Внутрішній сумісник: на що звернути увагу

Трудовий договір

У попередніх статтях цього випуску «Сумісництво: правила, заборони та дозволи», «Сумісники: прийняття на роботу, звільнення, зміна статусу» ви знайдете інформацію про організаційні моменти роботи сумісників, про оформлення на роботу, звільнення тощо. У цьому матеріалі продовжимо розглядати сумісництво і поговоримо про внутрішніх сумісників.

Внутрішнє сумісництво — це робота працівника за окремим трудовим договором у роботодавця, де у нього основне місце роботи.

Тобто у роботодавця є вакантна посада, на яку він приймає працівника, який вже працює у нього за основним місцем роботи. І, відповідно, буде мати з працівником два укладених трудових договори, за одним з яких місце роботи є основним, а за другим — сумісництво.

Отже, для роботи за внутрішнім сумісництвом обов’язково має бути укладений трудовий договір.

Повідомлення про прийняття на роботу

Чи треба подавати до ДПС повідомлення про прийняття на роботу за внутрішнім сумісництвом? Адже повідомлення вже подавалося перед початком роботи за основним трудовим договором.

При укладенні трудового договору на роботу за внутрішнім сумісництвом обов’язково подається повідомлення про прийняття на роботу за цим договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 КЗпП працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом або розпорядженням роботодавця, та повідомлення органу ДПС про прийняття працівника на роботу.

При цьому у повідомленні серед іншого у графі 4 має бути зазначений показник «2» — працівник без трудової книжки. Така позначка свідчить про те, що трудовий договір укладений із сумісником. Це однаково працює як для внутрішнього, так і для зовнішнього сумісника.

Двічі внутрішній сумісник

Чи може основний працівник укласти, окрім основного, ще два трудових договори на роботу за сумісництвом у того ж роботодавця? Так, може. Законодавство не встановлює обмежень щодо кількості укладених договорів ані взагалі, ані в одного роботодавця.

Проте тут важливо дотримуватися ще одного з важливих правил роботи за сумісництвом — часу роботи. Адже робота за всіма укладеними трудовими договорами не може виконуватися у один і той час. Години роботи за кожним з трудових договорів не мають накладатися.

Графік роботи

Робота за сумісництвом має виконуватися у вільний від основної роботи час (ст. 102¹ КЗпП). Щодо внутрішніх сумісників, то роботодавець це з легкістю може проконтролювати.

Проте також пам’ятайте, що час роботи сумісника не може виходити за межі часу роботи підприємства. Вона повинна вписуватися у правила внутрішнього трудового розпорядку та режиму його роботи.

Наприклад, якщо відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку тривалість робочого часу працівників підприємства становить з понеділка по п’ятницю 8 годин (з 9:00 до 18:00 з перервою з 13:00 до 14:00) із двома вихідними (субота та неділя), то робота за сумісництвом не може виходити за рамки встановленого часу роботи такого підприємства і виконуватися до 9:00 та після 18:00 з понеділка по п’ятницю, а також у вихідні дні установи.

Проте якщо мова піде про дистанційного працівника, то такий працівник може розпоряджатися розділенням часу роботи за кожною з посад на власний розсуд, якщо така умова праці зазначена у трудових договорах за обома місцями роботи.

Повний робочий час

Чи може внутрішній сумісник працювати на повний робочий час? Може, якщо робота виконується у вільний від основної роботи час.

До речі, «на повну» мають право працювати як сумісники комерційних підприємств, так наразі й бюджетники. Комерційні підприємства і раніше не мали обмежень щодо цього. А от для бюджетників з листопада 2022 року знято обмеження часу роботи сумісників (не більше 4 годин на день). Тепер для них законодавством не встановлено часових меж роботи. Але якщо у внутрішніх документах прописано обмеження для роботи за сумісництвом, то його треба притримуватися або вносити зміни у свої локальні правила.

Практичні ситуації, при яких внутрішній сумісник працює «на повну», — це, наприклад, коли за основною посадою він перебуває у відпустці або при змінному графіку роботи, коли робота за основною посадою і внутрішнім сумісництвом виконується у різний час.

Внутрішнє сумісництво за однаковими посадами

Чинне законодавство не містить заборони щодо сумісництва за такою ж посадою, що і за основним місцем роботи. Адже основною умовою сумісництва є різні трудові договори і різний час роботи. Якщо ці вимоги дотримано, то посади за основним місцем роботи і внутрішнім сумісництвом можуть бути однаковими.

Наприклад, у магазині є дві посади продавця. Одна з них тимчасово вакантна. Графік роботи за цими посадами через день по 10 годин з 10-ї до 20-ї години. Продавець, який є основним працівником, не проти підробітку. Тоді він може укласти трудовий договір за сумісництвом і працювати на кожній з цих посад за графіком роботи у повну зміну. Адже робота за основною посадою і за сумісництвом виконується у різний час.

Кадрові нюанси

Після прийняття працівника на роботу за сумісництвом (видання наказу, подання повідомлення про прийняття на роботу тощо), роботодавець має присвоїти працівнику табельний номер, сформувати особову картку та особову справу працівника.

Особова картка. Особова картка працівника має бути заведена на кожного працівника відповідно до його прийняття на роботу за трудовим договором.

Особова картка типової форма № П-2 затверджена наказом Держкомстату та Міноборони від 25.12.2009 № 495/656. Інша форма особової картки передбачена для держслужбовців. Особова картка державного службовця затверджена наказом Нацагентства з питань держслужби від 19.05.2020 № 77-20.

Особова картка — це основний первинний документ з обліку особового складу. Її наявність є обов’язковою. Її ведуть усі підприємства, установи, організації і ФОП.

Вона повинна бути заведена під кожний трудовий договір з працівником. Відповідно як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, у тому числі внутрішнім.

Особова справа. Ми вважаємо, що на внутрішнього сумісника заводять окрему особову справу, навіть якщо одна особова справа вже є за основним трудовим договором.

Табельний номер. У внутрішнього сумісника має бути окремий табельний номер від основної посади. Тобто у одного роботодавця на працівника буде два різних табельних номери: один — за основним трудовим договором, а другий — за внутрішнім сумісництвом.

Для цього у кожного роботодавця має бути свій порядок присвоювання табельних номерів, який має зазначатися у локальних документах (наприклад, у Положенні про табельний облік).

Табелювання. Табель обліку використання робочого часу — це первинний документ для обліку відпрацьованого часу. Він є підставою для нарахування заробітної плати працівникам.

Як правило, кожного працівника включають до табеля один раз. Але при внутрішньому сумісництві правила такі.

При табелюванні та оплаті праці відштовхуємося від того, що робота за сумісництвом — це робота за окремим трудовим договором. Тож якщо йде мова про внутрішнього сумісника, то в табелі інформацію щодо нього відображаємо за двома посадами окремо.

Тобто на працівника у табелі заводимо два рядки: окремо для обліку часу, відпрацьованого згідно з умовами трудового договору за основною посадою і окремо — за внутрішнім сумісництвом.