Підвищення кваліфікації працівників: нюанси для держслужби та ОМС

Для кого є обов’язковим

Відповідно до п. 11. ч. 1 ст. 8 Закону про держслужбу* одним із обов’язків держслужбовця є постійне підвищення рівня своєї професійної компетентності. Посадові особи ОМС також зобов’язані постійно підвищувати свою професійну кваліфікацію (абз. 5 ст. 8 Закону № 2493**). Більше уваги темі професійного навчання працівників ОМС приділено у новому Законі № 3077***. Утім зазначений нормативний акт набуде чинності лише через 6 місяців після припинення (скасування) воєнного стану, тож наразі керуємось діючими нормами.

* Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.

* Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III.

*** Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 02.05.2023 № 3077-IX.

На сьогоднішній день організаційні засади функціонування системи професійного навчання державних службовців та посадових осіб ОМС визначає Положення № 106*.

* Положення про систему професійного навчання державних службовців, голів місцевих державних адміністрацій, їх заступників, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад, затверджене постановою КМУ від 06.02.2019 № 106.

Система професійного навчання створюється для задоволення потреб держорганів та ОМС у високопрофесійних фахівцях і забезпечення умов для підвищення рівня їх професійної компетентності. Вона базується, зокрема, на обов’язковості та безперервності професійного навчання протягом проходження держслужби та служби в ОМС (п. 4 Положення № 106).

Держслужбовці та посадові особи можуть реалізовувати своє право на навчання через:

— підготовку (навчання за освітньо-професійною програмою підготовки магістрів за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування»);

— підвищення кваліфікації (набуття нових та/або вдосконалення раніше набутих компетентностей у межах професійної діяльності або галузі знань);

— стажування (набуття практичного досвіду виконання завдань та обов’язків у професійній діяльності або галузі знань);

— самоосвіту (самоорганізоване здобуття певних компетентностей, зокрема під час повсякденної діяльності, пов’язаної з професійною, громадською або іншою діяльністю).

Перелік пріоритетних напрямів підвищення кваліфікації на відповідний рік оприлюднюються на офіційному вебсайті НАДС та вебпорталі у сфері професійного навчання «Портал управління знаннями». Для 2025 року такий перелік можна знайти за посиланням: nads.gov.ua/diyalnist/profesijne-navchannya/dlia-sluzhb-upravlinnia-personalom/perelik-priorytetnykh-napriamiv-tem-dlia-pidvyshchennia-kvalifikatsii.

Потреби у професійному навчанні

Потреби у професійному навчанні держслужбовців визначаються за результатами щорічного оцінювання їх службової діяльності під час складання індивідуальних програм.

Індивідуальна програма — це документ, який визначає індивідуальні потреби учасника професійного навчання в професійному навчанні, форму та види проходження такого навчання. Виконання індивідуальної програми враховується при оцінюванні результатів службової діяльності держслужбовців (ч. 2 ст. 44 Закону про держслужбу).

Визначення та аналіз потреб у профнавчанні посадових осіб здійснюються ОМС та/або асоціаціями ОМС за результатами атестації (щорічної оцінки виконання покладених обов’язків та завдань) посадових осіб та/або в інший спосіб (п. 24 Положення № 106).

Програми підвищення кваліфікації

Підвищення кваліфікації здійснюють за програмами, які за змістом, тривалістю та інтенсивністю навчання поділяються на (п. 1 розд. II Порядку № 211-19*):

— загальні професійні (сертифікатні);

— спеціальні професійні (сертифікатні);

— загальні короткострокові;

— спеціальні короткострокові.

* Порядок організації підвищення кваліфікації державних службовців, голів місцевих державних адміністрацій, їх заступників, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад, затверджений наказом НАДС від 26.11.2019 № 211-19.

Метою загальних програм підвищення кваліфікації є підвищення рівня професійної компетентності учасників професійного навчання на основі раніше набутого професійного та життєвого досвіду відповідно до загальних потреб держорганів, ОМС.

Зміст загальних програм підвищення кваліфікації охоплює загальні питання державного управління та місцевого самоврядування, а також питання:

— запобігання корупції;

— змін у законодавстві з питань держслужби, служби в ОМС;

— забезпечення прав і свобод людини;

— підвищення рівня володіння іноземною мовою, яка є офіційною мовою Ради Європи;

— застосування міжнародного гуманітарного права в умовах збройного конфлікту;

— забезпечення післявоєнного відновлення та розвитку України тощо.

Метою спецпрограм підвищення кваліфікації є підвищення рівня профкомпетентності учасників професійного навчання на основі раніше набутого професійного та життєвого досвіду та відповідно до їх індивідуальних потреб і спеціальних потреб держорганів, ОМС.

Зміст спеціальних програм підвищення кваліфікації охоплює питання здійснення завдань, функцій та повноважень окремим держорганом або ОМС і враховує особливості виконання учасниками професійного навчання їх посадових (службових) обов’язків у відповідній сфері професійної діяльності. Підвищення кваліфікації за спеціальними програмами не може охоплювати загальні питання державного управління та місцевого самоврядування.

Також слід враховувати, що програми підвищення кваліфікації можуть передбачати очну (денну, вечірню), дистанційну та змішану (очну та дистанційну з використанням спеціальних інтернет-платформ, вебсайтів тощо) форми навчання (п. 11 Положення № 106).

Періодичність підвищення кваліфікації

Підвищення кваліфікації за загальними та/або спеціальними професійними (сертифікатними) програмами є обов’язковим (п. 14 Положення № 106):

1) для держслужбовців:

— вперше призначених на посаду держслужби, зокрема на посаду держслужби категорій «А» та «Б», протягом року з дня їх призначення на посаду;

— які обіймають посади держслужби, не рідше одного разу на 3 роки;

2) для посадових осіб ОМС:

— вперше призначених на посади в ОМС, протягом року після призначення;

— вперше обраних на виборну посаду, протягом року після набуття повноважень;

— призначених на посаду в ОМС, не рідше одного разу на 3 роки;

— обраних або затверджених відповідною радою на виборну посаду, не рідше одного разу протягом строку здійснення повноважень;

3) для голів місцевих держадміністрацій, їх перших заступників та заступників — не рідше одного разу на 3 роки.

Підвищення кваліфікації за загальними та/або спеціальними короткостроковими програмами є обов’язковим (п. 15 Положення № 106):

1) для держслужбовців та посадових осіб ОМС не рідше одного разу на три роки;

2) посадових осіб ОМС, обраних на виборну посаду, не рідше двох разів протягом строку здійснення повноважень;

3) депутатів рад не рідше одного разу протягом строку здійснення повноважень.

За результатами проходження підвищення кваліфікації суб’єкт надання освітніх послуг у сфері професійного навчання (провайдер) видає учаснику професійного навчання документ про підвищення кваліфікації (в електронній або паперовій формі):

— за професійною (сертифікатною) програмою — сертифікат;

— за короткостроковою програмою — сертифікат, посвідчення, свідоцтво тощо.

Місце проведення підвищення кваліфікації

Підвищення кваліфікації держслужбовців та посадових осіб за державним замовленням НАДС здійснюється в закладах вищої та післядипломної освіти, наукових установах, які провадять освітню діяльність у сфері підвищення кваліфікації та з якими укладено державний контракт. А підвищення кваліфікації на умовах регіонального замовлення здійснюється в регіональних центрах підвищення кваліфікації (п. 3 розд. I Порядку № 211-19).

Фінансування підвищення кваліфікації

Підвищення кваліфікації учасників професійного навчання здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів програм (проєктів) міжнародної технічної допомоги та інших джерел, не заборонених законодавством (п. 28 Положення № 106).

Крім того, постановою КМУ від 06.02.2019 № 106 центральним та місцевим органам виконавчої влади рекомендовано в межах затверджених їм відповідних бюджетних призначень під час складання кошторисів передбачити кошти на підвищення кваліфікації держслужбовців апарату цих органів, голів місцевих державних адміністрацій, їх заступників у розмірі не більше ніж 2 % фонду оплати праці. Аналогічно для підвищення кваліфікації посадових осіб рекомендовано ОМС передбачити видатки в розмірі не менше ніж 2 % фонду оплати праці.

Результати підвищення кваліфікації

За результатами підвищення кваліфікації держслужбовцям та посадовим особам ОМС нараховуються кредити Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи (далі — ЄКТС), які підлягають обліку, що ведеться службами управління персоналом.

Кредит ЄКТС — це одиниця вимірювання обсягу навчального навантаження учасників професійного навчання, необхідного для досягнення визначених (очікуваних) результатів навчання. Обсяг одного кредиту ЄКТС становить 30 годин.

Кредити ЄКТС нараховуються згідно з додатком до Порядку № 226-19*.

* Порядок нарахування кредитів ЄКТС за результатами професійного навчання, затверджений наказом НАДС від 12.12.2019 № 226-19.

Як правило, кількість кредитів ЄКТС зазначається у сертифікаті (документі) про підвищення кваліфікації. Нарахування кредитів ЄКТС здійснюється на підставі:

— оригіналів дипломів, свідоцтв, посвідчень, сертифікатів та інших документів (в електронній або паперовій формі), які відповідно до законодавства підтверджують проходження професійного навчання;

— документів, що посвідчують визначення рівня володіння іноземною мовою;

— результатів навчання за програмами підвищення кваліфікації, визнаних (підтверджених) у встановленому НАДС порядку.

При виборі держслужбовцем та посадовою особою ОМС програм для підвищення кваліфікації необхідно враховувати їх обсяг (п. 10 Положення № 106), а саме:

— професійні (сертифікатні) програми — не менше 2 кредитів ЄКТС;

— короткострокові програми — не менше ніж 0,2 та не більше 1 кредиту ЄКТС.

Крім того, держслужбовці у межах виконання індивідуальних програм та посадові особи ОМС мають набирати не менше одного кредиту ЄКТС протягом календарного року, у тому числі 0,1 — 0,2 кредиту ЄКТС шляхом самоосвіти (п. 7 Положення № 106).

У разі введення воєнного стану частка самоосвіти в межах виконання індивідуальної програми у відповідному календарному році може становити не більше 0,5 кредиту ЄКТС.

Визнання документів

Зауважимо, що документи про підвищення кваліфікації, видані суб’єктами надання освітніх послуг у сфері професійного навчання (провайдерами), які провадять освітню діяльність з підвищення кваліфікації відповідно до ліцензії та/або за акредитованими загальними професійними (сертифікатними) програмами підвищення кваліфікації, не потребують окремого визнання. А ось ті, які видані установами / організаціями / закладами, які провадять освітню діяльність з підвищення кваліфікації без відповідної ліцензії та/або за неакредитованими загальними професійними (сертифікатними) програмами підвищення кваліфікації, потребують окремого визнання в порядку, що затверджується НАДС.

Визнання документів про підвищення кваліфікації здійснюється на підставі Порядку № 227-19*. Процедуру визнання документів проводить служба управління персоналом держоргану, структурний підрозділ з питань кадрового забезпечення ОМС, у якому працює державний службовець або посадова особа ОМС (п. 3 Порядку № 227-19).

* Порядок визнання документів про професійне навчання (результатів професійного навчання), затверджений наказом НАДС від 12.12.2019 № 227-19.

Для визнання документів учасник профнавчання подає службі управління персоналом:

— оригінал документа про підвищення кваліфікації;

— інші документи, що підтверджують підвищення кваліфікації учасником професійного навчання (за потреби).

Служба управління персоналом за результатами перевірки інформації приймає рішення про визнання або про відмову у визнанні документа про професійне навчання, про що повідомляє учасника професійного навчання (п. 5 Порядку № 227-19).