На численні звернення бюджетних установ щодо застосування окремих вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі Міністерство фінансів України повідомляє.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи визначені Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку в державному секторі 121 «Основні засоби», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2010 р. № 1202 (далі — Стандарт 121), яке набрало чинності з 01 січня 2015 року.
Відповідно до вимог пункту 3 розділу ІІІ Стандарту 121 у разі прийняття рішення суб’єктом державного сектору об’єкт основних засобів може переоцінюватися, якщо залишкова вартість цього об’єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу.
Порогом суттєвості для проведення переоцінки об’єктів основних засобів приймається величина, що дорівнює 10-відсотковому відхиленню залишкової вартості об’єктів основних засобів від їх справедливої вартості (пункту 4 розділу ІІІ Стандарту 121).
Тобто суб’єкт державного сектору може, а не зобов’язаний, здійснювати переоцінку основних засобів за наявності визначених умов.
Рішення про проведення переоцінки об’єктів основних засобів суб’єктом державного сектору погоджується з органом, уповноваженим управляти об’єктами державної (комунальної) власності, якщо такий визначено.
У випадку прийняття рішення суб’єктом державного сектору переоцінка об’єкта основних засобів проводиться на річну дату балансу.
Згідно з пунктом 5 розділу ІІІ Стандарту 121 для об’єктів, залишкова вартість яких дорівнює нулю, що продовжують використовуватися, обов’язково визначається ліквідаційна вартість.
Ліквідаційна вартість — це сума коштів або вартість інших активів, яку суб’єкт державного сектору очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією) (пункту 4 розділу І Стандарту 121).
Враховуючи вищевикладене, у разі якщо залишкова вартість об’єкта основних засобів, який продовжує використовуватись, дорівнює нулю, а визначити справедливу вартість неможливо або недоцільно, для такого об’єкта визначається ліквідаційна вартість, на суму якої збільшується його первісна вартість. При цьому вартість цього об’єкта, яка амортизується, дорівнює нулю.
Ліквідаційна вартість визначається комісією, створеною наказом керівника бюджетної установи, при введенні об’єкта в експлуатацію або у разі, коли залишкова вартість об’єкта основних засобів дорівнює нулю.
У бухгалтерському обліку та фінансовій звітності відображення зазначених господарських операцій здійснюється на підставі відповідних первинних документів згідно з Типовою кореспонденцією субрахунків бухгалтерського обліку для відображення операцій з активами, капіталом та зобов’язаннями бюджетних установ, наведеною у додатку 2 до Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.06.2013 р. № 611.
Заступник Міністра О. Макеєва
Коментар редакції
Переоцінка основних засобів не обов’язок,
а право бюджетних установ
Нарешті Мінфін озвучив свою думку щодо проведення переоцінки основних засобів бюджетними установами.
Нагадаємо, що на сторінках нашого видання ми вже піднімали питання: чи необхідно проводити переоцінку основних засобів бюджетним установам (див. матеріали «Індексація необоротних активів у 2015 році: проводити чи ні»// «Бюджетна бухгалтерія», 2015, № 8; «Амортизація — 2015: нараховуємо за загальними правилами»// «Бюджетна бухгалтерія», 2015, № 11). Але, звичайно, вся бухгалтерська спільнота хотіла б дізнатися, яку думку має з цього питання Мінфін.
Проаналізуємо, що саме розповів Мінфін у листі, який коментується.
По-перше, суб’єкт державного сектору може, а не зобов’язаний, здійснювати переоцінку основних засобів.
Тобто бюджетні установи самостійно приймають рішення: проводити переоцінку основних засобів чи ні. За загальними правилами прийняття рішення про проведення переоцінки оформлюють розпорядчим документом керівника установи (наказ, розпорядження).
При цьому таке рішення установа повинна погодити з органом, уповноваженим управляти об’єктами державної (комунальної) власності (за умови якщо такий орган визначено). До речі, така вимога закріплена в п. 3 розд. III НП(С)БО 121 «Основні засоби», затвердженого наказом Мінфіну від 12.10.2010 р. № 1202 (далі — НП(С)БО 121).
Також Мінфін нагадав, що бюджетні установи можуть переоцінювати об’єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість суттєво відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. При цьому порогом суттєвості є 10-відсоткове відхилення залишкової вартості від справедливої вартості об’єкта основних засобів.
По-друге, Мінфін чітко зазначив, що суб’єкт державного сектору може прийняти рішення про проведення переоцінки об’єкта основних засобів на річну дату балансу. Фактично це означає, що протягом 2015 року бюджетним установам не варто собі ламати голову з питанням: проводити переоцінку чи ні. Таким чином, приймати рішення про доцільність проведення переоцінки основних засобів установам необхідно буде на річну дату балансу, який будуть складати за 2015 рік.
І по-третє, Мінфін роз’яснив, як діяти з об’єктами основних засобів, залишкова вартість яких дорівнює нулю та які продовжують використовуватися в установі.
У таких ситуаціях установа повинна обов’язково визначити ліквідаційну вартість таких об’єктів. Під ліквідаційною вартістю розуміють суму коштів або вартість інших активів, яку суб’єкт державного сектору очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).
З огляду на це фахівці Мінфіну вважають: у разі якщо залишкова вартість об’єкта основних засобів, який продовжує використовуватись, дорівнює нулю, а визначити справедливу вартість неможливо або недоцільно, для такого об’єкта визначають ліквідаційну вартість. Саме на таку вартість необхідно збільшити первісну вартість об’єкта основних засобів. При цьому вартість цього об’єкта, яка амортизується, дорівнює нулю. Тобто на ліквідаційну вартість амортизацію вже не нараховують.
Як зазначено у листі, ліквідаційну вартість установлює комісія бюджетної установи, створена наказом керівника бюджетної установи. Тобто встановлення такої вартості є особистою справою установи, і тому немає потреби звертатися до суб’єктів оціночної діяльності.
Отже, у разі коли на балансі установи обліковується об’єкт основних засобів, залишкова вартість якого дорівнює нулю, необхідно встановити ліквідаційну вартість на такий об’єкт.
Варто звернути увагу: ні в НП(С)БО 121, ні в Методичних рекомендаціях з бухгалтерського обліку основних засобів суб’єктів державного сектору, затверджених наказом Мінфіну від 23.01.2015 р. № 11, не визначено, протягом якого терміну установа повинна встановити ліквідаційну вартість. Це означає, що установа на свій розсуд приймає рішення про терміновість установлення такої вартості. На нашу думку, саме зараз установам недоцільно поспішати визначати таку вартість. Наприклад, це можна зробити не поспішаючи при проведенні річної інвентаризації, ретельно оглянувши кожен об’єкт основних засобів, залишкова вартість яких дорівнює нулю.
З огляду на висновки Мінфіну, такий перегляд вартості об’єкта основних засобів з нульовою залишковою вартістю не є різновидом переоцінки, а тому й здійснюється по-іншому.
Вікторія МАТВЄЄВА, економіст-аналітик
