Податковий кодекс: продовжуємо знайомитися (загальне поняття та адміністрування)
Як відомо, Податковий кодекс (далі — ПК) багато що змінив у системі оподаткування та правилах сплати податків. У «ВД», 2010, № 24, с. 5 ми тільки почали знайомитися із загальними змінами, що відбулися в діяльності приватних підприємців. У сьогоднішньому номері підготували для вас великий матеріал, в якому зміни, запроваджені ПК, розглянуто докладніше щодо кожного виду податку. Але почнемо із загального уявлення про ПК та адміністрування податків згідно з ПК.
Що являє собою ПК
Сам по собі
ПК можна охарактеризувати як об’єднання в одному документі правил, що регламентують порядок розрахунку, декларування, сплати податків, порядок проведення перевірок, оскарження дій контролюючих органів та інших дій у сфері оподаткування.Причому структура
ПК за розділами дуже нагадує звід чинних на сьогодні законів (зрозуміло, з істотними коригуваннями). Наприклад, розділ I являє собою правила встановлення податків та зборів, а також їх перелік (передбачений Законом України «Про систему оподаткування», але з урахуванням важливого доповнення — у цьому розділі наведено уніфіковані визначення термінів); розділ II акумулював у собі адміністрування податків та порядок проведення перевірок, що регламентуються сьогодні загальновідомим Законом № 2181 та Законом № 509; розділ III регулює порядок розрахунку і сплати податку на прибуток, установлений сьогодні Законом про податок на прибуток, тощо.При цьому величезне значення мають два останні розділи, присвячені прикінцевим та перехідним положенням. Наприклад, саме в другому з них дано
добро на сплату єдиного податку фізичними та юридичними особами у практично не зміненому вигляді. Крім того, такий податок, як збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, хоча й наявний у переліку загальнодержавних податків, усе-таки справлятиметься за правилами, що існують на сьогодні, і теж тільки «завдяки» перехідним положенням.Ось перелік податків та зборів, які доведеться сплачувати згідно з
ПК.1.
Загальнодержавні:1.1. податок на прибуток підприємств;
1.2. податок на доходи фізичних осіб;
1.3. податок на додану вартість;
1.4. акцизний податок;
1.5. збір за першу реєстрацію транспортного засобу;
1.6. екологічний податок;
1.7. рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами і нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;
1.8. рентна плата за нафту, природний газ та газовий конденсат, що видобуваються в Україні;
1.9. плата за користування надрами;
1.10. плата за землю;
1.11. збір за користування радіочастотним ресурсом України;
1.12. збір за спеціальне використання води;
1.13. збір за спеціальне використання лісових ресурсів;
1.14. фіксований сільськогосподарський податок;
1.15. збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
1.16. мито;
1.17. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;
1.18. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.
2.
Місцеві:2.1. податок на нерухоме майно, що відрізняється від земельної ділянки;
2.2. єдиний податок;
2.3. збір за здійснення деяких видів підприємницької діяльності;
2.4. збір за місця для паркування транспортних засобів;
2.5. туристичний збір.
Як бачимо, перелік істотно відрізняється від того, що існував. Насамперед це спричинено тим, що деякі податки тепер просто не справлятимуться. Прикладом таких платежів є
комунальний податок і податок на рекламу, ринковий збір, збір за право використання місцевої символіки та збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі: за періоди після 01.01.2011 р. їх сплачувати не потрібно.Іншу частину обов’язкових платежів просто названо по-іншому. Причому в деяких випадках зміна назви має істотне значення унаслідок зміни порядку сплати податку (як це сталося, наприклад, з податком з власників транспортних засобів, який замінено збором за першу реєстрацію транспортного засобу; нова назва цього платежу говорить сама за себе). В інших же випадках це просто формальне перейменування податку, яке нічого не зміняє по суті (наприклад, плату за торгові патенти названо збором за здійснення деяких видів підприємницької діяльності).
Якщо говорити про податки, що
змінилися не дуже суттєво, то тут можна виділити ПДФО, ПДВ (зміни є, але особливо принциповими їх назвати не можна). Водночас порядок розрахунку, визначення бази оподаткування деяких податків зазнали істотних змін. Перш за все такою зміною можна назвати податок на прибуток (для підприємців він цікавий лише тому, що з цього розділу вони братимуть свій склад витрат). З доволі значним відстроченням (починаючи з 01.01.2012 р.) набере чинності податок на нерухомість — той податок, який було зазначено з вікопомних часів у Законі про систему оподаткування, але так і не було запроваджено.Водночас наведений у
ПК перелік податків та зборів, на жаль, не є вичерпним. Справа в тому, що перехідні положення передбачають норму, згідно з якою збори (плата, внески), не встановлені ПК, але передбачені законодавчими актами як обов’язкові платежі до набуття ним чинності, справляються за правилами, установленими такими законодавчими актами, до введення в дію закону про адміністративні послуги та інших законів, що регулюватимуть справляння відповідних зборів (плати, внесків). Судячи з усього, на підставі цієї норми й після 01.01.2011 р. доведеться сплачувати збори до Пенсійного фонду з окремих операцій, державне мито.Ну і, мабуть, найприємніша новина полягає в тому, що за порушення, допущені в першому півріччі 2011 року,
штрафи застосовуватимуться в символічному розмірі — 1 грн., а для платників податку на прибуток і тих підприємців, хто перейшов з єдиного податку на загальну систему, вони взагалі не застосовуються за порушення, допущені в II і III кварталах 2011 року.
Основні моменти адміністрування податків за ПК
Щоб не було недостатнього розуміння, спочатку розберемося, що має на увазі поняття «адміністрування».
Адміністрування податків та зборів
— це загальний набір дій, процедур, заходів, що дозволяють здійснювати контроль за дотриманням вимог податкового законодавства. Цьому питанню присвячено окремий розділ ПК. Серед таких процедур — облік платників податків, установлення правил подання податкової звітності та внесення до неї змін, закріплення порядку визначення сум податкових зобов’язань, їх сплати, оскарження рішень контролюючих органів, стягнення штрафних санкцій, проведення перевірок.
Подання податкових декларацій (розрахунків)
ПК
дещо розширює поняття податкової декларації, розуміючи під нею документ, який подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у передбачених ПК випадках) контролюючому органу в строки, установлені законом, та на підставі якого здійснюються нарахування і сплата податкового зобов’язання, або документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (пункт 46.1 статті 46). Виходить, що розрахунок за формою № 1ДФ набуває статусу податкової декларації, у зв’язку з чим порушення вимог щодо порядку його подання та заповнення може спричинити ті самі наслідки, що й неподання «класичних» податкових декларацій.Митні декларації також прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов’язань.
Перелік обов’язкових реквізитів податкової декларації
наведено в пункті 48.3 статті 48 ПК.
| Обов’язкові реквізити податкової декларації: — тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); — звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; — уточнюваний звітний (податковий) період (для уточнюючого розрахунку); — повне найменування (прізвище, ім’я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; — код платника податків відповідно до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або податковий номер; — реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний орган державної податкової служби та мають відмітку в паспорті); — місцезнаходження (місце проживання) платника податків; — найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; — дата подання звіту (або дата заповнення — залежно від форми); — ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; — підписи платника податку — фізичної особи та посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності). |
В окремих випадках форма податкової декларації
додатково може містити такі обов’язкові реквізити (пункт 48.4 статті 48 ПК):
| Обов’язкові реквізити податкової декларації в окремих випадках (додатково до наведеного вище): — відмітка про звітність за спеціальним режимом; — код виду економічної діяльності (КВЕД); — код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; — індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний податковий період. |
З приводу підпису звітності приватним підприємцем у
ПК зазначено, що податкову декларацію має бути підписано фізичною особою — платником податків або його законним представником (підпункт 48.5.2 пункту 48.5 статті 48 ПК). Виходить, що ПК допускає підписання звітності не самим підприємцем, а його законним представником (нотаріально уповноваженою на це особою).Серед нововведень слід звернути увагу на
встановлення обов’язку для платників податків, які належать до великих та середніх підприємств, подавати податкові декларації в електронній формі (пункт 49.4 статті 49 ПК). Оскільки приватні підприємці не є великими (середніми) підприємствами, на них ця вимога не поширюється.Збереглося правило, відповідно до якого в разі надсилання податкової декларації поштою платник податку зобов’язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного органу державної податкової служби
не пізніше ніж за 10 днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації (пункт 49.5 статті 49 ПК).
Строки подання податкових декларацій
За загальним правилом
податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:
| Базовий період | Строк подання декларації |
| Календарний місяць (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) | Протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця |
| Календарний квартал або календарне півріччя (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) | Протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) |
| Календарний рік | Протягом 60 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) року |
| Календарний рік для платників податку на доходи фізичних осіб | До 1 травня року, наступного за звітним |
| Календарний рік для платників податку на доходи фізичних осіб — підприємців | Протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) року |
Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день
, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, наступний за вихідним або святковим днем.Якщо
ПК щодо окремого податку, збору не встановлює звітний (податковий) період, податкова декларація подається і податкове зобов’язання сплачується у строки, передбачені для місячного базового звітного (податкового) періоду.Правило, що випливало й раніше із законодавчих приписів, тепер закріплено прямо:
платник податків зобов’язаний подати податкову декларацію незалежно від того, чи провадилася ним господарська діяльність у звітному періоді.
Відмова у прийнятті податкової декларації
ПК
дещо змінює правила прийняття податкових декларацій:1. На стадії прийняття податкової декларації уповноважений працівник податкового органу перевіряє наявність і достовірність усіх обов’язкових реквізитів (їх було наведено вище).
2. Якщо платником податків допущено порушення в заповненні обов’язкових реквізитів, у прийнятті податкової декларації може бути відмовлено. Відмова здійснюється шляхом надсилання платнику податків письмового повідомлення із зазначенням причин такої відмови.
3.
ПК передбачає строки, протягом яких має бути надіслано повідомлення про відмову в прийнятті податкової декларації:— у разі отримання податкової декларації, надісланої поштою чи засобами електронного зв’язку, — протягом
5 робочих днів з дня її отримання;— у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника — протягом
3 робочих днів з дня її отримання.Як бачимо, ті підстави, що раніше використовувалися для невизнання декларації, тепер стали підставами для відмови в її прийнятті. Але потрібно зазначити як позитив: тепер передбачено конкретні строки, протягом яких податковий орган має повідомити платника податків про те, що в прийнятті податкової декларації відмовлено та про причини такої відмови.
Варіанти дій платника податків у цілому залишилися тими самими. При отриманні відмови податкового органу в прийнятті податкової декларації платник податків має право:
—
подати податкову декларацію і сплатити штраф у разі порушення строку її подання (раніше відсутність штрафу в разі повторного подання декларації до закінчення граничного строку доводилося доказувати);—
оскаржити рішення органу державної податкової служби в загальному порядку (подавши протягом 10 днів скаргу до податкового органу вищого рівня або звернувшись до адміністративного суду).Як і раніше, незалежно від наявності відмови в прийнятті податкової декларації платник податків зобов’язаний погасити податкове зобов’язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом установлених строків.
Самовиправлення в податковій звітності
Відповідно до тексту
ПК, якщо його читати буквально, який би характер не мала допущена платником податків помилка — заниження податкового зобов’язання або його завищення, — самовиправитися платник податків зобов’язаний (про це прямо йдеться в абзаці першому пункту 50.1 статті 50 ПК). При цьому обов’язок самовиправитися виникає, наприклад, у разі визнання договору, податкові наслідки якого було відображено у звітності, недійсним (абзац третій підпункту 44.1 статті 44 ПК).У зв’язку з цим платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, повинен:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати і штраф у розмірі
3 відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, в якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу в розмірі
5 відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку.Як бачимо, якщо згідно з чинним до 01.01.2011 р. законодавством розмір штрафу не залежав від вибраного платником податків способу виправлення самостійно виявленої помилки і становив 5 відсотків від суми недоплати, то за
ПК у разі подання уточнюючого розрахунку платник податків одночасно з ним повинен сплатити, як уже зазначалося, 3-відсотковий штраф; якщо ж сума недоплати відображається у складі декларації, що подається за податковий період, наступний за періодом, в якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, необхідно сплатити 5-відсотковий штраф від суми недоплати. Мабуть, законодавець стимулює платників податків не чекати для виправлення виявленої помилки закінчення податкового періоду, а відразу подавати уточнюючий розрахунок.ПК
також передбачено, що подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації, поданої за період, який уже перевірявся, дає податковому органу підставу для проведення позапланової перевірки за відповідний період.
Визначення сум податкового зобов’язання, їх оскарження і сплата
Як і за чинним на сьогодні законодавством, податкове зобов’язання визначається або самостійно платником податків у податковій декларації (у цьому випадку воно підлягає сплаті протягом 10 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкової декларації), або в передбачених законодавством випадках контролюючим органом.
| Коли податкове зобов’язання визначається контролюючим органом: 1) платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; 2) дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; 3) згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов’язань з окремого податку чи збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; 4) рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; 5) дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, у тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання і сплати до відповідних бюджетів податків та зборів, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; 6) результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов’язань, визначених платником податків у митних деклараціях. |
У всіх перелічених випадках платникам податків надсилаються звичні для них податкові повідомлення-рішення. Якщо платник податків не згоден з визначеною в них сумою податкового зобов’язання, він
може протягом 10 календарних днів оскаржити його у податковому органі вищого рівня (а не в тому самому, як було раніше) або розпочати процедуру судового оскарження, подавши адміністративний позов . У такому разі податкове зобов’язання до закінчення процедури оскарження вважатиметься неузгодженим. Для звернення до суду в платника податків є один місяць з дня отримання податкового повідомлення-рішення або рішення за результатами розгляду його скарги у податковому органі вищого рівня.Якщо ж платник податків не оскаржить податкове повідомлення-рішення, то він зобов’язаний погасити визначену в ньому суму податкового зобов’язання протягом 10 календарних днів з дня отримання такого повідомлення.
ПК
передбачає ще одне правило в частині визначення строків сплати податкових зобов’язань: якщо суму податкового зобов’язання самостійно визначає податковий орган з причин, не пов’язаних з порушенням платником податків вимог податкового законодавства, то або прямо встановлюються в самому законодавстві спеціальні строки сплати податкового зобов’язання, або, якщо їх не встановлено, застосовується строк у 30 календарних днів з дня отримання податкового повідомлення-рішення. Щоправда, з урахуванням того, що серед випадків, коли податкові зобов’язання визначаються податковим органом у податковому повідомленні-рішенні та підлягають сплаті в 10-денний строк, названо таку підставу, як «згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов’язань з окремого податку чи збору, є контролюючий орган», не зовсім зрозуміло, коли правило про 30 календарних днів може застосовуватися.Звертаємо увагу:
ПК для сплати податкових зобов’язань не передбачає можливості перенесення строків, якщо день закінчення строку сплати припадає на вихідний або святковий день. Умисно це зроблено або через недогляд, залишається тільки здогадуватися.Якщо в установлені строки податкове зобов’язання не сплачується, платнику податків, як і сьогодні, надсилається податкова вимога.
