Що робити, якщо в один чудовий момент виявиться, що у вас довгий час працює працівниця, яка є одинокою матір’ю, а ви ні сном ні духом про це не знаєте? Без паніки! Ми вам допоможемо розібратися.
Спочатку слід зрозуміти, чи дійсно така співробітниця може вважатися одинокою матір’ю в цілях отримання додаткової відпустки.
Отже, у ст. 19 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504/96) передбачено, що одинокій матері надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.
За визначенням поняття «одинока мати» звернемося до п. 9 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.92 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (далі — постанова № 9). У ньому зазначено, що одинокою матір’ю вважається жінка, яка не перебуває в шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері; вдова; інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама (детальніше про те, які жінки вважаються одинокими матерями, — у спецвипуску до журналу «ОП», 2019, №2/1).
Давайте з’ясуємо, як цивільний шлюб вписується в законні рамки. Так, згідно зі ст. 21 Сімейного кодексу України від 10.01.2002 р. № 2947-III шлюбом вважається сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Більше того, проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя.
Що стосується запису у свідоцтві, то відповідно до ст. 135 Сімейного кодексу запис про батьків дитини, якщо батьківство не встановлено, проводиться таким чином:
Цитата
При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім’я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Тобто така працівниця де-юре може вважатися «одинокою матір’ю» за першою підставою, передбаченою в п. 9 постанови № 9.
Якими документами варто підтвердити цей факт?
Ми радимо отримати від працівниці копію свідоцтва про народження дитини та копію витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України. Це передбачено п. 31 Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні (наказ Мін’юсту від 18.10.2000 р. № 52/5). Бажано також зазначити дату подання документів роботодавцеві або отримати заяву від працівниці із зазначенням дати їх надання. Для чого це потрібно? Це буде достатньою гарантією того, що ви правомірно не надавали раніше такої відпустки цій працівниці.
Що стосується надання додаткової відпустки одинокій матері, то згідно із Законом № 504/96 надання цієї відпустки — це право працівника, але обов’язок для роботодавця її надати за наявності підстав. Від цього й танцюватимемо.
Зауважимо: не варто перейматися про те, що працівниця лише зараз заявила про своє право на додаткову відпустку. Надання таких документів — це таке ж право працівника, тому коли захотів, тоді й може їх надати.
Якщо працівник, що має право на цю відпустку, з будь-яких причин не скористався цим правом за декілька попередніх років, він може використати цю відпустку пізніше. На це вказує Мінсоцполітики в листах від 20.09.2013 р. № 807/13/155-13 (див. «ОП», 2013, № 23, с. 6) і від 12.05.2015 р. № 256/13/116-15. Основний аргумент зводиться до такого: строк давності, після якого втрачається право на додаткову відпустку на дітей, чинним законодавством не встановлений!
Але запам’ятайте! Можливість заміни додаткової відпустки на дітей грошовою компенсацією в разі, якщо така мати продовжує працювати на цьому підприємстві, чинним законодавством не передбачена (лист Мінсоцполітики від 19.01.2017 р. № 132/0/101-17/284 (див. спецвипуск «ОП», 2017, № 10/1, с. 3). Тому компенсацію за невикористану відпустку на дітей працівниця зможе отримати лише при звільненні.
Для того щоб ви не сумнівалися в правильності ваших дій, наведемо як приклад постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03.04.2018 р. у справі №200/19164/16-ц (ср. ). У ній якраз вирішувалося питання про те, чи варто надавати компенсацію за додаткову відпустку працівниці за період роботи (з 2008 року по 2013 рік), якщо вона оголосила про свій статус одинокої матері тільки у 2014 році, а звільнена була у 2016 році. Представники Феміди дійшли висновку: статус одинокої матері (за першою підставою п. 9 постанови № 9) у жінки, по суті, виник вже на момент реєстрації дитини. Але скористатися своїм правом на додаткову відпустку вона може тільки в період роботи (лист Мінсоцполітики від 25.02.2015 р. №76/13/116-15). Тому те, що документи не були надані на момент початку роботи, не скасовує її право на отримання компенсації такої відпустки при звільненні за 2008 – 2013 роки.
А як діяти, якщо такому «малюкові» цього року виповнюється 18 років? Право одинокої матері на соцвідпустку на дітей зберігається до досягнення дитиною віку 18 років, якщо вона не визнається повнолітньою раніше (див. листи Мінсоцполітики від 05.08.2016 р. № 435/13/116-16 і від 25.02.2015 р. № 76/13/116-15). Починаючи з року, що настає за роком, в якому дитина досягне 18-річчя, жінка втратить право на соцвідпустку на дітей.
Тому наша порада роботодавцям: визначте, чи точно працівниця вважається одинокою матір’ю в цілях надання такої відпустки, чи мали місце обставини, що обумовлюють її особливий статус протягом усього періоду роботи, зберіть необхідні документи та сміливо відправляйте працівницю у відпустку.
У цьому випадку, оскільки така відпустка надається за календарний рік незалежно від відпрацьованого цього року часу (хоча б 1 день), наша працівниця може відпочити цілих 60 календарних днів. При цьому тривалість «дитячої» відпустки не враховують при визначенні максимальної тривалості щорічних відпусток у 59 календарних днів, установленої ч. 3 ст. 10 Закону № 504/96.
