Звільнення у відпустці без збереження зарплати: що з відпускною компенсацією та ЄСВ

Відпускний стаж

Періоди, які зараховуються до відпускного стажу, встановлює Закон про відпустки*.

* Закон України від 15.11.96 № 504/96-ВР.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки до стажу роботи, що надає право на щорічну основну відпустку, включаємо час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата в порядку, визначеному ст. 25 і 26 цього Закону.

За умовами питання працівнику була надана відпустка без збереження зарплати:

— з 1 по 31 березня на період встановлення карантину (ч. 3 ст. 26 Закону про відпустки);

— з 1 квітня по 29 липня на період запровадження воєнного стану. У Законі про відпустки прямо ця підстава для надання відпустки не прописана. Але відповідно до п. 3 ст. 12 Закону № 2136** протягом дії воєнного стану відпустка без збереження зарплати може бути надана без обмеження строку, встановленого ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки. Тобто тут маємо відпустку без збереження зарплати, надану згідно з ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки з урахуванням норм Закону № 2136.

** Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ.

Отже, обидві відпустки без збереження зарплати включаються до стажу роботи, що надає право на щорічну основну відпустку.

ЄСВ з МЗП

За умовами, наведеними в питанні, працівник увесь липень перебував у відпустці без збереження зарплати. Відповідно зарплати за відпрацьовані дні не мав. Але при звільненні 29.07.2022 йому була нарахована компенсація за невикористані дні відпустки. Припустимо, що сума компенсації становила 2464,24 грн.

Відпускна компенсація є виплатою за невідпрацьований робочий час і входить до фонду додаткової зарплати (п.п. 2.2.12 Інструкції № 5***). А додаткова зарплата потрапляє до бази нарахування ЄСВ (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ****).

*** Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5.

**** Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI.

Припустимо, що, крім відпускної компенсації, працівник у місяці звільнення не мав зарплатних нарахувань. Тоді фактичною базою ЄСВ буде тільки сума цієї компенсації — 2464,24 грн.

За загальним правилом (для основних працівників, без інвалідності), якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розміру МЗП, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума ЄСВ дорівнює добутку розміру МЗП і ставки ЄСВ (ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ). Дотримуємося цього правила за умови перебування працівника в трудових відносинах повний календарний місяць або відпрацювання всіх робочих днів місяця.

Тому в місяці прийняття/звільнення діють особливі правила. ЄСВ нараховуйте на фактичну базу нарахування тільки у випадку, коли працівник не всі робочі дні перебував у трудових відносинах із роботодавцем. Наприклад, якщо працівник звільнений 14 липня 2022 року і база нарахування внеску за цей місяць виявилася меншою за МЗП — ЄСВ нараховуємо на фактичну базу. А ось якщо працівник звільняється 31 липня (весь місяць перебував у трудових відносинах) і фактична база нарахування ЄСВ менша за мінімалку, то правило про сплату ЄСВ з МЗП потрібно застосувати.

У наведеній ситуації працівник звільняється 29 липня, не в останній календарний день місяця. Але за графіком його роботи 29 липня є останнім робочим днем. Для цілей виконання правила про ЄСВ з МЗП у цьому разі вважаємо цей місяць повним для працівника, оскільки він звільняється в останній робочий день місяця, передбачений графіком його роботи.

Тому виконуємо норму ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ і нараховуємо внесок з мінімалки. Для цього визначаємо додаткову базу внеску шляхом різниці між МЗП і фактичною базою ЄСВ:

6500,00 - 2464,24 = 4035,76 (грн).

Розрахуємо суму внеску з фактичної бази:

2464,24 х 22 % = 542,13 (грн).

І обчислимо суму ЄСВ з додаткової бази внеску:

4035,76 х 22 % = 887,87.