Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі — НКРЕКП, Регулятор), розглянула <…> звернення <…> щодо Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28, та в межах компетенції повідомляє.
Відповідно до пункту 22 розділу XVII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі — Закон), нормативно-правові акти, прийняті на виконання Закону України «Про електроенергетику», діють до набрання чинності нормативно-правовими актами, затвердженими на виконання цього Закону.
Положеннями пункту 17 розділу XVII Прикінцевих та перехідних положень Закону визначено, що протягом дев’яти місяців з дня набрання чинності Законом Регулятор має затвердити, зокрема, нові правила роздрібного ринку.
Тобто, на строк дії перехідного періоду взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії), регулюються Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 р. за № 417/1442 (із змінами) (далі — ПКЕЕ).
Так, положеннями пункту 1.3. ПКЕЕ передбачено, що постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії (далі — Договір), що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.
Згідно з абзацом першим пункту 1.6 ПКЕЕ, Договір на основі типового договору (додаток 3 до ПКЕЕ) укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), об’єкти яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.
Абзацом першим пункту 5.1 ПКЕЕ визначено, що Договір є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов’язків сторін.
Таким чином, права та обов’язки сторін визначені умовами Договору, що укладається на основі типового договору та вимог ПКЕЕ.
Слід звернути увагу, що Закон України «Про електроенергетику» втратив чинність частково, зокрема, втратила чинність стаття 26 «Обов’язки та відповідальність споживачів енергії» (відповідно до положень пункту 23 розділу XVII Прикінцевих та перехідних положень Закону).
Разом з цим, бюджетні установи (в тому числі навчальні заклади) мають право ініціювати внесення змін у Договір згідно з процедурою, визначеною статтею 188 Господарського кодексу України, в частині здійснення розрахунків за електричну енергію.
Слід зазначити, що спірні питання та розбіжності щодо виконання умов Договору вирішуються за взаємною згодою сторін, а у разі якщо не досягнуто згоди, спірні питання мають вирішуватися у порядку, встановленому законодавством України, зокрема у судовому.
При цьому, у разі вирішення спірних питань в судовому порядку, сторони несуть відповідальність згідно з умовами Договору та чинного законодавства.
Додатково повідомляємо, що після затвердження проекту постанови НКРЕКП «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії», що був розроблений на виконання Закону та 28.12.2017 р. оприлюднений на офіційному web-сайті НКРЕКП за адресою: http://www.nerc.gov.ua для надання пропозицій та зауважень, всі укладені договори, зокрема, про постачання електричної енергії будуть переукладені згідно з вимогами чинного законодавства.
Слід зазначити, що положеннями вищевказаних Правил не передбачена вимога щодо оплати споживачами енергопостачальникам двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини.
Разом з тим, станом на сьогодні, пунктом 6.12 ПКЕЕ визначено, що величина коштів, яку має оплатити споживач за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію, визначається постачальником електричної енергії, зокрема, за такою схемою: період між датами на початку та в кінці розрахункового періоду прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця), і величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої (переданої) між датами зняття показів засобів обліку, на тариф, який діяв на початок або кінець розрахункового періоду відповідно до умов договору (крім населених пунктів).
Обрана схема обов’язково зазначається у договорі і не може бути змінена до закінчення терміну дії договору або внесення до договору в установленому порядку відповідних змін.
Частиною першою пункту 6.14 ПКЕЕ визначено, що перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії.
Пунктом 6.16 ПКЕЕ встановлено, що обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.
Визначені відповідно до законодавства України вартість різниці між обсягом фактично спожитої величини і обсягом договірної величини електричної енергії, а також вартість різниці між найбільшою величиною споживаної електричної потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду в години контролю максимуму навантаження, та договірною граничною величиною електричної потужності зараховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.
Слід зазначити, що постачальники на закріпленій території, які постачають електричну енергію за регульованим тарифом (який розраховується Регулятором, згідно з Порядком розрахунку роздрібних тарифів на електричну енергію, тарифів на розподіл електричної енергії (передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами), тарифів на постачання електричної енергії за регульованим тарифом, затвердженим постановою Регулятора від 13.04.2017 р. № 512) не мають підстав та права виставляти рахунок на оплату вартості електричної енергії на суму, яка відрізняється від величини, визначеної як добуток величини обсягу фактично спожитої електричної енергії на величину відповідного тарифу.
Частиною першою статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Таким чином, суми, що додатково та в обов’язковому порядку сплачуються споживачами електроенергії (крім населення) на користь енергопостачальників за споживання електроенергії понад вартість фактично спожитої електричної енергії, належать до категорії штрафних санкцій.
Враховуючи зазначене, структура такого платежу складається з двох частин, одна з яких є оплатою за товар, а друга — штрафні санкції за перевищення договірних величин споживання електроенергії
<…>
Член НКРЕКП В. Морозова
Коментар редакції
Перевищення лімітів споживання електроенергії: роз’яснює НКРЕКП
Питання оплати за перевищення лімітів споживання електроенергії ми розглядали не так давно у консультації «Перевищені ліміти електроенергії: що за це буде?» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2017, № 48). І ось знову повертаємося до нього.
На цей раз НКРЕКП у своєму листі надала певні пояснення з цього приводу.
Спочатку нагадаємо: наразі діє Закон України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 р. № 2019-VIII (далі — Закон № 2019). Відповідно до положень п. 23 розд. XVII «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону втратив чинність частково Закон України «Про електроенергетику» від 16.10.97 р. № 575/97-ВР, зокрема, його ст. 26. Саме в цій статті було зазначено, що споживачі (крім населення та навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Закон № 2019, яким відмінено цю норму, набрав чинності 11.06.2017 р. Але при цьому ніхто не відміняв Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96 р. № 28 (далі — Правила № 28), та Типового договору про технічне забезпечення електропостачання споживача (далі — Типовий договір), який є додатком 1 до цих Правил.
Дію цих Правил на сьогодні підтверджує і сама НКРЕП у листі, що коментується.
Якраз у п.п. 4.2.2 Типового договору визначено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.
Новий примірний договір постачання електричної енергії споживачу має затвердити НКРЕП відповідно до вимог ч. 11 ст. 56 Закону № 2019. Але поки що такий договір не затверджений.
Договір є основним документом, який регулює відносини між постачальником та споживачем електроенергії та визначає зміст правових відносин, прав та обов’язків сторін.
В той же час НКРЕП зазначає, що бюджетні установи мають право ініціювати внесення змін до договору згідно з процедурою, визначеною ст. 188 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV (далі — ГКУ) в частині здійснення розрахунків за електроенергію.
Тож не потрібно чекати затвердження нової форми типового договору, яка врахує зміни законодавства, а можна вже зараз самостійно ініціювати такі зміни до діючого договору між бюджетною установою та електропостачальником.
Проект постанови НКРЕКП «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» вже оприлюднений на офіційному сайті НКРЕКП (www.nerc.gov.ua). Ці Правила не передбачають вимогу щодо оплати споживачами двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини.
Також НКРЕКП у листі, що коментується, звертає увагу на те, що суми, які додатково та в обов’язковому порядку сплачуються споживачами електроенергії на користь електропостачальників за споживання понад вартість фактично спожитої електроенергії, належать до категорії штрафних санкцій. Це обумовлено ч. 1 ст. 230 ГКУ, в якій визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Отже, зробимо висновки: якщо у вашому договорі постачання електричної енергії зазначена вимога щодо подвійної сплати у випадку перевищення лімітів споживання, то ви не маєте права порушувати договірні відносини.
Для виключення цієї вимоги ви маєте ініціювати внесення змін до договору. В будь-якому разі поки така умова є в договорі чинною, її слід виконувати, незважаючи на те, що новий Закон № 2019 її не містить.
Що стосується сплати за перевищення ліміту споживання електричної енергії, то ми неодноразово на сторінках нашого видання звертали увагу на те, що така сплата за бюджетні кошти є незаконною. До речі, цієї думки дотримується і Держаудитслужба при перевірці питання правильності проведення розрахунків за електричну енергію. Більш докладно з цього приводу читайте у вищезазначеному матеріалі нашого видання.
Тетяна СТАНКУС, заступник головного редактора
