Почнемо з того, що згідно з п. 1 ст. 127 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768-III (далі — ЗКУ) продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки (ст. 128 ЗКУ).
Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату або про сплату першого платежу (у разі продажу земельної ділянки з розстроченням платежу) є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.
Кошти, отримані від продажу земельних ділянок державної або комунальної власності, зараховуються органами державної влади або органами місцевого самоврядування відповідно до державного та/або місцевих бюджетів у порядку, визначеному законом.
При цьому відмітимо, що згідно з п. 56 ст. 29 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI до доходів загального фонду Державного бюджету України належить 10 % коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності до розмежування земель державної та комунальної власності (крім земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об’єкти, що підлягають приватизації); кошти від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об’єкти, що підлягають приватизації; кошти від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності після розмежування земель державної та комунальної власності.
Інші 90 % коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності до розмежування земель державної і комунальної власності (крім земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об’єкти, що підлягають приватизації), відповідно до п. 6 ст. 71 цього Кодексу включають до надходжень бюджету розвитку місцевих бюджетів.
Як видно із запитання, кошти за земельну ділянку були перераховані не лише на неправильний розрахунковий рахунок, а й, насамперед, за неправильним кодом класифікації доходів бюджету. Що ж робити в такому випадку?
Звернемось до Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затвердженого наказом Мінфіну від 23.08.2012 р. № 938.
Відповідно до п. 3.5 цього Порядку порядок повернення платникам коштів, помилково або надміру зарахованих до місцевих бюджетів, а також взаємодії органів Держказначейської служби з органами, які згідно із законодавством контролюють справляння надходжень до бюджету, регламентується окремими нормативно-правовими актами.
На сьогодні таким є Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Мінфіну від 03.09.2013 р. № 787.
Як визначено у п. 5 цього Порядку, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Таке подання надається до органу Держказначейської служби за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи. У цьому поданні обов’язково зазначається така інформація:
— обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету;
— найменування платника (суб’єкта господарювання);
— код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи;
— реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті);
— сума платежу, що підлягає поверненню;
— дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
У зв’язку з тим, що кошти помилково були зараховані за кодом класифікації доходів 21090000 «Кошти від використання (реалізації) частини виробленої продукції, що залишається у власності держави відповідно до угод про розподіл продукції, та/або кошти у вигляді грошового еквівалента такої державної частини продукції», то необхідно визначити, який саме орган контролює надходження за цим кодом.
Згідно з листом Мінфіну від 05.09.2014 р. № 31-11210-11-10/22889 контроль за правильністю та своєчасністю надходжень до бюджету платежів за кодом 21090000 покладено на Міністерство енергетики та вугільної промисловості України. Отже, у цій ситуації вам необхідно письмово звернутись до цього Міністерства щодо вирішення питання про повернення коштів, помилково зарахованих за кодом 21090000.
