Сумісник на неповний робочий день: чи є відпустка за ненормованість?

Сумісництво

Робота за сумісництвом має декілька особливостей:

1. Сумісництво можливе за наявності у працівника основної роботи. При цьому згідно з п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону про ЄСВ* основне місце роботи — це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до її відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Держреєстру соцстрахування на її підставі.

* Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI.

2. Робота за сумісництвом, як і за основним місцем роботи, виконується на підставі трудового договору. Саме тому, якщо ваш працівник ще додатково є студентом чи підприємцем, то у вас він не вважається сумісником (звісно, якщо він не працює десь іще). Адже і підприємництво, і навчання здійснюють не на підставі трудових договорів.

3. Сумісництво можливе як у того ж роботодавця (внутрішнє), у якого працівник оформлений на основне місце роботи, так і на іншому підприємстві або у ФОП (зовнішнє).

4. Кількість трудових договорів, укладених одним працівником, законодавство не обмежує. Також зараз немає обмеження й за тривалістю робочого дня сумісника. Нагадаємо: раніше воно встановлювалося для працівників державних та комунальних підприємств, установ, організацій (максимум, 4 години на день та повний робочий день у вихідний). Таким чином, на сьогодні, якщо основна робота дозволяє, сумісника можна прийняти на повний робочий час. Але пам’ятайте: робота за сумісництвом виконується у вільний від основної роботи час.

Ненормований робочий день

Що таке ненормований робочий день? Його визначення містять Рекомендації № 7*.

* Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.10.97 № 7.

Ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який установлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. За потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці у цьому випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також колом обов’язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням).

При цьому п. 2 Рекомендацій № 7 зазначено: ненормований робочий день можна встановити працівникам із неповним робочим тижнем. А от для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем, його не застосовують.

Але компетентні органи зауважують, що Рекомендації № 7 не зареєстровані в Міністерстві юстиції України в установленому порядку, а тому не є нормативно-правовими актами.

На це свого часу звертали увагу фахівці Мінсоцполітики в листі від 10.10.2017 № 2536/0/101-17/284 та Мінекономіки в листі від 06.08.2021 № 4712-06/40372-09 (ср. ).

Відпустка за ненормованість

Як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад установлену тривалість робочого часу надається додаткова відпустка до 7 календарних днів (п. 3 Рекомендацій № 7). Тут ідеться про відпустку за ненормований робочий день.

Вона належить до додаткових щорічних відпусток за особливий характер праці.

Приписом п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки* передбачено, що працівникам з ненормованим робочим днем надається щорічна додаткова відпустка тривалістю до 7 календарних днів. Перелік посад, робіт та професій, на яких може застосовуватися ненормований робочий день, визначають колективним договором, угодою.

* Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР.

Також колективним договором по кожному виду робіт, професій та посад чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах установлюють конкретну тривалість щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день.

Важливий нюанс! Працівники, яким установлено неповний робочий день (з тривалістю щоденної роботи менше 4 годин при 8-годинному робочому дні), не мають права на щорічні додаткові відпустки. Адже у розрахунок часу, що дає право на щорічну додаткову відпустку, зараховують лише ті дні, коли працівник фактично був зайнятий на «особливих» роботах не менше половини тривалості робочого часу, встановленої для працівників відповідного виробництва, цеху, професії чи посади (п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону про відпустки).

Отже, працівнику-суміснику, який трудиться неповний робочий день не заборонено встановлювати ненормований робочий час. В такому разі йому може бути надано відпустку за ненормований робочий день, але за таких умов:

— для посади працівника колективним договором передбачено можливість застосовувати ненормований робочий день і встановлено тривалість додаткової відпустки за ненормованість;

— він фактично працює з особливим характером праці (ненормовано) не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників цієї професії або посади.

Тому якщо бухгалтера прийнято на 0,5 штатної одиниці та більше, то відпустку за ненормований робочий день йому надати можна.