Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Закону України «Про відпустки» (далі — Закон) щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку.
Якщо непрацездатність настала у період відпустки, відпустка підлягає продовженню на кількість днів, протягом яких працівник відповідно до лікарняного листка був непрацездатний.
У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і роботодавцем. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12 Закону (частина четверта статті 11 Закону).
Ураховуючи зазначене, настання обставин, зазначених у ч. 2 ст. 11 Закону, не означає, що працівник може на свій розсуд вирішувати питання про перенесення відпустки на період, безпосередньо наступний за днем припинення дії цих обставин. Навіть при продовженні відпустки у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю працівника невикористана частина щорічної відпустки після закінчення зазначених обставин не використовується працівником самостійно, вона має бути надана. Ця частина відпустки надається шляхом видання роботодавцем наказу на підставі листка тимчасової непрацездатності працівника та його заяви.
Разом з тим відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної відпустки не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.
Як вбачається з наданої у листі інформації, умова щодо використання у відповідному робочому році щорічної відпустки тривалістю 24 календарних дні виконана.
З огляду на викладене, невикористана частина щорічної відпустки у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю працівника у цьому випадку може бути замінена грошовою компенсацією на підставі листка тимчасової непрацездатності, заяви працівника та наказу роботодавця про надання компенсації за невикористану частину відпустки.
Слід зазначити, що статтею 3 Закону встановлено, що за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.
У разі звільнення працівника у зв’язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.
У разі якщо дата наказу роботодавця про надання компенсації за невикористану частину відпустки припадає на наступний місяць після первинного надання щорічної відпустки, слід розрахувати нову середню зарплату згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації.
При цьому необхідно сторнувати суму відпускних, що припадають на дні тимчасової непрацездатності працівника, нарахувати допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю та нарахувати суму відпускних за календарні дні продовженої відпустки виходячи з нової середньої зарплати.
Крім того, при обчисленні середньої заробітної плати для виплати компенсації необхідно врахувати допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.
Перший заступник Міністра Юлія Свириденко
