Додаткова відпустка «неповночасового» працівника

«Шкідлива» відпустка

Щорічну додаткову відпустку за роботу із шкідливими і важкими умовами праці (ст. 7 Закону про відпустки) надають працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних з негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, наведеним у додатку 1 до постанови КМУ від 17.11.97 № 1290.

Тривалість відпустки ― до 35 календарних днів.

Конкретну тривалість відпустки встановлюють у колективному або трудовому договорі залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці і часу зайнятості працівника в цих умовах.

Цю додаткову відпустку надають пропорційно фактично відпрацьованому часу.

У розрахунок часу, що дає право працівникові на додаткову відпустку, зараховують дні, коли він фактично був зайнятий на роботах із шкідливими і важкими умовами праці не менше половини тривалості робочого дня, установленої для працівників цих виробництв, цехів, професій і посад (пп. 9, 10 Порядку № 16*).

* Порядок застосування Списку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затверджений наказом Мінсоцполітики від 30.01.98 № 16.

Також звернемо увагу на ч. 2 ст. 9 Закону про відпустки. Тут визначені періоди, які зараховуються в стаж роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки, передбачені ст. 7 і 8 Закону про відпустки (див. таблицю).

Періоди роботи, які зараховуються в стаж для «шкідливої» та «особливої» відпусток

Таким чином, право працівника на щорічну додаткову відпустку за роботу із шкідливими і важкими умовами праці залежить від конкретної тривалості його робочого часу протягом робочого року.

Для наочності продемонструємо це на прикладах.

Умову зайнятості на роботах із шкідливими і важкими умовами праці не менше половини тривалості робочого дня в цій ситуації дотримано. Тому період такої роботи зараховуємо в стаж, що дає право на «шкідливу» додаткову відпустку.

Період щорічної основної відпустки також входить у «додатковий відпускний» стаж, а ось період хвороби (14 к. дн.) ― ні. Святкові і неробочі дні (11 к. дн.) теж не «зіграють» в «додаткововідпускному» стажі.

1. Визначаємо стаж для надання «шкідливої» додаткової відпустки:

365 - 11 - 14 = 340 (к. дн.).

2. Розраховуємо тривалість додаткової відпустки за робочий рік:

7 : (365 - 11) х 340 = 6,7 ≈ 7 (к. дн.).

Відпустку «за шкідливість» надають пропорційно фактично відпрацьованому часу, її тривалість розраховуємо на конкретну дату (у нашому випадку ― на 21.02.2022). При цьому дні, у які працівник не працював при неповному робочому тижні, у стаж, що дає право на «шкідливу» відпустку, не увійдуть.

1. Визначаємо кількість календарних днів за період з 20.05.2021 по 20.02.2022:

12 + 30 + 31 + 31 + 30 + 31 + 30 + 31 + 31 + 20 = 277 (к. дн.).

2. Зменшуємо отриману кількість календарних днів на святкові і неробочі дні, перераховані у ст. 73 КЗпП, які припадають на період з 20.05.2021 по 20.02.2022 (7 к. дн.), а також на невідпрацьовані щотижня четвер і п’ятницю (усього 78 к. дн.):

277 - 7 - 78 = 192 (к. дн.).

3. Розраховуємо тривалість додаткової відпустки «за шкідливість», яку заробив працівник станом на 21.02.2022:

7 : (365 - 11) х 192 = 3,8 ≈ 4 (к. дн.).

Оскільки з 01.04.2021 працівник зайнятий на «шкідливих» роботах менше половини тривалості робочого дня, час роботи на умовах неповного робочого часу не включають у стаж, що дає право на додаткову відпустку.

У цьому випадку в «додаткововідпускний» стаж включаємо період з 10.12.2020 по 31.03.2021. Із цього періоду виключаємо святкові і неробочі дні (4 к. дн.), а також 6 днів хвороби (з 14.01.2021 по 19.01.2021).

Визначимо стаж для щорічної додаткової відпустки:

(22 + 31 + 28 + 31) - 4 - 6 = 102 (к. дн.).

Тривалість щорічної додаткової відпустки за робочий рік складе:

7 : (365 - 11) х 102 = 2 (к. дн.).

Відпустка за особливий характер праці

Цю відпустку надають окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я (ст. 8 Закону про відпустки).

Максимальну тривалість відпустки ― до 35 календарних днів ― визначає Список відповідних виробництв, робіт, професій і посад, наведений у додатку 2 до постанови КМУ від 17.11.97 № 1290 (ср. ).

Конкретну тривалість «особливої» додаткової відпустки встановлюють у колективному або трудовому договорі залежно від часу зайнятості працівника в зазначених умовах.

Важливо! На відміну від додаткової відпустки «за шкідливість», для надання «особливої» відпустки атестацію робочих місць проводити не треба.

Як і «шкідливу» додаткову відпустку, додаткову відпустку за особливий характер праці надають пропорційно фактично відпрацьованому часу. При цьому в розрахунок часу, що дає право на цю відпустку, зараховують дні, коли працівник фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, установленої для працівників відповідних виробництв, робіт, професій і посад.

Алгоритм розрахунку стажу і тривалості «особливої» додаткової відпустки аналогічний до розглянутого вище для додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці.

Відпустка за ненормований робочий день

Серед різновидів щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці є й така, яку надають працівникам з ненормованим робочим днем. Її максимальна тривалість ― до 7 календарних днів.

Конкретну тривалість «ненормованої» відпустки (від 1 до 7 днів включно) установлюють у колективному або трудовому договорі залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах. Та й сам список професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день, теж визначають колдоговором (п. 7 Рекомендацій № 7*). Як правило, цей список оформляють як додаток до колдоговору.

* Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджені наказом Мінсоцполітики від 10.10.97 № 7.

Щодо працівників, які працюють на умовах неповного робочого тижня, питань не виникає. Такі працівники мають право на додаткову відпустку «за ненормованість».

А ось щодо осіб, які працюють на умовах неповного робочого дня, не все так однозначно. З одного боку, п. 2 Рекомендацій № 7 забороняє застосовувати ненормований робочий день до працівників, зайнятих на умовах неповного робочого дня.

З іншого, цей документ має рекомендаційний характер. Тому фахівці Мінсоцполітики (див. листи від 10.10.2017 № 2536/0/101-17/284, від 22.07.2015 № 431/13/133-15) і Мінекономіки (див. лист від 06.08.2021 № 4712-06/40372-09) відносять вирішення питання про встановлення ненормованого робочого дня для таких осіб до компетенції роботодавця.

Зокрема, вони вказують, що чинне законодавство не забороняє застосовувати ненормований робочий день до працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем. Якщо у зв’язку із специфікою роботи працівник з неповним робочим днем періодично виконує основну роботу поза робочим часом, йому може бути встановлений ненормований робочий день. Відповідно в цій ситуації працівник має право на щорічну додаткову відпустку «за ненормованість» на умовах, визначених у колдоговорі.

При цьому в усних консультаціях фахівці Мінсоцполітики, як правило, акцентують увагу на тому, що право на додаткову відпустку працівник отримує тільки за умови, якщо тривалість його робочого дня складає не менше половини нормальної тривалості, установленої за його посадою. Такий підхід узгоджується з вимогами п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону про відпустки.

Наша порада. Хоча Мінекономіки і Мінсоцполітики лояльні в цьому питанні, роботодавцям слід бути обережними. Річ у тому, що, незважаючи на необов’язковий статус Рекомендацій № 7, контролюючі органи враховують його положення. А п. 2 цих Рекомендацій пропонує не застосовувати ненормований робочий день до працівників з неповним робочим днем і відповідно не надавати їм додаткову відпустку «за ненормованість». Прийняти цю рекомендацію чи ні ― ваше право. Але для надання щорічної «ненормованої» додаткової відпустки зазначеним працівникам у вас мають бути вагомі аргументи, які ви зможете пред’явити контролерам.

«Ненормована» додаткова відпустка надається пропорційно часу, відпрацьованому на роботі, посаді, що дає право на цю відпустку (п. 8 Рекомендацій № 7).

Якщо працівник бажає скористатися відпусткою до закінчення робочого року, за який її надають, то тривалість відпустки розраховують на конкретну дату. Заздалегідь «ненормовану» додаткову відпустку надавати недоцільно, оскільки в подальшому можуть виникнути непередбачені обставини, які вплинуть на тривалість відпустки в бік зменшення.

Наприклад, час перебування працівника на лікарняному, у відпустці без збереження зарплати тощо не зараховують у стаж роботи, що дає право на додаткову відпустку «за ненормованість».

Переходимо до розрахунку тривалості щорічної «ненормованої» додаткової відпустки.

1. Визначаємо загальну кількість календарних днів за період з 13.05.2021 по 15.02.2022:

19 + 30 + 31 + 31 + 30 + 31 + 30 + 31 + 31 + 15 = 279 (к. дн.).

2. Зменшуємо отриману кількість календарних днів на святкові і неробочі дні (ст. 73 КЗпП), які припадають на період з 13.05.2021 по 15.02.2022 (7 к. дн.), а також на дні хвороби (17 к. дн.):

279 - 7 - 17 = 255 (к. дн.).

3. Виключаємо із стажу невідпрацьовані щотижня понеділки (усього 39 днів):

255 - 39 = 216 (к. дн.).

4. Розраховуємо кількість календарних днів щорічної додаткової відпустки «за ненормованість»:

6 : (365 - 11) х 216 = 3,7 ≈ 4 (к. дн.).

Додаткова відпустка за стаж держслужби

Тривалість додаткової відпустки за держстаж визначена ст. 58 Закону про держслужбу*, а механізм її надання — Порядком № 270**.

* Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.

** Порядок надання держслужбовцям додаткових оплачуваних відпусток, затверджений постановою КМУ від 06.04.2016 № 270.

Право на додаткову відпустку держслужбовець отримує після досягнення 5-річного держстажу. Починаючи з досягнення стажу держслужби більше 6 років ця відпустка збільшується на 1 календарний день за кожен наступний рік, але не більше 15 календарних днів. Тобто тривалість додаткової відпустки безпосередньо залежить від наявного стажу держслужби.

При визначенні стажу держслужби орієнтуємося на ст. 46 Закону про держслужбу і Порядок № 229***. Згідно з цими документами період роботи на умовах неповного робочого часу включається в стаж держслужби на загальних підставах. Відповідно той факт, що працівник деякий час працював неповний робочий час, на тривалість додаткової відпустки за стаж держслужби не вплине.

*** Порядок обчислення стажу держслужби, затверджений постановою КМУ від 25.03.2016 № 229.

Додаткова відпустка за стаж служби в ОМС

Посадовим особам МС, що мають стаж служби в цих органах більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів, а починаючи з 11-го року ця відпустка збільшується на 2 календарні дні за кожен наступний рік. Тривалість додаткової оплачуваної відпустки не може перевищувати 15 календарних днів.

За аналогією до держслужбовців у посадових осіб МС настання права на додаткову відпустку за стаж і визначення її тривалості залежать лише від наявного стажу роботи в ОМС.

У ст. 22 Закону № 2493**** зазначено: до стажу служби в ОМС зараховується період роботи на посадах, на які поширюється дія цього Закону, а також на посадах і в органах, час роботи в яких зараховується до стажу держслужби.

**** Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III.

Ніяких особливостей стосовно періодів роботи на умовах неповного робочого часу МС-законодавство не виділяє. Ці періоди зараховують до стажу служби в ОМС у звичайному порядку.

Інші додаткові відпустки

Додаткова відпустка у зв’язку з навчанням. Працівникам, які без відриву від виробництва успішно навчаються у професійно-технічних навчальних закладах, ВНЗ, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі, надають навчальну відпустку (ст. 213, 216 КЗпП, ст. 14, 15 Закону про відпустки).

Додаткову відпустку у зв’язку з навчанням надають протягом навчального року незалежно від строку безперервної роботи в цій установі, а також незалежно від режиму роботи: повний чи неповний робочий час.

Соціальна додаткова відпустка працівникам з дітьми. Цю відпустку надають одному з батьків, які мають 2 або більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному з прийомних батьків (ст. 19 Закону про відпустки).

З 01.01.2010 тривалість цієї відпустки складає 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП). За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Додаткова відпустка на дітей є соціальною відпусткою і не належить до щорічних. Цю відпустку надають за календарний рік незалежно від відпрацьованого часу і від того, на яких умовах працює працівник.

Працівник, який працює на умовах неповного робочого часу, має право на «дитячу» додаткову відпустку повної тривалості.

Додаткова відпустка окремим категоріям громадян і постраждалим учасникам Революції Гідності (ст. 16² Закону про відпустки). Право на цю відпустку мають, зокрема, учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, особи з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом № 3551*.

* Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 № 3551-XII.

Тривалість відпустки ― 14 календарних днів на рік.

Ця відпустка не належить до щорічних. Її надають один раз протягом календарного року незалежно від відпрацьованого цього року часу повної тривалості (див. лист Мінекономіки від 01.07.2021 № 4712-06/34435-09).

Таким чином, працівник, який працює на умовах неповного робочого часу, має право на додаткову відпустку за ст. 16² Закону про відпустки повної тривалості ― 14 календарних днів.

Додаткова відпустка чорнобильцям. Право на «чорнобильську» відпустку зі збереженням зарплати мають працівники, віднесені до категорій 1 і 2 осіб, постраждалих від аварії на ЧАЕС (п. 22 ст. 20, п. 1 ст. 21 Закону № 796**).

** Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 № 796-XII.

Тривалість цієї відпустки ― 14 робочих днів на рік. Проте тривалість відпусток розраховується виключно в календарних днях (ст. 5 Закону про відпустки). Тому в перерахунку на календарні дні тривалість «чорнобильської» відпустки складає 16 календарних днів (див. лист Мінсоцполітики від 29.08.2016 № 584/20/112-16).

Ця відпустка не пов’язана з робочим процесом. Її надають за календарний рік незалежно від часу роботи протягом року в установі. Навіть відпрацювавши один робочий день у поточному календарному році, «чорнобилець» матиме право на таку відпустку повної тривалості.