Так, увесь місяць (лютий) виключається з розрахункового періоду. Пояснимо. Звернемося до норм Порядку № 1266.
Так, відповідно до п. 3 цього Порядку середньоденна зарплата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) зарплати, на яку нарахований ЄСВ, на кількість календарних днів зайнятості (період перебування в трудових відносинах) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин.
До поважних причин належать: тимчасова непрацездатність; відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до 3 і 6 років; відпустка «за свій рахунок».
Зауважте, що місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду.
Тепер подивимося, яка ситуація з відпрацьованими днями склалася за працівницею в лютому 2019 року. На нього припали такі періоди: відпустка «за свій рахунок», яка оформлена на усі робочі дні за графіком роботи працівниці; вихідні дні, на які періоди відпустки «за свій рахунок» не припадали.
Виходить, що у працівниці в лютому немає жодного відпрацьованого дня.
Але цього місяця є вихідні календарні дні, на які не припадає поважна причина, — відпустка «за свій рахунок».
Виникає запитання: виключити потрібно повністю цей місяць (з 1 по 28 лютого) або ж тільки ті календарні дні, на які припадає поважна причина?
З положень п. 3 Порядку № 1266 випливає, що потрібно виключити увесь місяць. Про це ж йде мова в листі Мінсоцполітики від 13.10.2016 р. № 334/18/99-16 (див. «ОП», 2016, № 21, с. 6).
Тому якщо працівник повний календарний місяць (з першого до першого числа) жодного дня не працював з поважних причин, то цей місяць виключається з розрахункового періоду.
Висновок
Лютий виключається з розрахункового періоду повністю, оскільки в ньому немає відпрацьованих днів (з поважних причин).
