Перерви в роботі: які оплачувати?

Перерва для відпочинку та харчування

Загальний випадок. Надання працівникам перерви для відпочинку і харчування передбачено ст. 66 КЗпП. Відповідно до цієї норми така перерва надається:

— максимальною тривалістю не більше 2 годин (якщо більше, то йтиметься вже про поділ робочого дня на частини);

— як правило, через чотири години після початку роботи.

Щодо мінімальної тривалості перерви на обід, то в ст. 66 КЗпП вона не встановлена. Тому, теоретично, це може бути як 15, так і 30 хвилин (менше ніж 1 година). Водночас пам’ятайте, що перерва для відпочинку і харчування насамперед має виконувати своє призначення — тобто за час перерви працівник повинен встигати відпочити та пообідати (лист Мінсоцполітики від 03.02.2012 № 31/13/133-12). Якщо працівнику встановленого часу перерви недостатньо — роботодавець зобов’язаний збільшити її тривалість.

Конкретну тривалість обідньої перерви, а також час її початку і закінчення для всіх або окремих груп працівників визначають у правилах внутрішнього трудового розпорядку або в колективному договорі з урахуванням норм і гарантій, встановлених чинним законодавством.

Зверніть увагу!

Тому якщо правилами внутрішнього трудового розпорядку передбачено, що працівник починає роботу о 9:00, а закінчує — о 18:00, при цьому обідня перерва йому надається протягом однієї години (з 13:00 до 14:00), то тривалість робочого дня такого працівника становить 8 годин. Адже годину перерви до робочого часу працівника не враховують і, відповідно, не оплачують.

Зауважте, ст. 66 КЗпП дозволяє працівникам використовувати час обідньої перерви на власний розсуд. Тобто в цей час вони можуть відлучатися з місця роботи.

Водночас не забувайте, що існують роботи, де через умови виробництва перерву для відпочинку і харчування встановити неможливо (працівник повинен постійно перебувати на робочому місці). У такому разі працівникам повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу (час приймання їжі працівником включається до його робочого часу та підлягає оплаті).

Перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі мають бути обумовлені в колективному договорі або затверджені наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації за погодженням із профкомом (профспілковим представником).

Попереджаємо: якщо працівник виконуватиме роботу, яка не потребує виробничої необхідності для постійної його присутності на робочому місці протягом дня (не входить до переліку робіт, згаданого вище) без перерви для харчування і відпочинку, то це може трактуватися як погіршення умов праці такого працівника. У такому разі:

— підприємству, установі організації загрожують фінансові санкції, передбачені ст. 265 КЗпП (порушення інших вимог законодавства про працю), у розмірі МЗП за кожне таке порушення (у липні 2024 року — 8000 грн);

— посадовим особам підприємства, установи, організації — адмінштраф згідно зі ст. 41 КпАП* у розмірі від 510 до 1700 грн (за повторне порушення протягом року — від 1700 до 5100 грн).

* Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 № 8073-X.

Перерви водіїв. Для водіїв законодавство передбачає спеціальний порядок надання перерв для відпочинку та харчування. Так, відповідно до п. 4.1 розд. ІV Положення № 340* після керування протягом 4 годин 30 хвилин водій повинен зробити перерву для відпочинку та харчування тривалістю не менше 45 хвилин (якщо не настає період щоденного (міжзмінного) відпочинку).

* Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Мінтранспорту від 07.06.2010 № 340.

Разом із тим ця перерва може бути замінена перервою тривалістю не менше ніж 15 хвилин із наступною перервою тривалістю не менше ніж 30 хвилин.

Тривалість перерви для відпочинку та харчування, час її початку і закінчення встановлюються перевізником у правилах внутрішнього трудового розпорядку за погодженням із профспілкою (профспілковим представником).

Зверніть увагу! Перерва для відпочинку та харчування не включається в робочий час водія.

Водії можуть використовувати час перерви на свій розсуд.

Перерва на обігрів

Працівникам, які працюють у холодну пору року на відкритому повітрі або в закритих неопалюваних приміщеннях, вантажникам, а також іншим категоріям працівників у випадках, передбачених законодавством, роботодавці повинні надавати спеціальні перерви для обігріву (ст. 168 КЗпП).

Ось тільки як роботодавець повинен виконати ці вимоги (надати працівникам такі перерви), КЗпП не дає жодних підказок. Єдині рекомендації знаходимо у старій, але все ще чинній постанові Наркомпраці СРСР «Правила про роботу на відкритому повітрі в холодну пору року» від 11.12.29.

Згідно з п. 2 цього документа перерви для обігріву слід застосовувати залежно від температури повітря і сили вітру в місці роботи.

А ось температуру і силу вітру, за яких надаються спеціальні перерви для обігріву, а також їх кількість і тривалість повинні визначити власник або уповноважений ним орган за узгодженням із профспілкою (профспілковим представником) підприємства, установи, організації (лист Держпраці від 30.04.2015 № 32-21/01-472).

Наприклад, установити, що одночасно за температури повітря -10 °С і нижче і поривах вітру вище 14 м/с працівникам, зайнятим благоустроєм території підприємства, надаються перерви тривалістю 15 хвилин через кожні 2 години роботи.

Важливо! Перелік працівників, що мають право на спеціальні перерви для обігріву, погодні умови, тривалість і кількість перерв фахівці Держпраці рекомендують прописати в колективному договорі. Обов’язково ознайомте з його умовами кожного працівника.

Хоча, на наш погляд, ці дані можна вказати і в окремому наказі (розпорядженні) керівника підприємства, установи, організації або у правилах внутрішнього трудового розпорядку. І навіть у трудовому договорі (якщо працівників, зайнятих на роботах, що вимагають спеціальних перерв, у роботодавця не дуже багато).

Які особливості надання «обігріваючих» перерв треба врахувати? Перелічимо їх далі.

1. Перерви для обігріву надають додатково до перерв для відпочинку і харчування, установлених згідно зі ст. 66 КЗпП.

2. Перерви для обігріву включаються в робочий час працівника (ст. 168 КЗпП). А раз так, то вони:

— оплачуються;

— не відображаються ані у графіках змінності, ані в табелі обліку робочого часу.

Зверніть увагу: якщо роботу в холодний час на відкритому повітрі взагалі припиняють, то таке призупинення вважається простоєм не з вини працівника і оплачується не нижче 2/3 тарифної ставки (окладу) працівника або середнього заробітку (ст. 113 КЗпП).

3. Кількість і тривалість перерв визначає власник за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації.

4. Перерви для обігріву надають у спеціально обладнаних приміщеннях (бажано з умовами для вживання їжі і гарячого чаю).

До речі, для тих, хто зайнятий у будівництві і працює на вулиці, відстань до таких приміщень не повинна перевищувати 50 метрів від робочого місця.

А ось можливість працівника залишати територію робочого місця під час спецперерв роботодавцеві варто прописати у внутрішніх документах (вона законодавчо не встановлена).

Перерви на охолодження

Улітку (у період підвищеної температури повітря) роботодавець має потурбуватися, аби не допустити перегрівання працівників на робочому місці. Для цього він може:

— або застосовувати технічні засоби (кондиціонери, вентилятори тощо);

— або переглянути режим праці та відпочинку працівників. Наприклад, змінити порядок робочого дня та перенести години роботи на ранковий або вечірній час, зменшивши тривалість робочих змін та/або встановивши спеціальні перерви для охолодження відповідно до вимог ДСН 3.3.6.042-99*.

* Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень ДСН 3.3.6.042-99, затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря від 01.12.99 № 42.

Зауважте, що в теплий період року:

— оптимальні величини температури для постійних робочих місць становлять: температура від 18 °С до 25 °С, відносна вологість від 40 % до 60 %, швидкість руху повітря 0,3 — 0,4 м/с;

— допустимі показники температури: повітря від 18 °С до 28 °С, відносна вологість 75 % при 24 °С, 55 % при 28 °С.

При мікрокліматичних умовах, що перевищують допустимі параметри, роботодавець має встановити перерви для охолодження. Так:

— при температурі повітря, що перевищує допустимий рівень, тривалість регламентованих перерв має становити не менше 10 % робочого часу на кожні 2 °C перевищення;

— при поєднанні температури повітря, що перевищує допустимий рівень, з відносною вологістю, яка перевищує 75 %, — не менше 20 % робочого часу.

Зверніть увагу! Такий режим праці та відпочинку організовують за рахунок тривалості робочого часу (п. 2.9 ДСН 3.3.6.042-99). А отже, перерви для охолодження повинні оплачуватися.

Щодо робіт на відкритому повітрі, то тут потрібно пам’ятати, що робота при температурі зовнішнього повітря більше 37 ºС за показниками мікроклімату належить до небезпечних (екстремальних). За такої температури взагалі не рекомендується проведення робіт на відкритому повітрі. Тому роботодавцю слід передусім переглянути порядок робочого дня таких працівників та перенести години роботи на ранковий або вечірній час.

Якщо порядок робочого дня змінити не можна, потрібно встановити перерви для охолодження. Так, при роботах на відкритій місцевості і температурі повітря 35 ºС і вище тривалість періодів безперервної роботи повинна складати 15 — 20 хвилин із наступною тривалістю відпочинку не менше 10 хвилин в охолоджуваних приміщеннях (кімнатах, кабінах, боксах із кондиціонерами, в яких нормалізується тепловий стан людини).

При цьому в охолоджуваних приміщеннях, аби уникнути негативного впливу на організм великого перепаду температур, слід підтримувати температуру повітря 24 — 25 °C.

Із метою профілактики зневоднення організму рекомендується також правильно дотримуватися питного режиму. При температурі повітря понад +30 °С і виконанні фізичних робіт потрібно випивати не менше 0,5 л води на годину. Рекомендована температура питної води, напоїв, чаю +10 — 15 °С.

Перерви для годування дитини

Жінкам, які мають дітей віком до півтора року, можуть бути надаватися перерви для годування дитини (ст. 183 КЗпП):

— не рідше ніж через 3 години;

— тривалістю не менше 30 хвилин кожна, а за наявності двох і більше грудних дітей тривалість перерви має бути не менше 1 години.

Строки і порядок надання таких перерв установлюються роботодавцем за погодженням із профспілкою (профспілковим представником) підприємства, установи, організації. При цьому обов’язково враховують бажання матері.

Через це зазвичай у колективному договорі або іншому внутрішньому документі підприємства, установи, організації прописують загальний порядок надання перерв на годування, а конкретні строки та умови її надання визначають у наказі (розпорядженні) роботодавця за погодженням із самою працівницею.

Зверніть увагу! Перерви для годування дитини:

— включаються в робочий час працівниці;

— надаються додатково до перерв для відпочинку і харчування, установлених згідно зі ст. 66 КЗпП. Тобто перерву на годування і обідню перерву поєднувати не можна;

— оплачуються за середнім заробітком, який обчислюється відповідно до Порядку № 100*.

* Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 № 100.

Попереджаємо! Ненадання жінці, яка має дитину / дітей віком до півтора року, перерви для годування є порушенням законодавства про працю.

Перерви при роботі з ПК

Роботодавець також має піклуватися про безпеку та захист здоров’я працівників під час їх роботи з екранними пристроями, зокрема, організовуючи внутрішні регламентовані перерви для відпочинку відповідно до вимог ДСанПІН 3.3.2.007-98* (п. 5 розд. ІІ .Вимог № 207**).

* Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин ДСанПІН 3.3.2.007-98, затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 10.12.98 № 7.

** Вимоги щодо безпеки та захисту здоров’я працівників під час роботи з екранними пристроями, затверджені наказом Мінсоцполітики від 14.02.2018 № 207.

Нагадаємо, що згідно з п. 5.8 ДСанПІН 3.3.2.007-98 тривалість перерв при роботі на ПК при 8-годинному робочому дні має становити:

— для розробників програм — 15 хвилин через кожну годину роботи за ПК;

— для операторів ЕОМ — 15 хвилин через кожні дві години;

— для операторів комп’ютерного набору — 10 хвилин після кожної години роботи за ПК.

Якщо виробничі обставини не дозволяють застосувати регламентовані перерви, тривалість безперервної роботи з ПК не повинна перевищувати 4 години (п. 5.9 ДСанПІН 3.3.2.007-98).

При 12-годинній робочій зміні регламентовані перерви повинні встановлюватися в перші 8 годин роботи аналогічно перервам при 8-годинній робочій зміні, а протягом останніх 4 годин роботи, незалежно від характеру трудової діяльності, через кожну годину тривалістю 15 хвилин (п. 5.10 ДСанПІН 3.3.2.007-98).

Зверніть увагу, що перерви при роботі на ПК:

— надаються за рахунок тривалості робочої зміни (п. 5 розд. ІІ Вимог № 207), а отже, включаються в робочий час і, відповідно, оплачуються;

— надаються додатково до перерв для відпочинку і харчування, установлених згідно зі ст. 66 КЗпП (п. 5.5 ДСанПІН 3.3.2.007-98).