КРОК 1. Атестація робочих місць
Саме так. Через те, що у Порядку № 246* наведено лише перелік робіт, які потребують проведення медоглядів, та перелік шкідливих та небезпечних факторів, роботодавцю перш за все доведеться провести атестацію робочих місць, щоб з’ясувати, чи потрібно взагалі проводити трудовий медогляд працівникам, зайнятим на таких місцях.
Проводять атестацію відповідно до вимог Методрекомендацій № 41*, а оцінюють умови праці — відповідно до Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом МОЗ від 08.04.2014 № 248.
За результатами проведення атестації атестаційна комісія складає Карту умов праці на кожному визначеному робочому місці або групі робочих місць (додаток 2 до Методрекомендацій № 41).
КРОК 2. Заява до Держпраці
Не пізніше 1 грудня поточного року роботодавець повинен надати до територіального органу Держпраці заяву щодо визначення категорії працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду. Та додати до неї:
— штатний розпис або витяг із переліком структурних підрозділів та всіх професій;
— дані лабораторних досліджень умов праці з визначенням шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища та трудового процесу на конкретних робочих місцях працівників.
Заява складається у довільній формі. Її зміст може мати такий вигляд:
На основі отриманої заяви за участю представника первинної профспілкової організації (або уповноваженої працівниками особи) територіальний орган Держпраці складає Акт визначення категорії працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду (форма наведена в додатку 1 до Порядку № 246). Цей документ передають роботодавцю.
Увага! Якщо роботодавець не надасть необхідні документи у Держпраці і не отримає Акт, то починаючи з 1 січня наступного року (у нашому випадку — 2023 року) роботодавець не зможе направляти працівників на попередній (періодичний) медичний огляд відповідно до Порядку № 246.
КРОК 3. Договір із медзакладом
Роботодавець укладає або продовжує дію договору з закладом охорони здоров’я, в якому працівники проходитимуть медогляд.
Це має бути заклад, який відповідає вимогам п. 2.1 Порядку № 246, тобто:
— або заклад охорони здоров’я, віднесений до другої, першої, вищої акредитаційної категорії за результатами державної акредитації;
— або спеціалізований заклад охорони здоров’я, який має право встановлювати остаточний діагноз щодо професійних захворювань (їх перелік затверджено наказом МОЗ від 09.04.2022 № 603);
— або вищий медичний навчальний заклад III — IV рівнів акредитації, який має кафедри та курси професійних захворювань та проводить лабораторні, функціональні та інші дослідження і надає медико-санітарну допомогу.
До речі, проєктом наказу МОЗ «Про внесення змін до Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій» (spo.fpsu.org.ua/images/1653.pdf) буде розширено коло закладів охорони здоров’я, які зможуть проводити медогляди працівників. Таку можливість отримають усі заклади охорони здоров’я, що мають відповідні умови для їх проведення. Але, на жаль, цей документ ще не затверджений.
КРОК 4. Поіменні списки працівників
Протягом місяця після отримання Акта визначення категорії працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду, роботодавець:
— складає поіменні списки працівників, які підлягають медоглядам у наступному році (за формою, наведеною в додатку 2 до Порядку № 246) в 4 примірниках на паперовому й електронному носіях;
— погоджує такі списки з Держпраці.
Перший примірник такого документа роботодавець залишає в себе, другий — направляє до медзакладу, де працівники проходитимуть медогляд, третій — передає до відділу з питань гігієни праці управління Держпраці, четвертий — робочому органу ФСС.
Отримавши поіменні списки від роботодавця, заклад охорони здоров’я:
— складає план-графік проведення медоглядів (зазначає строки їх проведення, лабораторні, функціональні та інші дослідження, а також лікарів, що залучаються до їх проведення);
— погоджує цей план з роботодавцем та з Держпраці.
КРОК 5. Працівники проходять медогляд
Оскільки працівникам доведеться проходити медогляд у робочий час, роботодавець повинен видати наказ (розпорядження) про проведення обов’язкового медогляду, в якому зазначити:
— дату, час та місце проходження медогляду;
— перелік працівників, які мають пройти медогляд;
— осіб, відповідальних за проведення медогляду.
Обов’язково ознайомте працівників із таким наказом (розпорядженням) під підпис.
У встановлений час працівник, якого направлено для проходження медогляду, повинен прибути до закладу охорони здоров’я з такими документами:
— паспортом або іншим документом, що посвідчує особу;
— Медичною карткою амбулаторного хворого;
— направленням на обов’язковий попередній медичний огляд (додаток 3 до Порядку № 246) — якщо медогляд є попереднім. Такий документ надає роботодавець.
Крім того, окремі категорії працівників повинні мати додатково:
— сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду;
— довідку про проходження попереднього (періодичного) психіатричного огляду;
— висновок психофізіологічної експертизи (для працівників, зайнятих на роботах, що вимагають професійного добору).
Трудовий медогляд працівників проводить спеціальна комісія закладу охорони здоров’я. Саме вона:
— заносить результати медогляду та висновки про стан здоров’я до Картки працівника (додаток 7 до Порядку № 246) і до Медичної картки амбулаторного хворого;
— видає працівникові медичну довідку про проходження медогляду (додаток 8 до Порядку № 246);
— протягом місяця після закінчення медогляду оформляє Заключний акт за результатами періодичного медогляду працівників (додаток 9 до Порядку № 246). Один із його екземплярів отримує і роботодавець.
Цей акт роботодавець зберігає протягом 5 років (п. 2.20 Порядку № 246).
КРОК 6. Заключний акт
Заключний акт за результатами періодичного медогляду працівників є для роботодавця підставою для:
— інформування працівника про можливість (неможливість) продовжувати роботу за професією;
— виконання комплексу оздоровчих заходів, запропонованих закладом охорони здоров’я (направлення на додаткові обстеження, лікування чи санаторно-курортне лікування працівників, які цього потребують) та обов’язкових для виконання роботодавцем.
