Ситуація, коли на балансі бюджетних установ обліковуються основні засоби, на які нараховано знос у розмірі 100 %, тобто якщо їх первісна вартість дорівнює сумі нарахованого зносу, дуже поширена. І хоча такі ситуації ми вже розглядали на сторінках нашої газети, виявляється, це питання й досі продовжує хвилювати наших читачів. Тож давайте розглянемо, як необхідно діяти бюджетним установам у 2017 році в таких випадках.
Перш за все з’ясуємо, як це питання врегульовано з нормативно-правового боку.
Наразі методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи визначені в Національному положенні (стандарті) бухгалтерського обліку в державному секторі 121 «Основні засоби», затвердженому наказом Мінфіну від 12.10.2010 р. № 1202 (далі — НП(С)БО 121).
Згідно з п. 3 розд. III цього Стандарту у разі прийняття рішення суб’єктом державного сектору об’єкт основних засобів може переоцінюватися, якщо залишкова вартість цього об’єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. При цьому порогом суттєвості для проведення переоцінки об’єктів основних засобів приймається величина, що дорівнює 10-відсотковому відхиленню залишкової вартості об’єктів основних засобів від їх справедливої вартості.
Таким чином, бюджетна установа має право, але не зобов’язана здійснювати переоцінку основних засобів за наявності визначених умов.
Звісно, на таке рішення наважується не кожна бюджетна установа та й, безумовно, за наявності відповідних бюджетних асигнувань у кошторисі. Також варто нагадати: рішення про проведення переоцінки об’єктів основних засобів бюджетна установа повинна погодити з органом, уповноваженим управляти об’єктами державної (комунальної) власності, якщо такий визначено.
До речі, позиція Мінфіну з цього питання була викладена ще у 2015 році у листі від 07.04.2015 р. № 31-11420-07-5/12145 (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2015, № 15, с. 4) та й досі залишилась незмінною.
Отже, бюджетні установи самостійно приймають рішення: проводити переоцінку основних засобів чи ні. І якщо установою прийнято таке рішення, то майте на увазі, що у такому випадку необхідно звернутися до суб’єкта оціночної діяльності. Така вимога передбачена в абз. 7 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р. № 2658-III.
Увага! Визначення ліквідаційної вартості не варто ототожнювати з таким поняттям, як переоцінка.
Якщо на той чи інший об’єкт основних засобів нараховано знос у розмірі 100 %, але він придатний для подальшого використання, то:
— по-перше, щодо таких об’єктів бюджетна установа не обов’язково здійснює переоцінку;
— по-друге, цей факт не є підставою для списання (вибуття) такого майна.
Відповідно до п. 4 розд. VI НП(С)БО 121 вибуття основних засобів здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
Нагадаємо: механізм та підстави для списання об’єктів державної власності, якими є об’єкти незавершеного будівництва (незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи), матеріальні активи, що відповідно до законодавства визнаються основними фондами (засобами), іншими необоротними матеріальними активами, визначені в Порядку списання об’єктів державної власності, затвердженому постановою КМУ від 08.11.2007 р. № 1314.
Як зазначено в п. 4 цього Порядку, списанню підлягає майно, що не може бути в установленому порядку відчужене, безоплатно передане державним підприємствам, установам чи організаціям та щодо якого не можуть бути застосовані інші способи управління (або їх застосування може бути економічно недоцільне), у разі коли таке майно морально чи фізично зношене, непридатне для подальшого використання суб’єктом господарювання, зокрема у зв’язку з будівництвом, розширенням, реконструкцією і технічним переоснащенням, або пошкоджене внаслідок аварії чи стихійного лиха, або виявлене в результаті інвентаризації як нестача.
Так що ж бюджетним установам робити з основними засобами зі 100-відсотковою амортизацією, які придатні для подальшої експлуатації? Саме у вищезгаданому листі Мінфін і пояснив долю таких об’єктів.
Так, згідно п. 5 розд. III НП(С)БО 121 для об’єктів, залишкова вартість яких дорівнює нулю, але які продовжують використовуватися, обов’язково слід визначити ліквідаційну вартість.
При цьому під ліквідаційною вартістю розуміють суму коштів або вартість інших активів, яку суб’єкт державного сектору очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).
Трохи більше про ліквідаційну вартість, а саме про порядок її визначення, зазначено в Методрекомендаціях з бухгалтерського обліку основних засобів суб’єктів державного сектору, затверджених наказом Мінфіну від 23.01.2015 р. № 11.
Ліквідаційну вартість визначає комісія, створена наказом керівника бюджетної установи, при введенні об’єкта в експлуатацію або у разі, коли залишкова вартість об’єкта основних засобів дорівнює нулю.
З огляду на це, у разі якщо залишкова вартість об’єкта основних засобів, який продовжує використовуватись, дорівнює нулю, а визначити справедливу вартість неможливо або недоцільно, для такого об’єкта визначають ліквідаційну вартість. У такому разі на суму ліквідаційної вартості збільшують первісну вартість об’єкта основних засобів.
Увага! При цьому вартість об’єкта, яка амортизується, дорівнює нулю. Тобто на ліквідаційну вартість амортизацію не нараховують.
Тож наведемо алгоритм дій при визначенні ліквідаційної вартості.
Крок 1. Наказом керівника бюджетної установи створюють комісію для визначення ліквідаційної вартості. Як правило, така комісія є постійно діючою, тому такий наказ не потребує обов’язкового щорічного оновлення.
Крок 2. У межах наданих повноважень комісія установи встановлює ліквідаційну вартість на об’єкти основних засобів, на які нарахована амортизація в розмірі 100 %.
За результатами роботи комісія складає Акт про встановлення ліквідаційної вартості (далі — Акт), в якому зазначає:
— найменування кожного об’єкта основних засобів, на який нараховано 100 % амортизації, його інвентарний (заводський) номер, рік випуску і дату введення в експлуатацію;
— перелік матеріальних цінностей, які можуть бути отримані при ліквідації активу, їх кількість, ціну і вартість;
— загальну ліквідаційну вартість по кожному активу.
Такий Акт складають у довільній формі. За орієнтир можна взяти форму Акта переоцінки основних засобів, затвердженого наказом Мінфіну від 13.09.2016 р. № 818, доповнивши його необхідними даними.
Крок 3. Акт передають на затвердження керівнику установи. Після цього керівник видає наказ про внесення змін до регістрів бухгалтерського обліку бюджетної організації.
Крок 4. На цьому етапі бухгалтерська служба вносить зміни до регістрів бухгалтерського обліку, а також відображає такі результати в бюджетній та фінансовій звітності за відповідний звітний період.
У бухгалтерському обліку збільшення первісної вартості об’єкта основних засобів, який продовжує використовуватися, на суму ліквідаційної вартості, відображають записом за дебетом відповідного субрахунку рахунка 10 та кредитом субрахунку 5111. При цьому після проведення такої процедури суму зносу не коригують.
Також не забудьте суму ліквідаційної вартості зазначити в Інвентарній картці обліку об’єкта основних засобів.
