Звільнення
Чи можна звільнити працівника, який вступив на військову службу за контрактом під час дії особливого періоду?
Звернемося до підстав звільнення, які передбачені КЗпП. Однією з підстав розірвання трудового договору є призов або вступ працівника чи власника — фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП (п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП).
Відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП роботодавець зобов’язаний зберігати місце роботи, посаду і середній заробіток за працівниками, яких:
— призвано на строкову військову службу під час дії особливого періоду;
— прийнято на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду.
Отже, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП не можна розірвати трудовий договір з працівником, який вступив на військову службу на час дії особливого періоду. Це забороняє робити саме посилання на ст. 119 КЗпП.
Зауважте, навіть якщо такий працівник виявить бажання звільнитися в особистій заяві у зв’язку з призовом (вступом) на військову службу, то звільнення його за п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП буде прямим порушенням законодавства про працю. Такого працівника можна звільнити за іншими підставами, наприклад, за власним бажанням (ст. 38 КЗпП).
Якщо працівник сам виявив бажання звільнитися і надав відповідну заяву, то законодавство не містить перешкод щодо звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП. Це особисте право працівника.
Але майте на увазі, якщо працівник надав роботодавцю таку заяву під тиском, то роботодавець наражається на судові тяжби, якщо працівник звернеться із цього приводу до суду.
Строковий договір
Чи можна звільнити «працівника-солдата» у зв’язку із закінченням строку його трудового договору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП?
Знову звертаємося до ст. 119 КЗпП. Гарантії, встановлені ч. 3 цієї статті, поширюються на всіх працівників будь-яких підприємств, установ, організацій незалежно від того, за строковим чи за безстроковим договором вони працюють. Це підтверджують представники Феміди в постанові ВС від 13.06.2018 у справі № 813/782/17.
Єдині, на кого не поширюється дія ч. 3 ст. 119 КЗпП у частині збереження місця роботи, посади, є особи, які обіймали виборні посади в органах місцевого самоврядування та строк повноважень яких закінчився.
Тому звільнити працівника під час проходження ним військової служби навіть при закінченні строкового трудового договору в цей період не можна (окрім зазначеного вище винятку).
Але чи не перетвориться строковий трудовій договір на безстроковий, якщо його не перервати у визначений строк?
Статтею 391 КЗпП передбачено, що якщо після закінчення строкового трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не вимагає їх припинення, то він автоматично трансформується на безстроковий.
На жаль, законодавство прямо не містить «плану Б» у випадку, коли строк припинення строкового трудового договору припадає на період військової служби «працівника-солдата».
Однак роботодавець у такому випадку може ініціювати вимогу щодо припинення строкового трудового договору, яке відбудеться відразу після закінчення військової служби свого працівника. Про це він повинен проінформувати працівника. Тоді норма ст. 391 КЗпП не спрацює, адже роботодавець пред’явив вимогу припинення трудового договору. Такого підходу в подібній ситуації дотримуються фахівці Мінсоцполітики в листі від 15.04.2011 № 3961/0/14-11/10.
Після того як працівник звільниться з військової служби, до роботи в роботодавця він допущений не буде і роботодавець має право звільнити його на підставі п. 2 ч. 1ст. 36 КЗпП.
Також під час військової служби трудові відносини між працівником і роботодавцем тривають, але працівник до роботи не допущений і фактично трудових обов’язків не виконує.
Доплата до МЗП
Якщо середній заробіток працівника, який пішов на військову службу, за відповідний місяць виявляється меншим за мінімалку, чи потрібно в такому разі дотягувати його до МЗП?
Відповідно до ст. 119 КЗпП на час військової служби (за призовом, вступом) під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення з військової служби за працівником потрібно зберігати місце роботи, посаду і середній заробіток. Загальний алгоритм а також приклади його обчислення ми розглядали в статті цього номера «Розрахунок середньої за час військової служби».
Вимога щодо розміру зарплати за місяць не нижче за розмір МЗП відповідно до ст. 31 Закону про оплату праці стосується повністю виконаної місячної (годинної) норми праці.
А суми середнього заробітку, що зберігаються за «солдатом підприємства», не є зарплатою, яку роботодавець виплачує йому за виконану роботу. Тому такі суми не включаються в зарплату для забезпечення її мінімального рівня (див. лист Мінсоцполітики від 18.06.2018 № 1056/0/101-18).
У місяці початку і закінчення військової служби може бути ситуація, коли зарплата за відпрацьований час та середня за час служби менше за МЗП. У такому разі доплату до мінімалки потрібно проводити пропорційно відпрацьованого часу, якщо буде потреба.
Наприклад, працівнику за місяць нараховано 4809,23 грн. У тому числі за 17 відпрацьованих днів (при нормі місяця 20 робочих днів) — 4033,25 грн та 775,98 грн середня за час військової служби. Розмір МЗП за цей місяць становить 6500 грн.
Розраховуємо доплату до МЗП пропорційно відпрацьованому часу:
(6500,00 : 20 х 17) — 4033,25 = 1491,75 (грн).
Якщо за «солдатом підприємства» весь місяць зберігалася середня зарплата, то трудову доплату не розраховуємо.
Кількість виплат за місяць
Чи зобов’язаний роботодавець виплачувати працівнику, який проходить строкову військову службу, зарплату за першу половину місяця (аванс)?
Норми ч. 1 і 2 ст. 115 КЗпП та ч. 1 ст. 24 Закону про оплату праці зобов’язують роботодавців виплачувати зарплату не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Строки виплати встановлюються колективним договором.
Гарантія збереження середньої заробітної плати працівникам під час проходження військової служби, встановлена статтею 119 КЗпП, не є оплатою за фактично відпрацьований час.
Водночас ст. 12 Закону про оплату праці передбачено, що оплата за час виконання державних обов’язків належить до мінімальних державних гарантій в оплаті праці. А оплата працівникам за час виконання державних обов’язків належить до складу фонду додаткової заробітної плати як оплата за невідпрацьований час (п. 2.2.12 Інструкції № 5).
Із цього випливає, що зарплата має виплачуватися у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця не рідше двох разів на місяць. Таку думку висловили фахівці Мінекономіки в листі від 02.04.2021 № 4711-06/20369-07.
Однак, Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ передбачено, що зарплата виплачується на умовах виначених трудовим договором. Отже під час дії військового стану в трудовий договір можна внести норму про виплату зарплати один раз на місяць і ці норми матимуть пріорітет над загальними нормами трудового законодавства.
Розмір заробітної плати за першу половину місяця (авансу) має бути не менше оплати за фактично відпрацьований час та обчислюватися із розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Але під час збереження середньої зарплати в «солдат підприємства» відпрацьований час відсутній. Як тоді розрахувати виплату зарплати за першу половину місяця?
Розмір зарплати за першу половину місяця має визначатися на підставі табеля обліку робочого часу, який заповнюється за звітний місяць (з 1-го по 15-те число) та виходячи з розміру середньоденної зарплати, розрахованої з урахуванням положень Порядку № 100.
Індексація
Чи потрібно нараховувати індексацію «солдатам підприємства»?
Відповідно до п. 3 Порядку № 1078* до об’єктів індексації не належать виплати, які обчислюються із середньої заробітної плати. Суми оплати за час військової служби «солдата підприємства» не підлягають індексації, оскільки розраховуються за середнім заробітком.
Тобто якщо середня зарплата нарахована за весь місяць, то індексації не буде.
Якщо середній заробіток зберігався лише частину місяця і є відпрацьовані дні (місяць початку/закінчення військової служби), то індексацію визначаємо з розрахунку повного робочого часу / кількості календарних днів у місяці, а виплачуємо пропорційно відпрацьованому/службовому часу.
Утримання аліментів
Чи утримувати аліменти із середнього заробітку?
Аліменти потрібно утримувати з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, у тому числі із зарплати, що зберігається під час виконання державних і громадських обов’язків, та в інших випадках збереження середньої заробітної плати (п.п. 6 п. 1 Переліку № 146**).
За «солдатами підприємства» зберігається середній заробіток, який розраховується згідно з Порядком № 100. Отже, із цього заробітку потрібно утримувати аліменти на підставі виконавчого листа, навіть у період воєнного стану.
Зауважте, утримання аліментів проводиться із суми зарплати після того, як з неї утримано ПДФО та ВЗ.
Інші утримання
Чи можна на період воєнного стану припинити стягнення з працівників частини заробітку за виконавчими листами?
Виконавчий лист, який надійшов до роботодавця щодо стягнення з працівника частини його заробітку, є обов’язковим до виконання. Як і для аліментів, стягнення за іншими видами утримань проводяться з усіх видів заробітку, в тому числі й із середньої зарплати, яка зберігається за «солдатом підприємства». При цьому роботодавець не може змінювати розмір стягнень, що зазначений у постанові (конкретну суму або відсоток від заробітку). У разі якщо заробітку працівника за місяць з урахуванням обмежень, установлених у ст. 128 КЗпП, не вистачає для стягнення потрібної суми, то суму, якої бракує, включаємо до заборгованості працівника.
Ідеальним варіантом для роботодавця буде звернутися у виконавчу службу або до приватного виконавця, від якого надійшов виконавчий лист, і «утрясти» це питання офіційно через запит.
Якщо ж немає змоги цього зробити і роботодавець самостійно прийме рішення не стягувати з працівника тимчасово на період воєнного стану частину заробітку за виконавчим листом, то жодного штрафу в цьому разі не буде. Ні працівнику ні роботодавцю. Але при цьому роботодавець повинен увесь цей час накопичувати борг за працівником. І як з’явиться змога, продовжити виконувати стягнення.
Оподаткування
Чи утримувати із середнього заробітку ПДФО, ВЗ та нараховувати ЄСВ?
ПДФО, ВЗ. Середній заробіток «солдата підприємства» оподатковуємо в загальному порядку ПДФО та ВЗ.
Але майте на увазі, що податкова соціальна пільга (далі — ПСП) до середньої зарплати працівника, що виплачується йому на підставі ч. 3 ст. 119 КЗпП, не застосовується.
Адже за час військової служби працівник отримує доходи у вигляді грошового або майнового (речового) забезпечення військовослужбовців, що виплачуються з бюджету. А п.п. 169.2.3 ПКУ забороняє застосовувати ПСП до зарплати працівника в такому разі.
Тому навіть якщо місячна сума зарплати «солдата підприємства» не перевищить граничного розміру зарплати, що надає право на ПСП, то ПСП не застосовуємо.
ЄСВ. Сума середнього заробітку за час військової служби працівника є складовою фонду додаткової зарплати як оплата за невідпрацьований час (п.п. 2.2.12 Інструкції № 5).
ЄСВ нараховуємо на суму середньої зарплати «солдату підприємства» за загальними правилами.
Та чи треба виконувати вимогу про сплату ЄСВ з МЗП, якщо база нарахування ЄСВ за місяць «солдата підприємства» нижче мінімальної зарплати?
Якщо працівник не є особою з інвалідністю і до його зарплати застосовується ставка ЄСВ 22 %, то так, цю вимогу потрібно виконувати.
Тобто, якщо база нарахування ЄСВ за місяць за основним працівником без інвалідності менше МЗП, то треба визначити ЄСВ-різницю і донарахувати на неї ЄСВ (ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ). Проте, якщо роботодавець зберігає середній заробіток працівникові з інвалідністю, то ЄСВ нараховують за ставкою 8,41 % на фактичну базу нарахування внеску.
Звітність
Як відображати у звітності суми середнього заробітку, нарахованого «солдатам підприємства»?
У Д1 Податкового розрахунку середній заробіток працівника, якого призвано/прийнято на військову службу, відображаємо в окремому рядку з кодом категорії застрахованої особи (графа 09):
— 47 — якщо це звичайний працівник, до бази нарахування якого застосовували ставку ЄСВ 22 %;
— 66 — якщо це працівник з інвалідністю, до бази нарахування якого застосовували ставку 8,41 %.
Якщо виникла необхідність у донарахуванні ЄСВ до мінімального страхового внеску, то суму ЄСВ-різниці відображаємо в Д1 з кодом типу нарахувань «13» у графі 9 і кодом категорії застрахованої особи «47» у графі 8.
Важливо! У Д5 Податкового розрахунку початок/закінчення військової служби звичайні роботодавці не відображають.
У 4ДФ Податкового розрахунку середній заробіток «солдата підприємства» відображаємо з ознакою доходу «101», як звичайну зарплату.
