Директоратом норм та стандартів гідної праці Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України розглянуто лист редакції газети «Оплата праці» і в межах компетенції повідомляється.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 471 Закону України «Про зайнятість населення» допомога по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVІD-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2, надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) діяльності через проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (СОVІD-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, за зверненням роботодавця для її виплати працівникам.
Зазначаємо, що встановлення скороченої тривалості робочого часу передбачено статтею 51 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП).
Скорочена тривалість робочого часу встановлюється для неповнолітніх працівників, а також для працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці. Крім того, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших).
При цьому скорочена тривалість робочого часу може встановлюватись за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю.
Звертаємо увагу на те, що скорочена тривалість робочого часу запроваджується без зменшення розміру заробітної плати.
Водночас відповідно до статті 56 КЗпП за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в такому випадку провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Статтею 32 КЗпП визначено норми щодо переведення та переміщення працівників, а також зміни істотних умов праці.
Зокрема, частиною третьою зазначеної статті встановлено, що у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці — систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших — працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Враховуючи наведене вважаємо, що при скороченні виробництва через проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (СОVІD-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, доцільно запроваджувати саме неповний робочий час.
Водночас при запровадженні неповного робочого часу у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі у разі скорочення виробництва через проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (СОVІD-19), працівник, який виконував роботу з урахуванням нормальної тривалості робочого часу, повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці до такого запровадження.
Крім цього, на нашу думку, у зазначеному випадку доречно також розглянути можливість запровадження дистанційної праці, простою або надання працівникам відпусток, у тому числі відпусток без збереження заробітної плати. Можливість застосування відповідних механізмів у період проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (СОVІD-19) вже передбачена КЗпП.
Одночасно повідомляємо, що листи Міністерства не є нормативно-правовими актами, вони мають інформаційно-рекомендаційний характер.
Генеральний директор Директорату норм та стандартів гідної праці Ю. Кузовой
