Почастішали ситуації, коли на день звільнення у працівника є відгуляні, але незароблені дні щорічних основних відпусток. Чому це трапляється?
По-перше, щорічна основна відпустка надається працівникам за робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (ч. 1 ст. 6 Закону про відпустки*). Відпустки за другий і наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року. Інакше кажучи, після початку другого та наступного робочого року відпустка може бути надана авансом, тобто наперед. Черговість надання відпусток визначається графіком.
* Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР.
По-друге, починаючи з 24.12.2023 до відпускного стажу не зараховується час перебування працівника у відпустці без збереження зарплати за згодою сторін, яка надана згідно із ст. 26 Закону про відпустки, а також час перебування в безоплатній 90-денній відпустці переселенцям у період дії воєнного стану, наданій згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX. Відповідно якщо працівник тривалий час перебував у відпустці без збереження зарплати, то за поточний робочий рік він може не заробити відпустку повної тривалості.