Чому, власне, виникло таке запитання? Річ у тому, що у 2020 році (у період дії карантинних обмежень) з метою підтримки бізнесу законодавці вирішили додати до Прикінцевих положень Закону про ЄСВ такі норми:
1) п. 910, завдяки якому низку платників ЄСВ (у тому числі ФОП) тимчасово звільнили від нарахування і сплати ЄСВ «за себе» в період з 1 березня по 31 травня 2020 року;
2) п. 910.1, яким ФОП-єдиноподатників групи 1 тимчасово звільнили від нарахування і сплати ЄСВ «за себе» в періоди:
• з 1 по 31 грудня 2020 року;
• з 1 січня по 31 травня 2021 року.
Водночас Прикінцеві положення Закону про пенсійне страхування* також були доповнені новими нормами. А саме:
* Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV.
1) п. 145, згідно з яким для осіб, які не сплачували ЄСВ за період з 1 березня по 31 травня 2020 року на підставі п. 910 розд. VIII Закону про ЄСВ:
• такі періоди включаються в пенсійний страховий стаж;
• вважається, що за такі періоди страхові суми сплачені в розмірі мінімального страхового внеску;
2) п. 145.1, відповідно до якого для ФОП-єдиноподатників групи 1, які не сплачували страхові внески за періоди з 1 грудня по 31 грудня 2020 року і з 1 січня по 31 травня 2021 на підставі п. 910.1 розд. VIII Закону про ЄСВ:
• такі періоди включаються в пенсійний страховий стаж;
• вважається, що за такі періоди страхові суми були сплачені в розмірі мінімального страхового внеску.
Увага! А ось у Закон про соцстрахування аналогічні норми внесені не були.
Що ж тоді виходить? Виходить, що:
• періоди, за які не сплачувалися суми ЄСВ відповідно до п. 910 або п. 910.1 розд. VIII Закону про ЄСВ, НЕ включаються в страховий стаж для оплати листків непрацездатності?
• НЕ вважається, що страхові суми за такі періоди були сплачені в розмірі мінімального страхового внеску, визначеного законодавством для кожного з таких періодів?
На жаль, Мінсоцполітики в листі, що коментується, підтвердила такі висновки.
Фахівці цього відомства нагадали, що право на матеріальне забезпечення за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності виникає з настанням страхового випадку, у тому числі в період зайняття підприємницькою діяльністю (ст. 19 Закону про соцстрахування). Тобто ФОП має право розраховувати на отримання лікарняних. Ось тільки однією з обов’язкових умов отримання матеріального забезпечення за рахунок коштів ФСС є сплата ЄСВ у розмірах та в строки, визначені Законом про ЄСВ.
Якщо ж у місяці настання страхового випадку ФОП не сплатив ЄСВ, така особа втрачає статус застрахованої і, як наслідок, право на отримання матеріального забезпечення відповідно до Закону про соцстрахування за рахунок коштів ФСС**. А те, що такі періоди включаться в страховий стаж згідно з положеннями Закону про пенсійне страхування, впливає лише на порядок призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг за рахунок коштів ПФУ.
Як вийти із ситуації, що склалася? Є два варіанти.
Відновити статус застрахованої особи, заплативши ЄСВ добровільно. Тобто:
• подати декларацію з єдиного податку за І півріччя 2021 року із типом «Звітна» і «Довідкова» (заповнюємо обидва типи відразу), заповнивши в ній додаток 1 із січня по місяць, в якому ФОП виходить у декрет / на лікарняний;
• сплатити ЄСВ за всі місяці із січня 2021 року по місяць виходу в декрет / на лікарняний, незважаючи на звільнення.
Що стосується сплати ЄСВ за грудень 2020 року, то тут сплатити ЄСВ замало. Щоб змінити дані в поданій за 2020 рік звітності, доведеться замовити перевірку (подати уточнюючу нову декларацію з єдиного податку за 2020 рік не вийде). І вже на підставі акта перевірки — форму № Д6 із заповненою таблицею 2.
Спробувати оскаржити відмову.
Тобто подати документи на отримання допомоги в загальному порядку. Після отримання письмової мотивованої відмови з обґрунтуванням причин відмови її оскаржити.
