Почнемо з юридичної сторони цього запитання. А саме: чи законне звільнення жінки, яка перебуває у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами?
Зауважимо, що Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. (далі — КЗпП) забороняє звільняти вагітну жінку, жінку, яка перебуває у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами або відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з ініціативи роботодавця. Проте звертаємо увагу на те, що заборона діє саме у разі звільнення працівниці з ініціативи роботодавця.
Водночас, якщо жінка вирішить звільнитися сама, тобто за власним бажанням ( ст. 38 і 39 КЗпП) або ж за угодою сторін ( п. 1 ст. 36 КЗпП), то вона може це зробити на цілком законних підставах у будь-який момент, у тому числі й у періоді відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами. І роботодавець якраз не має права їй у цьому відмовити.
Більш того, якщо жінка, не чекаючи закінчення декретної відпустки, бажає розрахуватися з роботи, то, найімовірніше, у неї є для цього вагомі підстави, наприклад, термінова зміна місця проживання. Тому розірвання трудового договору та остаточний розрахунок із працівницею мають бути здійснені одним днем ( ст. 116 КЗпП) — днем, зазначеним у наказі про звільнення та заяві працівниці.
Крім того, згідно зі ст. 47 КЗпП у день звільнення працівниці також має бути видана належним чином оформлена трудова книжка. Якщо працівниця в день звільнення не прийшла на роботу, тоді — не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненою працівницею вимоги про її видачу та про остаточний розрахунок.
Про нараховані суми, належні при звільненні, роботодавець повинен повідомити працівницю письмово. І зробити це необхідно перед виплатою зазначених сум ( ч. 1 ст. 116 КЗпП).
Тепер поговоримо про оплату декретної відпустки. Точніше, про ту її частину, яка припадає на період після звільнення. Розібратися з тим, чи повертати її, нам допоможе Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105-XIV (далі — Закон № 1105).
Згідно з п. 1 ст. 16 цього Закону право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги зі страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають усі застраховані громадяни України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення).
У цьому випадку право на матеріальне забезпечення (допомогу по вагітності та пологах) настало в період, коли працівниця перебувала у трудових відносинах з роботодавцем.
Далі в ст. 25 того ж Закону № 1105 сказано, що допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей — 70) календарних днів після пологів. Отже, як бачите, на жодне повернення допомоги немає анінайменшого натяку.
Крім того, у випадку якщо працівниці листок непрацездатності буде продовжено ще на 14 днів (що трапляється доволі часто), то він має бути прийнятий до оплати колишнім роботодавцем як один страховий випадок, незалежно від факту звільнення.
Висновок: роботодавець має право звільнити жінку, яка перебуває у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, якщо вона звільняється за власним бажанням або за угодою сторін. Утримувати та повертати частину виплаченої допомоги по вагітності та пологах за дні після дати звільнення з колишньої працівниці не потрібно.
