Переведення на інше підприємство. Розбираємося з компенсацією

Збереження відпустки: як це відбувається?

Однією з підстав для звільнення працівника може бути переведення з його згоди на інше підприємство (п. 5 ст. 36 КЗпП). Розірванню трудового договору на такій підставі завжди передують тристоронні переговори (обмін листами) керівників підприємств, причетних до переведення, і працівника.

Якщо усіх усе влаштовує, працівник подає нинішньому роботодавцеві заяву про звільнення у зв’язку з переведенням на інше підприємство.

Перевагою звільнення на цій підставі для працівника є можливість зберегти невикористану відпустку. Звільняючись за переведенням, працівник має право за своїм бажанням грошову компенсацію за невикористані дні щорічної (основної та додаткової) відпустки не отримувати на руки, а вимагати перерахувати на рахунок нового роботодавця (див. ч. 3 ст. 24 Закону про відпустки). У цьому випадку він отримує низку переваг.

По-перше, в стаж роботи, що надає право на щорічну відпустку на новому місці роботи, зараховується період, за який працівник не використав дні відпустки у колишнього роботодавця (ч. 3 ст. 9 Закону про відпустки). По-друге, працівник зможе скористатися щорічною відпусткою повної тривалості до настання шестимісячного строку безперервної роботи у нового роботодавця (ч. 1 ст. 81 КЗпП і п. 8 ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки).

Таким чином, звільнення за переведенням дає працівникові шанс — заморозити невикористану у колишнього роботодавця відпустку при звільненні і скористатися нею вже на новому місці роботи.

Розбираємося, як це працює.

Дії звільняючого роботодавця

Працівник подає роботодавцеві заяву з проханням перерахувати компенсацію за дні невикористаної щорічної відпустки на рахунок нового роботодавця і вказує реквізити для її перерахування.

Причому тут врахуйте такий момент.

На соцвідпустку працівникам, що мають дітей, ця фішка не поширюється.

Компенсація за невикористані дні цієї відпустки (за наявності права на неї) має бути виплачена працівникові при звільненні.

Далі роботодавець:

1) розраховує і нараховує працівникові компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток.

Розрахунок сум компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні за переведенням здійснюється в загальному порядку, як звичайна компенсація, що виплачується працівникові при звільненні, — за правилами Порядку № 100;

2) утримує з її суми ПДФО, ВЗ, нараховує ЄСВ.

На такому варіанті наполягають податківці (див. роз’яснення в категорії 103.01 і підкатегорії 301.06.01 ЗІР).

І це справедливо, адже звільняючий роботодавець нараховує дохід працівникові.

Відповідно він же повинен відобразити суму «перевідної» компенсації в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ і Звіті з ЄСВ.

Спосіб відображення аналогічний відображенню компенсації, що виплачується працівникам на руки при звичайному звільненні;

3) перераховує «чисту» суму компенсації на рахунок підприємства, на яке переводиться працівник.

Тому ПДФО, ВЗ і ЄСВ необхідно сплатити до бюджету цього ж дня;

4) супроводжує перерахування грошової компенсації на рахунок нового роботодавця довідкою. У ній рекомендуємо вказати:

• період часу, за який працівник не використав щорічну (основну і додаткову) відпустку;

• загальну суму нарахованої компенсації (тобто «грязну»);

• інформацію про те, що ПДФО, ВЗ і ЄСВ сплачені з сум такої компенсації в повному обсязі;

• суму перерахованої компенсації на рахунок нового роботодавця і реквізити платіжного доручення, що дозволяють ідентифікувати платіж.

Окрім цього, в день звільнення роботодавець видає працівникові копію наказу про звільнення (на його вимогу), трудову книжку і здійснює з ним остаточний розрахунок. У трудовій книжці робить запис «Звільнений у зв’язку з переведенням на роботу на (вказує підприємство), п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП».

Дії приймаючого роботодавця

На жаль, законодавець ніде не зафіксував порядок дій нового роботодавця після отримання компенсації за невикористану відпустку від попереднього роботодавця працівника. Тому доведеться керуватися логікою і листами Мінсоцполітики.

Для відображення суми компенсації в обліку, на наш погляд, новому роботодавцеві слід використати субрахунок 663 «Розрахунки за іншими виплатами». Висіти заборгованість буде до тих пір, поки працівник не вирішить скористатися відпусткою. А оскільки у працівника є право скористатися відпусткою одразу після переведення, то закрити або погасити борг (увесь або частинами) можна в перший же місяць його роботи.

Працівник йде у відпустку? Тоді врахуйте таке.

Тобто робочий рік на новому місці роботи відлічуємо не з дня укладення трудового договору, а з урахуванням періоду часу, за який працівник не використав відпустку за попереднім місцем роботи.

Робочий рік, за який буде надана відпустка, відлічуємо не від дати прийняття на роботу (16 січня 2020 року), а з 01.07.2019 р.

Таким чином, роботодавець надасть працівникові з 02.03.2020 р. щорічну відпустку тривалістю 24 календарні дні за робочий рік з 01.07.2019 р. по 30.06.2020 р.

Йдемо далі. Ані КЗпП, ані Закон про відпустки не встановлюють, що за час роботи у попереднього роботодавця на новому підприємстві працівникові надається саме та кількість днів відпустки, яку він не використав на старому місці роботи.

Тому, на наш погляд, за кожен відпрацьований рік (з урахуванням часу роботи у колишнього роботодавця, за який нарахована «перевідна» компенсація) працівникові, прийнятому за переведенням, слід надавати відпустку тривалістю, встановленою у нового роботодавця.

Ідеально, коли тривалість відпустки на старому і новому місці роботи збігається. Тоді новому роботодавцеві достатньо дізнатися у попереднього роботодавця, за скільки днів перерахована компенсація.

А якщо тривалість відпусток відрізняється?

Тоді визначити, на скільки днів «ляже» компенсація відпустки від колишнього роботодавця (Вк), можна за формулою:

де Вр — кількість днів відпустки за робочий рік (повної тривалості) за новим місцем роботи;

Д — кількість календарних днів у періоді, за який працівник не використав відпустку у колишнього роботодавця (беремо з довідки, що надається працівником із попереднього місця роботи);

С — кількість святкових і неробочих днів згідно зі ст. 73 КЗпП, що припадають на цей період;

365 (366) — кількість календарних днів, яка зазвичай припадає на робочий рік;

11 — кількість святкових і неробочих днів у робочому році.

Розраховуємо відпускні

Окремих норм, які б визначали порядок оплати днів щорічної відпустки, зароблених за попереднім місцем роботи, законодавець не встановив. На наш погляд, логічно, щоб такі дні повністю оплачувалися за рахунок сум компенсації, яка зайшла на підприємство від попереднього роботодавця.

При виплаті такої компенсації новий роботодавець не сплачує з неї ПДФО, ВЗ і ЄСВ — вони вже перераховані попереднім роботодавцем. А ось за період роботи у нового роботодавця (тобто з дати прийняття на роботу і по дату закінчення робочого року) відпускні розраховує і нараховує новий роботодавець в загальному порядку.

Зазначимо, що такий підхід узгоджується з роз’ясненнями Мінсоцполітики, наведеними у листі від 25.11.2015 р. № 1531/13/84-15 (ср. ).

Але ось в останніх роз’ясненнях цього відомства, на жаль, викладений інший підхід до вирішення цього питання (див. лист Мінсоцполітики від 26.06.2019 р. № 749/0/204-19, а також роз’яснення в «Праця і зарплата», 2019, № 12, с. 9). Відразу скажемо, він відрізняється від наведеного.

Думка Мінсоцполітики. Дні відпустки, у тому числі й зароблені у попереднього роботодавця, треба оплачувати виходячи з нової середньоденної зарплати. Для її розрахунку визначаємо розрахунковий період за новим місцем роботи. Далі відповідно до Порядку № 100 визначаємо виплати, нараховані новим роботодавцем у розрахунковому періоді, і кількість календарних днів у ньому. Визначаємо нову суму відпускних.

«А як же «перехідна» компенсація?» — запитаєте ви. Її суму Мінсоцполітики пропонує враховувати лише при виплаті. Пояснимо на прикладі.

Визначаємо розрахунковий період. На новому місці роботи перед виходом у відпустку працівник відпрацював повністю тільки один місяць — лютий 2020 року.

Він і буде розрахунковим періодом.

Кількість календарних днів у розрахунковому періоді, яка візьме участь у розрахунку відпускних, — 29. Припустимо, що в лютому працівникові була нарахована тільки основна зарплата в сумі 15000 грн.

Тоді середньоденна зарплата дорівнює:

15000 : 29 = 517,24 (грн).

Сума відпускних складе:

517,24 х 24 = 12413,76 (грн).

Далі новий роботодавець цю суму відпускних нараховує (а якщо вже нарахував, то і оподаткувати доведеться), але виплату проводить з урахуванням суми компенсації, отриманої від попереднього роботодавця працівника. Тобто частину суми відпускних погашає за рахунок «перевідної» компенсації, а частину — зі своєї кишені.

Так, після вирахування ПДФО (2234,48 грн) і ВЗ (186,21 грн) сума відпускних на руки складе:

12413,76 - 2234,48 - 186,21 = 9993,07 (грн).

Частина цієї суми буде погашена за рахунок компенсації (2728,79 грн), а іншу частину (7264,28 грн) новий роботодавець виплачує за рахунок власних коштів (9993,07 грн - 2728,79 грн). І усе було б добре, але є два «АЛЕ»! Якщо дотримуватися роз’яснень Мінсоцполітики, відбувається подвійне оподаткування суми «перевідної» компенсації. Перший раз під оподаткування вона потрапляє у попереднього роботодавця, другий — у нинішнього в загальній сумі нарахованих відпускних, розрахованих виходячи з нових умов праці.

Крім того, оскільки у витрати потрапить уся сума відпускних, нарахованих новим роботодавцем, то суму отриманої компенсації такому роботодавцеві доведеться визнати доходом. Інакше витрати будуть завищені.

Ми розуміємо, що, надаючи свої роз’яснення, Мінсоцполітики може не звертати увагу на таку деталь, як оподаткування. Але ми-то з вами, на жаль, так вчинити не можемо.

Тому хочемо вам запропонувати варіант, який, на наш погляд, і від роз’яснення Мінсоцполітики не відходить, і податкове законодавство шанує.

Варіант редакції. На нашу думку, якщо підприємство бажає прислухатися до роз’яснень Мінсоцполітики, то йому слід розрахувати суму відпускних виходячи з розрахункового періоду на новому місці роботи працівника. Але нарахувати в обліку не усю суму, а за мінусом нарахованої і вже оподаткованої ПДФО, ВЗ попереднім роботодавцем суми «перевідної» компенсації.

Пояснимо, використовуючи умови прикладу 2.

Припустимо: у супровідній довідці попередній роботодавець вказав, що працівникові була нарахована («грязна» сума) компенсація за невикористану відпустку в сумі 3389,80 грн.

Після сплати податків новому роботодавцеві перерахована («чиста» сума) компенсація у розмірі 2728,79 грн.

Сума відпускних, розрахованих новим роботодавцем виходячи з нових умов праці за розрахунковий період, визначений на новому місці роботи, склала 12413,76 грн.

У бухгалтерському обліку (субрахунок 661 «Розрахунки за заробітною платою») підприємство нарахує суму відпускних за мінусом «грязної» суми компенсації (3389,80 грн), яка вже потрапила в дохід працівника і була оподаткована податками на попередньому місці роботи.

Сума до нарахування складе:

12413,76 - 3389,80 = 9023,96 (грн).

З нарахованої суми будуть утримані ПДФО (1624,31 грн), ВЗ (135,36 грн). Далі виплачуємо відпускні працівникові двома частинами:

1 частина — сума відпускних-компенсації, що отримана на рахунок від колишнього роботодавця, яка обліковується на субрахунку 663, — 2728,79 грн;

2 частина — сума відпускних, нарахована новим роботодавцем (субрахунок 661), — 7264,29 грн (9023,96 грн - ПДФО 1624,31 грн - ВЗ 135,36 грн).

У формі № 1ДФ і у Звіті з ЄСВ відображаємо тільки ту суму відпускних, яка була нарахована у бухобліку новим роботодавцем, тобто 9023,96 грн.

Сума «перевідної» компенсації у вказані звіти потрапити не повинна. Адже її раніше відобразив у таких звітах попередній роботодавець.

Запропонований нами варіант, з одного боку, зважає на думку Мінсоцполітики про необхідність проводити розрахунок відпускних виходячи з нових умов праці, а з іншого — допомагає уникнути подвійного оподаткування суми «перевідної» компенсації.

А що з прибутково-витратною частиною підприємства? Якщо ви дотримуватиметеся варіанта редакції, то, на наш погляд, підприємство, на яке переводиться працівник, не повинне включати суми отриманої компенсації за невикористану відпустку до складу доходів при її отриманні.

Адже ця сума належить працівникові, тобто не відповідає критеріям визнання доходом (п.п. 6.6 П(С)БО 15).

Також не буде у нового роботодавця витрат при виплаті компенсації працівникові, оскільки не здійснюється її нарахування. По суті, сума «перевідної» компенсації є для нового роботодавця транзитною.

При її отриманні у нього виникає заборгованість перед працівником з виплати такої компенсації.