Запитання нагальні. Наразі все більше роботодавців приймають рішення за свій кошт провести тестування на COVID-19.
Що ж, почнемо розмотувати клубочок із запитаннями з кінця.
У ст. 153 КЗпП визначено, що на роботодавця покладено обов’язок забезпечити безпечні та нешкідливі умови праці працівників. Перелік заходів з охорони праці доволі великий. Але тестування у звичайних роботодавців під нього не заганяється. Тож звичайним роботодавцям рекомендуємо звернути увагу на п.п. 165.1.19 ПКУ.
Він виводить з-під оподаткування ПДФО кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на медичне обслуговування працівника за кошт його роботодавця, за наявності відповідних підтвердних документів. Розбираємося з документальним оформленням.
Варіант 1. Працівники пишуть заяви з проханням надати допомогу на медичне обслуговування — проведення тестування на COVID-19, до яких додають документи, де зазначена вартість такого тестування (наприклад, рахунок).
Роботодавець на підставі наказу про надання допомоги на медичне обслуговування згідно з п.п. 165.1.19 ПКУ виплачує допомогу працівникам, а останні надають документи, що підтверджують факт отримання послуг та їх вартість (наприклад, платіжні та розрахункові документи, акти надання послуг).
Варіант 2. Працівники за власний кошт проходять тестування на COVID-19, а потім надають роботодавцеві заяви з проханням надати допомогу на медичне обслуговування — проведення тестування на COVID-19, до яких додають документи, що підтверджують факт отримання послуг та їх вартість (наприклад, платіжні та розрахункові документи, акти надання послуг).
Роботодавець видає наказ про надання допомоги на медичне обслуговування згідно з п.п. 165.1.19 ПКУ та виплачує кошти працівникам.
Варіант 3. Працівники пишуть заяви з проханням надати допомогу на медичне обслуговування — проведення тестування на COVID-19.
Роботодавець оплачує медустанові вартість такого тестування та видає наказ про надання допомоги на медичне обслуговування згідно з п.п. 165.1.19 ПКУ у вигляді оплати вартості послуг такого тестування. Далі отримує документи, що підтверджують надання послуг.
Зауважимо, що у п.п. 165.1.19 ПКУ йдеться не лише про грошову, але й негрошову допомогу на медобслуговування (вартість майна (послуг)).
Тож вважаємо, що варіант 3 також повністю вписується в межі цього звільняючого підпункту Кодексу. А оскільки немає ПДФО, то й ВЗ не буде (п.п. 1.7 п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).
Залишається ЄСВ-питання. Якщо тестують не всіх працівників підприємства, то тут спрацює п. 3.31 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держстату від 13.01.2004 р. № 5. У ньому зазначено, що не входить до фонду оплати праці (а отже, й до бази нарахування ЄСВ) матдопомога разового характеру, яка надається підприємством окремим працівникам.
А якщо тестують всіх? На жаль, прямої норми, яка б виводила таку виплату зі складу зарплати, немає. Але, з іншого боку, ця виплата також не названа серед тих, що входять до фонду оплати праці. Тому можна апелювати саме до цього факту.
Проте чи погодяться з цим податківці? Запитання наразі залишається відкритим.
