Звільнення у відпустці без збереження зарплати
У загальному випадку день звільнення — це останній день роботи. Це поняття не варто розуміти буквально й можна трактувати так: «днем звільнення вважається останній день перебування у трудових відносинах». Таким днем може бути й останній день відпустки (як оплачуваної, так і без збереження зарплати). За загальними правилами це допустимо, якщо ініціатор звільнення — працівник.
Крім того, заборон щодо звільнення працівника за власним бажанням за ст. 38 і 39 КЗпП у відпустці без збереження зарплати у законодавстві немає.
Ба більше, можливе припинення трудового договору і за окремими підставами, переліченими в ч. 1 ст. 36 КЗпП, зокрема за угодою сторін. При цьому ініціатором може бути як працівник, так і роботодавець. Головне, щоб вони дійшли обопільної згоди.
А чи треба для того, щоб звільнитися, переривати відпустку без збереження зарплати та працювати в день звільнення?
Ні. Ані переривати відпустку, ані працювати в останній день перебування в трудових відносинах при цьому не треба.
ВАЖЛИВО!
Спеціально переривати відпустку за свій рахунок, виходити на роботу та працювати в день звільнення працівникові не потрібно.
При цьому процедура звільнення у відпустці така сама, як і в ситуації, коли працівник фактично працює. Нагадаємо її.
Процедура звільнення за угодою сторін
Ініціатор — працівник. У разі якщо ініціатором звільнення виступає працівник, то алгоритм дій при припиненні трудового договору за угодою сторін складатиметься з двох етапів.
1. Працівник подає заяву. У ній він висловлює бажання щодо свого звільнення за угодою сторін. У цій же заяві працівник повинен зазначити бажану дату звільнення. Приклад тексту заяви зображений на рис. 1.
Рис. 1. Заява на звільнення
2. Наказ на звільнення. Роботодавець погоджує заяву (візує надану працівником заяву) і видає відповідний наказ (розпорядження).
Чи може роботодавець відмовити працівнику та не погодитися на звільнення в такий спосіб?
Так. Може. Адже звільнення за угодою сторін означає, що роботодавцем і найманим працівником досягнуто спільної згоди щодо припинення трудового договору у визначений строк (лист Мінсоцполітики від 04.04.2014 № 60/06/186-14).
Тож якщо роботодавець не згоден зі звільненням за угодою сторін такого працівника, він має право відмовити із зазначенням відповідної резолюції на його заяві. У такому разі звільнення за угодою сторін неможливе, а отже, якщо працівник не вийде на роботу, то роботодавець матиме законне право звільнити його за прогул без поважних причин.
У такому разі працівник може звільнитися за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП. Але тоді працівник повинен написати нову заяву та попередити роботодавця про свій намір звільнитися за 2 тижні. Без такого «відробітку» працівник може звільнитися за власним бажанням у зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існуванням загрози для життя й здоров’я працівника (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури).
Ініціатор — роботодавець. Ініціатором звільнення за угодою сторін може виступати роботодавець. У такому разі він направляє працівникові повідомлення з пропозицією звільнити його за угодою сторін. У такому повідомленні обов’язково треба передбачити відмітку про згоду або незгоду працівника з такою пропозицією. Її фрагмент зображено на рис. 2.
Рис. 2. Фрагмент пропозиції на звільнення за угодою сторін
Далі, якщо працівник дав згоду на припинення трудового договору, роботодавець видає відповідний наказ.
Якщо працівник не погоджується з таким звільненням, то роботодавець не має права звільнити його на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП.
Ще один варіант — оформити окрему угоду та прописати в ній умови і строк звільнення. Наведемо зразок такої угоди (див. рис. 3).
Рис. 3. Приклад угоди про припинення трудового договору
Як бачите, варіантів оформлення рішення про звільнення за угодою сторін декілька. Але радимо фіксувати його письмово: в заяві працівника, повідомленні роботодавця або угоді сторін.
Перейдемо до наказу на звільнення на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП.
Наказ про звільнення
Після проведення всіх погоджувальних процедур про звільнення за угодою сторін роботодавець видає наказ (розпорядження) про припинення трудового договору. Такий наказ може бути виданий за типовою формою № П-4, затвердженою наказом Держкомстату від 05.12.2008 № 489, або в довільній формі, але з використанням обов’язкових реквізитів зазначеної типової форми.
У наказі обов’язково зазначають підставу для припинення трудового договору відповідно до формулювання законодавства про працю: за угодою сторін із посиланням на п. 1 ст. 36 КЗпП.
Працівник має бути ознайомлений із текстом наказу під підпис.
У день звільнення роботодавець зобов’язаний видати йому копію наказу, завірену відповідним чином (ст. 47 КЗпП).
Зразок фрагмента наказу зображений на рис. 4.
Рис. 4. Фрагмент наказу на звільнення (підстава — заява працівника)
День звільнення
Як ми зазначили вище, в день звільнення працівник не обов’язково повинен працювати, а, як у наведеній ситуації, може перебувати у відпустці без збереження зарплати.
Тому цей день табелюємо кодом «НА» (цифровий код «18») або іншим кодом (у випадку якщо введено власне позначення для відпусток без збереження зарплати («карантинних» або на період воєнного стану)). Тобто так, як і всі дні перебування працівника у відпустці без збереження зарплати.
Нагадаємо: у день звільнення працівнику треба видати:
— копію наказу (розпорядження) про звільнення;
— трудову книжку з відповідним записом, якщо вона зберігалася на підприємстві. Якщо ж трудова зберігалася в працівника, то за його вимогою треба внести до неї належний запис про звільнення (ст. 47 КЗпП).
Також у день звільнення працівнику треба виплатити всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації (ст. 116 КЗпП).
Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
