Не вистачає стажу для неподільної частини відпустки: скільки днів надавати?

Поділ щорічної відпустки на частини

Щоб розібратися з цим питанням, звернемося до норм Закону про відпустку*, який регулює механізм надання відпусток.

* Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР.

Частиною 1 ст. 12 Закону про відпустки передбачено поділ щорічної відпустки на частини.

З цієї норми випливає, що:

— роботодавець може поділити щорічну відпустку працівника, але не зобов’язаний. Тобто поділ відпустки, запропонований працівником, має бути узгоджений з інтересами роботодавця. Як правило, працівник і роботодавець погоджують рішення про поділ на частини щорічної відпустки при складанні графіка відпусток;

— при поділі щорічної відпустки на частини обов’язково має бути основна неподільна частина не менша за 14 календарних днів. Тобто більше можна (наприклад, 15, 16, 20 днів), а менше — ні. Решта частин може бути надана у будь-якій кількості днів: хоч по одному дню;

— послідовність надання кожної з частин може бути будь-яка. Тобто необов’язково, щоб неподільна частина відпустки була надана першою.

Вимога щодо тривалості неподільної частини застосовується до надання щорічної відпустки за кожний робочий рік окремо.

Зверніть увагу, щорічні відпустки включають у себе основну і додаткові. Оскільки норма щодо поділу відпустки стосується загалом щорічної відпустки (без конкретики основної чи додаткової), то виходить, що при поділі їх не заборонено міксувати. Тобто, наприклад, працівник має право на щорічну основну відпустку (24 календарних дні) і щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день (7 календарних днів). На обидві щорічні відпустки поширюється норма щодо їх поділу. При використанні їх частинами можуть бути варіанти.

Для наочності припустимо, що працівник узгодив із роботодавцем їх використання таким чином: спочатку 12 днів основної, потім ще 5 днів основної, а потім одним шматком 7 днів основної + 7 днів додаткової = неподільні 14 днів щорічної відпустки. Але такий поділ на практиці здебільшого виняток. Роботодавці, як правило, перестраховуються і застосовують норму поділу до щорічної основної відпустки.

Проаналізуємо, чи є якісь послаблення роботодавцям щодо надання та поділу щорічних відпусток працівникам під час дії воєнного стану.

Корективи воєнного стану

Обмеження тривалості відпустки. Під час дії воєнного стану роботодавець може обмежувати тривалість щорічної основної відпустки 24 календарними днями за поточний робочий рік (ч. 1 ст. 12 Закону № 2136*).

* Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ.

Це обмеження стосується працівників, тривалість щорічної основної відпустки яких перевищує 24 календарних дні. І не поширюється на дні відпусток, що накопичилися у попередніх робочих роках. На ситуацію, яку ми розглядаємо, таке обмеження не впливає.

Строк використання залишку щорічної відпустки. Під час дії воєнного стану не застосовуються норми щодо строку використання залишку щорічної відпустки, встановлені ч. 7 ст. 79 КЗпП та ч. 2 ст. 12 Закону про відпустки. Вони визначали таке: невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка. На час воєнного стану цю норму не застосовуємо.

Також не застосовується норми, встановлені ч. 5 ст. 80 КЗпП і ч. 5 ст. 11 Закону про відпустки, — це заборона ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років поспіль і ненадання їх протягом робочого року особам віком до 18 років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.

Ненадання відпустки. В період дії воєнного стану роботодавець може відмовити в наданні будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до 3 років), якщо працівника залучено до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення, мобілізаційного завдання (ч. 2 ст. 12 Закону № 2136).

Відмова у наданні відпустки стосується тільки переліченої категорії працівників. Для усіх інших працівників надання відпустки має бути реалізоване роботодавцем в загальному порядку. Тобто не стосується ситуації, яку ми розглядаємо.

Поділ щорічної відпустки. В загальному випадку воєнний стан не поставив на паузу норму про поділ щорічної відпустки на частини. Також продовжує діяти вимога про неподільну не менш ніж 14-денну частину відпустки.

Проте і тут є винятки. Вони стосуються тільки осіб, щодо яких застосовується спрощений режим регулювання трудових відносин і тільки у період дії воєнного стану. На їх прохання щорічна відпустка може бути поділена на частини будь-якої тривалості (п. 1 ч. 8 ст. 49⁵ КЗпП).

Під час дії воєнного стану норми щодо поділу щорічної відпустки на частини для всіх інших працівників працюють, як і раніше, із дотриманням вимоги щодо неподільної частини щорічної відпустки.

Тобто у ситуації, яку ми розглядаємо, діють загальні правила щодо поділу відпустки на частини.

Таким чином, роботодавець не може відмовити працівникам, які не залучені до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, у наданні відпусток, надання яких здійснюється в обов’язковому порядку (зокрема, щорічні відпустки у встановлені графіком строки). А от у наданні щорічних відпусток поза графіком роботодавець може відмовити працівнику. На це звертає увагу Держпраці.

З теоретичною частиною ознайомилися, тож попрактикуємось.

Практична ситуація

Скільки днів відпустки надати? На нашу думку, у цій ситуації можемо надати працівнику відпустку з урахуванням незаробленого відпускного стажу. Тобто не 14 днів, а менше — за мінусом незароблених днів відпустки.

Розрахуємо тривалість другої частини відпустки. Припустимо, що за поточний робочий рік, окрім вказаної в умовах прикладу відпустки без збереження, більше не було періодів, які не заробляють відпустку.

Зароблена відпустка за поточний робочий рік становить:

24 : 366 х 336 = 22,03 ≈ 22 (к. дн.),

де 24 — повна тривалість щорічної основної відпустки;

366 — кількість календарних днів у відповідному робочому році за мінусом святкових і неробочих днів, яких у цьому році не було через воєнний стан;

336 — кількість днів, які входять до відпускного стажу (366 - 30).

Таким чином, за робочий рік 12.10.2023 — 11.10.2024 працівник має право не на 24, а на 22 календарний дні відпустки. Використано з них 10 днів відпустки. Залишок — 12 календарних днів (22 - 10).

Тож надаємо працівнику 12 календарних днів відпустки замість 14.

Це порушення? Чи не вважатиметься це порушенням законодавства в частині надання неподільної частини відпустки не менше ніж 14 календарних днів?

Вважаємо, що ні. От дивіться. При складанні графіка відпусток працівник і роботодавець узгодили поділ відпустки на частини відповідно до норм законодавства. Тобто одна частина становила 10 днів, а друга неподільна — 14.

Працівник використав першу 10-денну частину. А при наданні другої частини відпустки відкрилися нові обставини. Вони вплинули на тривалість відпустки. І роботодавець надав її такої тривалості, на яку працівник мав право на момент виходу у відпустку, оскільки він не заробив відпустку повної тривалості за поточний робочий рік.

Ми вважаємо, що при перевірці (якщо саме така ситуація зацікавить контролерів Держпраці) ці обставини будуть враховані. А надавати відпустку, якщо вже відомо, що вона буде перегуляною і за яку при звільненні треба буде утримати відпускні, нелогічно.

Чи можна надати 2 дні в рахунок наступного робочого року? На практиці бухгалтери, намагаючись дотриматися неподільних днів відпустки «не менше 14», іноді вчиняють так. Якщо виходити з умов ситуації, яку ми розглядали, то надають відпустку 14 днів: 12 днів за поточний робочий рік + 2 дні за наступний.

Ми не рекомендуємо так робити.

По-перше, наступний робочий рік ще не почався. А за правилами надання щорічних відпусток, за другий та наступні роки роботи відпустка повної тривалості може бути надана працівнику в будь-який час відповідного року, погоджений з роботодавцем, тобто після того, як робочий рік почнеться. У наведеному випадку — з 12.10.2024.

По-друге, вимога про поділ на частини щорічної відпустки (неподільна частина — не менше 14 календарних днів) застосовується до надання щорічної відпустки за кожний робочий рік окремо.