* Див. на с. 6 цього номера.
Щодо зміни старих договорів
Питання про можливості та особливості внесення змін до договорів про закупівлю, укладених за законами № 922 та № 1197, нині є як ніколи актуальними для бюджетних установ. Тому поява листа Мінекономрозвитку є своєчасною подією.
Тож спочатку звернемо увагу на те, чи може замовник зараз внести зміни до старих договорів про закупівлю, укладених за Законом № 1197. А якщо може, то чим має керуватися. Пояснити це питання необхідно, тому що, незважаючи на роз’яснення Мінекономрозвитку, які наведені у листі, все одно у замовників виникають певні запитання.
Так, у листі зазначено: «зміна істотних умов договорів про закупівлю, укладених за результатами процедур закупівель, проведених відповідно до Закону України «Про здійснення державних закупівель», може здійснюватись відповідно до умов, що були визначені в таких договорах відповідно до статті 40 указаного Закону, керуючись Цивільним та Господарським кодексами України».
З огляду на цей висновок виникає запитання: якщо у старому договорі про закупівлю сторони прописали посилання на норми Закону № 1197, то як вони будуть зараз укладати додаткову угоду на підставі цього Закону, адже з 01.08.2016 р. він вже втратив чинність? Також виникають запитання: чи можна змінювати старий договір та в яких випадках, якщо в ньому взагалі не вказано переліку випадків внесення змін до істотних умов? Тобто сторони при укладанні договору про закупівлю не зазначили в ньому положення ч. 5 ст. 40 Закону № 1197.
Також зовсім скоро стане актуальним питання про так зване 20-відсоткове збільшення суми договорів. А якщо необхідно вносити зміни до старого договору, як діяти в такій ситуації? Оскільки Закон № 1197, за яким укладалися старі договори, вже втратив чинність, то виникає запитання: чи поширюється новий Закон № 922 на старі договори про закупівлю? Тож далі поговоримо про все детально.
Так, за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі. При цьому відповідно до положень ч. 2 ст. 5 ЦКУ акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність. Водночас відповідно до норми ч. 2 ст. 4 ЦКУ актами цивільного законодавства також є закони України.
Зауважимо: Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.99 р. № 1-рп/99 зазначив про те, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або в іншому нормативно-правовому акті.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону № 922 процедури закупівель товарів, робіт та послуг, розпочаті до введення в дію цього Закону, завершуються відповідно до порядку, що діяв до введення в дію цього Закону.
Разом з тим Закон № 922 не містить жодних положень про поширення його дії на договори про закупівлю, які було укладено замовниками до 01.04.2016 р., коли цей Закон набрав чинності для центральних органів виконавчої влади та «монополістiв», та до 01.08.2016 р., коли він набрав чинності для всіх інших бюджетникiв.
Тож доходимо висновку: Закон № 922 на старі договори про закупівлю не поширюється. Отже, якщо сторони таких договорів ще виконують їх, то вони керуються умовами таких договорів, тобто без застосування положень цього Закону.
Також варто звернути увагу: якщо строк дії старого договору про закупівлю ще не закінчився і сторони договору, укладеного за Законом № 1197, не вносять до нього зміни, то вони продовжують його виконувати відповідно до умов, визначених ними в такому договорі, дотримуючись при цьому законодавства щодо виконання договорів, зокрема ЦКУ та ГКУ.
Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦКУ акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Водночас відповідно до норми ч. 1 ст. 11 ЦКУ цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, які не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦКУ підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Таким чином, доходимо висновку: в разі, якщо сторони укладають до старих договорів про закупівлю додаткову угоду пiсля вступу в дію Закону № 922, то до таких правовідносин вони вже застосовують норми чинного законодавства, частиною якого є також і цей Закон.
Слід зазначити, що така позиція кореспондується з тією позицією, що була відображена в попередніх роз’ясненнях Уповноваженого органу з питань державних закупівель в частині поширення на правовідносини відповідних норм та внесення змін до договорів про закупівлю, наприклад, у листі Мінекономіки «Роз’яснення щодо зміни істотних умов договору» від 11.08.2009 р. № 3303-27/708, роз’ясненні Мінекономіки «Щодо внесення змін до Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 30.09.2011 р. № 3303-25/12551-07 (далі — роз’яснення № 3303-25/12551-07).
Довідка. У роз’ясненні № 3303-25/12551-07 Мінекономіки зазначило таке: «Таким чином, у разі внесення змін до договору про закупівлю шляхом укладання додаткової угоди після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань державних закупівель» до таких правовідносин застосовуються норми Закону. Ураховуючи викладене, норми щодо підстав та порядку внесення змін до істотних умов договору про закупівлю, в тому числі щодо продовження дії договору про закупівлю, передбачені частинами п’ятою, шостою статті 40 Закону зі змінами, розповсюджуються на договори про закупівлю, укладені до набрання чинності Законом».
Зауважимо: Закон, згадуваний у роз’ясненні № 3303-25/12551-07, так само, як і Закон № 922, не містив положень про те, що він поширюється на договори про закупівлю, укладені до нього. Але тоді позиція Міністерства була обґрунтована нормами ЦКУ щодо поширення нового Закону на нові правовідносини з укладання додаткових угод до старих договорів.
На жаль, лист не містить такої чіткої та послідовної позиції Мінекономрозвитку як Уповноваженого органу з питань закупівель.
При цьому, якщо в старому договорі про закупівлю є посилання на не чинний нині Закон № 1197, то не радимо вносити зміни до договору на підставі нечинного акта. Поряд з цим, якщо в старому договорі сторони тільки переписали положення ч. 5 ст. 40 Закону № 1197 без посилання на саму норму, то при внесенні змін до договору на підставі таких виписаних у договорі умов, вважаємо, що така норма не буде порушенням.
Слід зазначити, що цивільному законодавству, на відміну від кримінального, відомий інститут аналогії. Як ми вище звертали увагу, відповідно до положень ЦКУ цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.
Зі змісту зазначеної кодифікованої норми випливає: цивільні правовідносини виникають також з дій, зокрема угод організацій, хоч і не передбачених законом, але таких, що відповідають (не суперечать) загальним засадам і змісту цивільного законодавства.
Таким чином, у таких випадках керуються не конкретною нормою цивільного законодавства, а лише загальними засадами, змістом цивільного законодавства. Такий засіб заповнення прогалин закону називається аналогією права. Поряд з цим застосовується і аналогія закону — поширення на відносини, які безпосередньо не врегульовані в законі, правових норм, що регламентують подібні відносини.
Довідка. Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦКУ, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Таким чином, зважаючи на наведене, якщо у старому договорі про закупівлю сторони не переписували положення старого Закону № 1197 щодо внесення змін до істотних умов договору, а лише зробили посилання, що зміни вносять згідно з чинним законодавством, то вважаємо, що при внесенні таких змін замовник керується умовами договору, ЦКУ, ГКУ та іншого чинного законодавства, частиною якого є й Закон № 922.
Змінюємо істотні умови нових договорів
Істотні умови договору про закупівлю замовник не може змінити, окрім тих випадків, які передбачені в ч. 4 ст. 36 Закону № 922. Як ми знаємо, перелік таких випадків порівняно з «паперовими» торгами не змінився та, як і раніше, є імперативним і вичерпним.
Далі розглянемо, у яких випадках замовники найчастіше на практиці змінюють істотні умови договору про закупівлю.
1. Внесення змін до договору про закупівлю на підставі п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону № 922.
Довідка. Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону № 922 істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов’язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.
При цьому Мінекономрозвитку у листі неодноразово наголошує на тому, що зазначені зміни можна внести, тільки якщо відбулося коливання ціни товару на ринку. Тож замовнику не варто про це забувати. Таке коливання повинно бути документально підтвердженим (зокрема, довідкою уповноваженого органу, експертним висновком тощо). Тобто підстава внесення змін до договору має бути обґрунтована.
Змінити ціну за одиницю товару сторони можуть лише в межах 10 %, при цьому як у бік збільшення, так і в бік зменшення. До того ж не забуваймо, що зміни до договору сторони вносять за погодженням.
Отже, замовник не зобов’язаний погоджувати з контрагентом внесення таких змін, тобто підписувати додаткову угоду, адже внесення змін до договору про закупівлю — це право, а не обов’язок замовника. Оскільки у тендерній документації замовник має передбачити проект договору та порядок внесення змін до нього, радимо на етапі затвердження такої документації передбачити в проекті договору порядок зміни ціни предмета закупівлі у зазначеному випадку, а також орієнтовний/можливий/допустимий або ж конкретний перелік документів, які має надати контрагент для підтвердження факту зміни (коливання) ціни одиниці товару на ринку. Також радимо передбачити відповідальність контрагента за невиконання умов договору і право замовника в односторонньому порядку розривати договір про закупівлю.
Слід звернути увагу на те, що законодавець не обмежує сторони договору у кількості разів внесення змін до договору щодо ціни товару. При цьому в першій додатковій угоді зміна ціни товару в межах 10 % має відраховуватися від ціни, яка зазначена у первинному договорі, а в наступних додаткових угодах — від ціни товару з урахуванням змін, попередньо внесених додатковими угодами до договору.
Зауважимо: в листі зазначено, що сукупність внесених змін до договору про закупівлю у зазначеному випадку може перевищувати 10 % від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю. До речі, раніше у подібних роз’ясненнях Мінекономрозвитку ніколи не прописувало таких положень.
Але майте на увазі: внесення змін до договору про закупівлю у зазначеному випадку не повинно призвести до збільшення суми, визначеної у ньому. Не зайвим буде також зазначити, що такі зміни сторони можуть застосувати щодо усіх або окремої позиції товару у специфікації, якщо предмет договору включає в себе декілька позицій товару.
2. Внесення змін до договору про закупівлю на підставі п. 4 ч. 4 ст. 36 Закону № 922.
Довідка. Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 36 Закону № 922 істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов’язань сторонами в повному обсязі, крім випадку продовження строку дії договору та виконання зобов’язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об’єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.
При внесенні змін до договору про закупівлю саме на цій підставі не забувайте: продовжити строк дії договору замовник може, тільки якщо строк такого договору ще не закінчився. Водночас у такому випадку в замовника обов’язково мають бути документальні підтвердження того, існують чи існували об’єктивні обставини, що спричинили таке продовження. Оскільки Закон № 922 не визначає, яким саме документом необхідно підтвердити наявність таких об’єктивних обставин, то сторони самостійно визначають форму такого документального підтвердження. При цьому, продовжуючи строк дії договору про закупівлю, у зазначеному випадку замовнику варто звернути увагу на такі нюанси.
Так, сторони в договорі передбачають певний строк для постачання товару постачальником. При цьому погоджують і прописують відповідальність постачальника за пропущення встановленого строку поставки товару. Тобто обов’язком замовника є нарахування штрафних санкцій у разі порушення контрагентом умов договору щодо строку поставки.
У разі якщо сторони не пропишуть у договорі застереження, у яких саме випадках такі штрафні санкції не нараховуються, наприклад, коли строк поставки товару контрагентом порушено через об’єктивні обставини, які від нього не залежали, а також наведено перелік доказів існування цих обставин, то пропуск такого строку слід розглядати як підставу для нарахування штрафних санкцій постачальнику.
Також не забувайте: у цьому випадку внесення змін до договору не повинне призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
3. Одним із випадків внесення змін до істотних умов договору про закупівлю, який також часто застосовують замовники, є той, що передбачений п. 8 ч. 4 ст. 36 Закону № 922, а саме: зміна умов у зв’язку із застосуванням положень ч. 5 цієї статті Закону.
Довідка. Частиною 5 ст. 36 Закону № 922 передбачено, що дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 % суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.
Із цього питання Мінекономрозвитку у листі навело майже всі ті пояснення, що й раніше наводило стосовно подібного випадку внесення змін до договору згідно з вимогами Закону № 1197.
Водночас, на відміну від своїх попередніх роз’яснень, нині Міністерство зазначило ще й таке: «У разі якщо замовником застосовано частину 5 статті 36 Закону, тендерний комітет / уповноважена особа складає та затверджує річний план щодо закупівель, які планує провести, без урахування обсягів, за якими виникли зобов’язання у зв’язку із продовженням строку дії договору про закупівлю у зазначеному випадку».
Дійсно, продовження дії договору на 20 % від його суми не є процедурою закупівлі в розумінні Закону № 922. Тобто в ситуації, коли замовник продовжує дію договору на 20 %, існує лише факт зміни істотних умов договору. Тож незалежно від того, чи буде сума, на яку замовник продовжує договір про закупівлю, дорівнювати або перевищувати вартісні межі, встановлені ч. 1 ст. 2 Закону № 922, на таку суму замовник не повинен проводити процедуру закупівлі, а отже, цю суму він і не планує (не зазначає) в річному плані закупівель.
Зауважимо: Мінекономрозвитку у листі проаналізувало далеко не всі запитання, які цікавлять замовників саме стосовно внесення змін до договору на підставі п. 8 ч. 4 ст. 36 Закону № 922.
Водночас з цього приводу якраз запитань дуже багато й вони є дуже актуальними саме зараз. Оскільки в кінці року замовники планують скористатися зазначеною підставою для продовження строку дії договору та збільшення обсягу закупівлі для забезпечення потреби на початку наступного року. Тому далі надамо відповіді на такі додаткові запитання.
Насамперед звернемо увагу, що застосувати норму ч. 5 ст. 36 Закону № 922 може лише замовник, який є стороною укладеного договору про закупівлю. Разом з тим скористатися зазначеною нормою може й той замовник, який став правонаступником попереднього замовника, тобто якщо новий замовник отримав в установленому законодавством порядку права та обов’язки за укладеним договором про закупівлю від попереднього замовника — сторони договору про закупівлю. Якщо ж зміна замовника відбулася без правонаступництва, то новий замовник не може продовжувати строк дії договору про закупівлю, керуючись ч. 5 ст. 36 Закону № 922.
Довідка. Особливості реорганізації суб’єктів господарювання регламентовано у гл. 7 (ст. 104 — 112) ЦКУ.
Законодавець пов’язує застосування норми ч. 5 ст. 36 Закону № 922 з видатками, які затверджені в установленому порядку. Тож, як зазначено у листі, обмеження ч. 5 ст. 36 Закону № 922 в контексті наявності затверджених в установленому порядку видатків стосуються розпорядників та/або одержувачів бюджетних коштів. Але як замовнику-бюджетнику правильно реалізувати зазначену норму Закону № 922? Лист не містить відповіді на це запитання. Тож далі спробуймо розібратися з окремими нюансами.
Довідка. Як передбачено п. 13 ч. 1 ст. 2 БКУ, видатки бюджету — це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування.
Водночас п. 7 ч. 1 ст. 2 БКУ передбачено, що бюджетне зобов’язання — це будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 48 БКУ розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами.
Разом з тим будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України ( ч. 1 ст. 23 БКУ).
При цьому відповідно до пп. 1 і 2 ч. 1 ст. 41 БКУ якщо до початку нового бюджетного періоду не набрав чинності закон про Державний бюджет України, Кабмін має право здійснювати витрати Державного бюджету України відповідно до таких вимог:
— витрати Державного бюджету України можуть здійснюватися лише на бюджетні програми, бюджетні призначення щодо яких встановлені законом про Державний бюджет України на попередній бюджетний період та одночасно передбачені у проекті закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період, поданому Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України, за якими повністю зберігаються цільові обмеження;
— щомісячні бюджетні асигнування загального фонду Державного бюджету України сумарно не можуть перевищувати 1/12 обсягу бюджетних призначень, визначених законом про Державний бюджет України на попередній бюджетний період.
Таким чином, зазначені обмеження замовники-бюджетники мають враховувати під час укладання відповідних додаткових угод в частині умов щодо виникнення у замовника платіжних зобов’язань. Але ж відомо, що замовникам-бюджетникам затверджують кошториси після прийняття закону про Державний бюджет України на відповідний рік. Іноді цей процес затягується в часі, оскільки закон про Державний бюджет України може бути прийнято й на початку наступного року.
У зазначеній ситуації радимо замовнику діяти таким чином:
1) в кінці 2016 року укласти додаткову угоду до договору про закупівлю з посиланням на п. 8 ч. 4 ст. 36 Закону № 922 та продовжити дію договору. При цьому в додатковій угоді радимо не зазначати конкретну суму коштів, на яку саме продовжують договір. А в угоді передбачити, що оплата буде здійснена замовником залежно від реального фінансування його видатків.
З огляду на те, що додаткову угоду щодо продовження дії договору на підставі п. 8 ч. 4 ст. 36 Закону № 922 з метою застосування норми ч. 5 цієї статті складають у довільній формі, то замовник може прописати в першій додатковій угоді такий текст, як-от: «Сторони домовилися внести зміни до договору від _____ № ___ на підставі п. 8 ч. 4 ст. 36 Закону № 922, а саме: змінити умови договору у зв’язку із застосуванням положень частини 5 цієї статті Закону.
Сторони домовилися відповідно до частини 5 статі 36 Закону України від 25.12.2016 р. № 922 «Про публічні закупівлі» продовжити дію договору про закупівлю від ______ № ____ на строк, достатній для проведення процедури закупівлі, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у договорі від ____ № ___»;
2) після затвердження видатків в 2017 році замовник укладає ще одну додаткову угоду до діючого (продовженого першою додатковою угодою) договору про закупівлю, в якій зазначає вже конкретну суму (цифру) закупівлі в межах 20 % від суми попереднього договору з урахуванням усіх змін щодо суми, внесених у попередньому році до такого договору.
Як уже було зазначено, на таку суму замовник не повинен проводити процедуру закупівлі та не має враховувати цю суму в річному плані закупівель на 2017 рiк.
Слід також зазначити, що ч. 5 ст. 36 Закону № 922 поширюється на «післяпорогові» договори, укладені за результатами процедури закупівлі. При цьому загальна сума такого договору, як бачимо, може бути збільшена на 20 %.
Водночас замовникам-бюджетникам варто зауважити: на договори, укладені замовниками по «допорогових» закупівлях, зазначений випадок для продовження дії договору та збільшення його суми не поширюється.
Зауважимо, що запланувати нову процедуру закупівлі замовник може як у кiнцi 2016 року, так і на початку 2017-го.
Зокрема, тендерний комітет / уповноважена особа складає та затверджує річний план щодо закупівель, які планує провести без урахування обсягів, за якими виникли зобов’язання у зв’язку із продовженням строку дії договору про закупівлю згідно з ч. 5 ст. 36 Закону № 922.
Наостанок ще раз нагадаємо: незалежно від того, які саме зміни до істотних умов договору про закупівлю, передбачені ч. 4 ст. 36 Закону № 922, вносить замовник, ці зміни можна внести тільки в межах строку дії договору.
Довідка. Згідно з ч. 1 ст. 654 ЦКУ зміна або розірвання договору вчиняється у такій самій формі, що й сам договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Отже, зміни до істотних умов договору про закупівлю вчиняють у письмовій формі шляхом укладання додаткового договору (угоди).
Підводні рифи при оприлюдненні змін до договору
Як передбачено ч. 1 ст. 10 Закону № 922, замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, зокрема повідомлення про внесення змін до договору, протягом 3 календарних днів з дня внесення змін.
Для порівняння нагадаємо: в Законі № 1197 було передбачено, що повідомлення про внесення змін до договору оприлюднювали тільки в певних випадках внесення змін саме до істотних умов договору. Нині ж Закон № 922 не відокремлює якісь певні випадки змін до істотних умов договору для їх оприлюднення, а натомість зазначає: замовник має оприлюднити повідомлення про внесення змін до договору.
Тобто в будь-якому випадку внесення змін до умов договору про закупівлю, а не тільки при внесенні змін до істотних його умов, варто оприлюднювати повідомлення в Prozorro.
Форму повідомлення про внесення змін до договору для його оприлюднення в електронній системі закупівель Prozorro затверджено наказом № 490.
При цьому затверджена форма повідомлення містить тільки поля щодо заповнення інформації про зміни істотних умов договору. Так, у пункті 11 форми передбачено зазначати інформацію щодо випадків внесення змін до істотних умов договору згідно з ч. 4 ст. 36 Закону № 922, а в пункті 12 форми — опис змін, що внесені до істотних умов договору.
Отже, як бачимо, затверджена форма не містить полів для того, щоб замовник зазначив інформацію про внесення змін до інших умов договору, які не є істотними. Тобто фактично форма повідомлення про внесення змін до договору не дає можливості замовнику виконати вимоги ч. 1 ст. 10 Закону № 922 в частині оприлюднення такого повідомлення.
При цьому на електронних майданчиках можуть бути реалізовані для заповнення додаткові поля до зазначеної форми повідомлення, зокрема щодо зазначення додаткової інформації, в яких замовник міг би вказати про внесені зміни до інших умов договору, які не є істотними, але є основними умовами (основні умови договору — ширше поняття за істотні умови договору). Але ж такі додаткові поля відсутні у затвердженій формі.
На жаль, це ще один випадок, коли реалізація положень Закону № 922 в електронній системі закупівель (у цьому випадку — в частині підзаконного акта) не повною мірою співпадає із цим Законом.
Сподіваємось, що при внесенні змін до Закону № 922 та підзаконних актів, які нині активно обговорюються в закупівельній спільноті, будуть усунуті неузгодженості та прогалини у сфері публічних закупівель.
Нормативні документи
БКУ — Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 р. № 2456-VI.
ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.
ГКУ — Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.
Закон № 922 — Закон України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 р. № 922-VIII.
Закон № 1197 — Закон України «Про здійснення державних закупівель» від 20.04.2014 р. № 1197-VII.
Наказ № 490 — наказ Мінекономрозвитку «Про затвердження форм документів у сфері публічних закупівель» від 22.03.2016 р. № 490.
Лист — лист Мінекономрозвитку «Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю» від 27.10.2016 р. № 3302-06/34307-06.
