Суть справи. Працівник написав заяву про звільнення за власним бажанням згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП. Роботодавець приймати заяву відмовився. Працівник відправив документ поштою. Вважаючи себе звільненим, він перестав виходити на роботу. А пізніше — з’ясував, що його було звільнено за прогул без поважних причин. Справа дійшла до Верховного Суду.
Позиція ВСУ. Верховний Суд нагадав, що визначальним у вирішенні питання законності звільнення за прогул є не лише встановлення факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, але й установлення поважності причин такої відсутності.
При цьому для дотримання гарантій, наданих порушникові для захисту своїх законних прав та інтересів, роботодавцю необхідно отримати пояснення від порушника трудової дисципліни.
Водночас правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з’ясування всіх обставин його вчинення. Тому відсутність письмового пояснення працівника не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення (у цьому випадку — звільнення), якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджено наданими суду доказами.
Оскільки працівник не зміг обґрунтувати свій невихід на роботу поважними причинами (тобто причинами, які перешкоджали його появі на роботі і не могли бути усунуті самим працівником), йому було відмовлено в задоволенні позову.
