У відпустці перед звільненням працівник захворів і помер: визначаємо дату звільнення

Відпустка перед звільненням

Кожен працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, за власним бажанням (ст. 38 КЗпП). Однак про свої наміри такий працівник має попередити роботодавця письмово:

а) не менше ніж за 2 тижні до бажаної дати звільнення — у загальному випадку;

б) у строк, визначений самим працівником:

— якщо його звільнення зумовлене неможливістю продовжувати роботу через причини, передбачені ч. 1 ст. 38 КЗпП;

— в разі його звільнення під час воєнного стану у зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров’я працівника (ст. 4 Закону № 2136*).

* Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX.

Зверніть увагу! Обов’язок попереджати роботодавця про звільнення не означає, що працівник має відпрацьовувати двотижневий або інший строк перед звільненням.

За бажанням працівник перед звільненням може використати накопичені дні відпустки. На це йому дає право ст. 3 Закону про відпустки*.

* Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР.

У такому разі дні відпустки враховуються у «попереджувальний» термін, а датою звільнення працівника буде останній день такої відпустки.

У ситуації, що розглядається, працівник скористався правом, наданим йому ст. 3 Закону про відпустки. А саме написав заяву на щорічну відпустку з подальшим звільненням за власним бажанням. Період відпустки — з 21.08.2024 по 06.09.2024. Відповідно роботодавець мав би звільнити такого працівника 06.09.2024. Проте 03.09.2024 той захворів. Що робити в такому випадку?

Хвороба у відпустці

Нагадаємо, в разі тимчасової непрацездатності працівника щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена (ч. 2 ст. 80 КЗпП, ч. 2 ст. 11 Закону про відпустки).

Зазвичай, у разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і роботодавцем.

Водночас якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період (ч. 4 ст. 11 Закону про відпустки).

На думку ВС*, це означає, що:

— продовження відпустки відбувається автоматично і не вимагає спеціальних дій з боку працівника. Працівнику потрібно лише повідомити роботодавця про настання непередбачених обставин у будь-якій формі;

— перенесення щорічної відпустки та нову дату початку відпустки працівник повинен узгодити з роботодавцем. Для цього працівник подає роботодавцю заяву з проханням перенести відпустку, в якій зазначає бажану дату перенесення.

* Подробиці — у статті «Продовжуємо відпустку через хворобу: нова позиція Верховного Суду» // «Податки & бухоблік», 2021, № 15.

Після того, як питання щодо продовження / перенесення відпустки узгоджено, роботодавець видає відповідні накази (розпорядження).

У ситуації, що розглядається, тимчасова непрацездатність працівника настала за 4 дні до закінчення його відпустки (а саме — 03.09.2024).

У такому разі за звичайних обставин роботодавець мав би:

— або перенести частину невикористаної працівником відпустки на інший строк (за заявою працівника);

— або продовжити його відпустку на кількість днів хвороби.

Проте наш працівник виявив бажання звільнитися (дата звільнення — 06.09.2024). Ба більше, 12.09.2024 він помер (див. рисунок).

Відпустка з подальшим звільненням → лікарняний → смерть

За таких умов перенести частину невикористаної відпустки на інший період роботодавець не зможе. Але що йому робити далі?

Звільнити працівника датою, яку той вказав у заяві про звільнення (06.09.2024), чи продовжити відпустку на дні тимчасової непрацездатності працівника й припинити трудовий відносини датою його смерті (12.09.2024)?

Дата звільнення

На жаль, прямої відповіді на ці запитання у Законі про відпустки немає.

Проте, враховуючи те, що ч. 2 ст. 11 Закону про відпустки не містить винятків, в яких роботодавець міг би відмовитися від продовження / перенесення відпустки через хворобу працівника, можемо дійти висновку, що він має виконати ці вимоги, навіть якщо така відпустка була надана працівнику перед звільненням.

Тобто у ситуації, що розглядається, роботодавець має продовжити відпустку на кількість днів тимчасової непрацездатності працівника на підставі ч. 2 ст. 11 Закону про відпустки та припинити трудові відносини із таким працівником днем його смерті (12.09.2024).

Щоб впевнитися у правильності своїх висновків, ми звернулися до Мінекономіки з відповідним запитом. І ось яку відповідь отримали.

У листі Мінекономіки від 05.09.2024 № 4701-05/66441-09 (посилання на нього ви знайдете наприкінці статті) спеціалісти цього відомства зазначили, що у ситуації, яка розглядається, днем припинення трудових відносин має бути день смерті працівника, тобто 12.09.2024.

А отже, незважаючи на те, що наш працівник написав заяву на відпустку з подальшим звільненням, роботодавець все одно має виконати вимоги ч. 2 ст. 11 Закону про відпустки та продовжити відпустку на час хвороби. Враховуючи те, що працівник помер на лікарняному, роботодавець змушений припинити з ним трудовий договір у день смерті працівника.

Нагадаємо, що відповідно до п. 8² ч. 1 ст. 36 КЗпП смерть працівника є підставою для припинення трудового договору з ним. При цьому датою припинення трудового договору в цьому випадку є фактична дата смерті працівника.