Суть спору
Роботодавець згідно з колдоговором забезпечував працівників безоплатним харчуванням, організованим за системою «Шведський стіл». Персоніфікацію отримувачів не вів. Відповідно, дохід не визначав, ПДФО з вартості харчування не сплачував.
Під час перевірки податківці вартість такого харчування віднесли до додаткового блага. У результаті роботодавець отримав повідомлення-рішення із сумою грошового зобов’язання з ПДФО, штрафом і пенею.
Суди першої та апеляційної інстанцій стали на бік роботодавця. Але податківці не заспокоїлися. Справа дійшла до Верховного Суду.
Позиції сторін
Роботодавець. Харчування здійснювалося за системою «Шведський стіл». Списків отримувачів (персоніфікації) немає. ПДФО утримувати ні з кого.
Податковий орган. Роботодавець забезпечував працівників безоплатним харчуванням, але, порушуючи положення ПКУ, не включав вартість зазначених послуг до оподатковуваного доходу отримувачів.
Рішення справи судом
Додаткове благо має бути (1) персоніфікованим, пов’язаним з конкретною фізичною особою, і (2) виражено у формі коштів, матеріальних або нематеріальних цінностях, послугах або інших видах доходу. В акті перевірки податківці не визначили конкретних фізичних осіб, у яких виникло додаткове благо, а донарахування ПДФО здійснено із загальної суми, на яку надані обіди.
Такий підхід податкового органу до визначення податкового зобов’язання не ґрунтується на ПКУ.
Думка редакції
Давайте розберемося: чому податкова програла суд та які основні посилання містить ця постанова ВС?
По-перше. Твердження, що організація безоплатного харчування за системою «Шведський стіл» рятує від ПДФО, спірне! Воно може спрацювати тільки в тому випадку, якщо ані сам роботодавець, ані контролери не зможуть (чи не захочуть) визначити (1) конкретних отримувачів і (2) суму доходу кожного отримувача.
По-друге. ПДФО — це податок, який утримується з доходу, отриманого конкретною особою.
Роботодавець не складав списки їдців. Причина зрозуміла: неможливість персоніфікації = відсутність ПДФО. Але й податківці при перевірці вирішили також не морочитися з отримувачами і доходом кожного, а розрахували зобов’язання з ПДФО, відштовхуючись від загальної суми з’їденого працівниками. Це й була та помилка, яка привела їх до програшу в суді. Адже, нагадаємо, податок на доходи платять з доходу конкретної фізичної особи.
А чи могла податкова в цій ситуації визначити отримувачів «поживного» доходу? Усе можливо. Дивіться: годування працівників здійснювалося згідно з колдоговором у межах соцпакета. Отже, щоб виконати цю умову договору, роботодавець повинен був забезпечити харчуванням кожного працівника. Усі працівники рівні перед соцпакетом. Отже, дохід отримують у рівних сумах. Знаючи суми, витрачені на харчування, і працівників, які працювали в кожен з днів (табель на допомогу), можна (хоча й витратно за часом) знайти дохід кожного.
