, який мав працівник на дату настання страхового випадку (початок тимчасової непрацездатності). Він склав трохи менше 8 років, що надає право на оплату лікарняного в розмірі 70 % середньої зарплати.
