Направляємо педагогічних працівників на курси підвищення кваліфікації

Які мета та завдання курсів?

Метою курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників є вдосконалення їх освітнього рівня та професійної підготовки внаслідок поглиблення, розширення та оновлення загальнонаукових та спеціальних знань та вмінь.

Завданням курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників є формування їх методологічної та теоретичної компетентності, поглиблення соціально-гуманітарних і психолого-педагогічних знань, формування вмінь використання новітніх освітніх та інформаційно-комунікативних технологій.

У наш час необхідність систематичного та ефективного підвищення освітянами фахової кваліфікації обумовлена організаційними змінами у роботі навчальних закладів, суттєвому оновленні змісту освітніх програм, введенням нових навчальних дисциплін, а також частими внесеннями змін до законодавства про освіту. Вирішуючи питання направлення педпрацівників на курси підвищення кваліфікації, важливим є орієнтуватися у нормативно-законодавчих аспектах цього процесу. Про них далі.

Чи обов’язкова умова?

Слід пам’ятати, що ч. 4 ст. 59 Закону про освіту визначає підвищення кваліфікації як необхідну умову для атестації педпрацівника. За результатами атестації визначаються відповідність працівника займаній посаді, рівень його кваліфікації, присвоюються категорії, педагогічні звання. Атестація педагогічних працівників здійснюється відповідно до норм Типового положення № 930.

Як зазначено у п. 1.8 цього Типового положення, обов’язкове проходження не рідше одного разу на п’ять років підвищення кваліфікації є умовою стосовно чергової атестації педпрацівників. Згідно з п. 3.16 Типового положення № 930, педагогічний працівник визнається таким, що відповідає займаній посаді, якщо він має освіту, яка відповідає вимогам, визначеним нормативно-правовими актами у галузі освіти, виконує посадові обов’язки у повному обсязі та пройшов підвищення кваліфікації.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону про освіту на педпрацівників покладено обов’язок постійно підвищувати професійний рівень та педагогічну майстерність.

Педпрацівники підвищують кваліфікацію у закладах освіти, що мають ліцензію на підвищення кваліфікації або провадять освітню діяльність за акредитованою освітньою програмою, або в інших суб’єктів освітньої діяльності, фізичних та юридичних осіб. Результати підвищення кваліфікації педагогічного працівника у таких суб’єктів визнаються окремим рішенням педагогічної ради. При цьому вид, форму та суб’єкта підвищення кваліфікації педагогічний працівник обирає самостійно.

Враховуючи надані педагогічним працівникам гарантії на вільний вибір змісту, програм і форм навчання та навчальних установ для підвищення кваліфікації, органам управління освітою спільно з інститутами післядипломної педагогічної освіти для результативної та ефективної організації цього важливого процесу слід більш широко застосовувати зручні для педагогічних працівників форми післядипломної освіти. Так, ч. 2 ст. 59 Закону про освіту встановлює наступні види та форми підвищення кваліфікації педагогів:

• навчання за освітньою програмою;

• стажування;

• участь у сертифікаційних програмах, тренінгах, семінарах, семінарах-практикумах, семінарах-нарадах, семінарах-тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо.

Як документально оформити направлення на курси?

Направлення педпрацівника на курси підвищення кваліфікації оформлюється наказом (розпорядженням) керівника закладу освіти. При цьому працівника слід ознайомити із цим наказом під підпис.

Для відображення у табелі обліку використання робочого часу (типова форма № П-5, затверджена наказом № 489) періоду відсутності працівника через проходження курсів підвищення кваліфікації немає спеціального позначення. Тому Мінсоцполітики у листі від 29.06.2016 р. № 813/13/84-16 пропонує таку відсутність у табелі обліку використання робочого часу помічати буквеним кодом «ІН» (або цифровим кодом «22») як інший невідпрацьований час, передбачений законодавством.

У той же час слід враховувати, що форма № П-5 має рекомендаційний характер (примітка 2 до цієї типової форми), тому заклад освіти може самостійно вводити усі необхідні додаткові позначення для обліку робочого часу. Як варіант, заклад має право ввести буквений код «ПК» (підвищення кваліфікації) і ним у табелі обліку використання робочого часу позначати період відсутності працівника через проходження курсів підвищення кваліфікації.

Відрядження чи ні?

Направлення педагогічного працівника на курси підвищення кваліфікації не розглядається як службове відрядження. Це пояснюється відмінністю зазначених заходів за своєю суттю, а також тим, що їх нормативне супроводження врегульовано різними нормативно-правовими актами.

Норми цієї постанови відсилають до «відряджувального» законодавства лише в одному випадку — при визначенні розміру добових за дні перебування в дорозі. Для вирішення інших питань, що стосуються направлення працівника на курси підвищення кваліфікації, на використання нормативної бази для відрядження накладено заборону.

Чи вносити запис про підвищення кваліфікації до трудової книжки?

Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи в цьому закладі освіти, засвідчуються підписом керівника та печаткою закладу чи відділу кадрів. При цьому для осіб працездатного віку необхідно вказати час, тривалість та місце проходження курсів підвищення кваліфікації за останні два роки перед звільненням працівника.

Які гарантії мають педпрацівники, що підвищують кваліфікацію?

Гарантії і компенсації для педпрацівників, яких направляють підвищувати кваліфікацію, врегульовані нормами ст. 122 КЗпП та постановою № 695.

До таких гарантій належать:

• збереження робочого місця і середньої заробітної плати за час перебування на курсах підвищення;

• оплата вартості проїзду до міста навчання і назад;

• виплата добових за кожний день перебування у дорозі у розмірах, встановлених чинним законодавством для службових відряджень;

• відшкодування витрат, пов’язаних з наймом житла.

Добові. Добові — це видатки на харчування та фінансування інших особистих потреб працівника. Вони є окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження. Добові виплачують за кожен день перебування в дорозі в розмірі, встановленому для службових відряджень (п.п. «в» п. 1 постанови № 695). Нагадаємо, що на сьогодні розмір добових по Україні становить 60 грн. на день (додаток 1 до постанови № 98).

Витрати на проїзд. Педагогічному працівнику, який направлений на курси підвищення кваліфікації, відшкодовують витрати на проїзд до місця навчання і назад. Зауважимо, що якщо навчання триватиме з декількома перервами, під час яких працівник повертається на робоче місце і продовжує працювати, а потім знову їде на курси підвищення кваліфікації (за умови, що така перерва передбачена курсами підвищення кваліфікації та наказом керівника), то йому щоразу необхідно видавати добові і компенсувати проїзд.

Витрати на найм житла. На час навчання працівників забезпечують гуртожитком готельного типу. Якщо такого гуртожитку немає, то витрати на наймання житла відшкодовуються в порядку, передбаченому для службових відряджень:

• за наявності підтвердних документів (в оригіналі) відшкодовуються витрати (у межах 600,00 грн. — додаток 1 до постанови № 98) на наймання житла з розрахунку вартості одного місця в готелі (мотелі), іншому житловому приміщенні за кожну добу такого проживання з урахуванням включених до рахунків на оплату вартості проживання витрат на користування телефоном (окрім витрат на службові телефонні розмови), холодильником, телевізором та інших витрат;

• витрати на харчування, вартість якого включено до рахунків на оплату вартості проживання в готелях (мотелях), іншому житловому приміщенні, оплачуються за рахунок добових витрат.

Як розрахувати «середню» за час курсів?

Як ми вже зазначили, однією з гарантій для працівників, направлених на курси підвищення кваліфікації, є обов’язок роботодавця зберегти середню зарплату за час навчання (п.п. «а» п. 1 постанови № 695). У загальному випадку за час проходження курсів підвищення кваліфікації середня зарплата зберігається тільки за основним місцем роботи працівника.

У той же час, для вчителів та інших працівників освіти середня заробітна плата в разі їх направлення на курси підвищення кваліфікації зберігається за кожним місцем роботи, тобто як за місцем основної роботи, так і на роботі за сумісництвом.

Розрахунок середнього заробітку провадиться відповідно до Порядку № 100. Як правило, розрахунок здійснюють виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці, що передують місяцю направлення на курси підвищення кваліфікації (абз. 3 п. 2 Порядку № 100).

У разі, якщо працівник не працював протягом двох останніх місяців, то середню зарплату розраховують виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо ж працівник не працював останні 4 місяці, то середній заробіток розраховуються виходячи із встановленого у трудовому договорі посадового окладу (тарифної ставки). Зауважимо, що враховуючи порядок встановлення посадових окладів для педагогів (п. 34 Інструкції № 102), при розрахунку середнього заробітку (із розрахунку окладу) слід враховувати підвищення, передбачені п. 24 — 30 Інструкції № 102, а також інші доплати та надбавки.

Для працівників, які нещодавно прийняті до закладу освіти і в них немає двомісячного розрахункового періоду, середня зарплата розраховується виходячи із виплат за фактично відпрацьований час.

Перелік виплат, які включаються до розрахунку середнього заробітку, наведений у п. 3 Порядку № 100. У свою чергу, не можуть взяти участі в розрахунку «середньої» виплати:

• перелічені в абз. 1 п. 4 Порядку № 100;

• нараховані за час, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток (за час виконання державних і громадських обов’язків, щорічної та додаткової відпустки, відрядження, якщо оплата здійснювалася за «середньою», тощо) (абз. 2 п. 4 Порядку № 100);

• нараховані у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю (абз. 2 п. 4 Порядку № 100).

Зауважимо: усі виплати включають до розрахунку середнього заробітку в тому розмірі, в якому вони були нараховані, тобто без зменшення на суми утриманих податків і зборів, стягнення аліментів тощо (абз. 3 п. 3 Порядку № 100).

Виняток становлять (абз. 1 та 2 п. 3 Порядку № 100):

• квартальні премії, а також премії, нараховані за триваліший проміжок часу. Їх включають у заробіток у частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді;

• одноразова винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу років, нарахована в поточному році за попередній календарний рік. Її суму розподіляють, додаючи до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди (якщо одноразова винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу років була нарахована в поточному році за поточний календарний рік, то вона не бере участі в розрахунку середньоденної зарплати);

• премії (місячні, квартальні тощо), винагороди та інші заохочувальні виплати, якщо робочі дні в розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю. У цьому випадку зазначені виплати враховують пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Проте якщо місячні премії виплачують місяць у місяць і вони вже обчислені пропорційно відпрацьованому часу, то їх суми включають у заробіток у фактично нарахованому розмірі (див. листи Мінсоцполітики від 18.04.2012 р. № 283/13/155-12, від 06.08.2014 р. № 1126/13/84-14). Такі премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату.

Середня зарплата (ЗП_сер) за час направлення працівників на курси підвищення кваліфікації розраховується за такою формулою (п. 8 Порядку № 100):

ЗП_сер = ЗП_ф : РД_ф,

де ЗП_сер — середньоденна заробітна плата;

ЗП_ф — сума заробітної плати за фактично відпрацьовані працівником робочі дні протягом розрахункового періоду та інших виплат, що включаються до розрахунку середнього заробітку і нараховані у розрахунковому періоді;

РД_ф — кількість робочих днів, фактично відпрацьованих у розрахунковому періоді.

Оплату праці за час курсів підвищення кваліфікації розраховують, перемноживши середньоденну зарплату на кількість робочих днів, які припадають на час курсів.

Тобто «середню» зберігають за дні проходження курсів підвищення кваліфікації, які припали на робочі дні за графіком роботи працівника. Отже, якщо працівник проходив курси підвищення кваліфікації у свій вихідний день, то середня зарплата за цей день не зберігається. На нормативно-правовому рівні не передбачено надання іншого дня відпочинку, якщо працівник навчався на курсах підвищення кваліфікації у свій вихідний день (див. лист Мінсоцполітики від 29.06.2016 р. № 813/13/84-16).

Також нагадаємо, що при обчисленні середнього заробітку в усіх випадках його збереження (у т. ч. за період проходження курсів підвищення кваліфікації) необхідно дотримуватися вимог п. 10 Порядку № 100. Цією нормою встановлено обов’язок проводити коригування виплат, якщо в розрахунковому періоді або в періоді збереження середнього заробітку підвищувалися тарифні ставки (оклади).

Як оподатковуються витрати на підвищення кваліфікації та середній заробіток?

ПДФО. Сума витрат у зв’язку з підвищенням кваліфікації педагогічного працівника (добові, проїзд, проживання) згідно із п.п. 165.1.37 ПКУ не є оподатковуваним доходом працівника. Пояснюється це тим, що необхідність підвищення кваліфікації, зокрема, для педпрацівників встановлена законом, а, отже, сума коштів, витрачених на таке підвищення, не обкладається ПДФО.

В свою чергу, сума середнього заробітку, що зберігається за педпрацівниками, які направлені на курси підвищення кваліфікації, є об’єктом оподаткування ПДФО. Це встановлено п.п. 164.2.1 ПКУ. Оподатковується зазначена виплата за ставкою 18 % як заробітна плата (п. 167.1 ПКУ).

Середній заробіток, який зберігається за педагогами, направленими на навчання, є звичайною зарплатою. Тому у формі № 1 ДФ відображайте його з ознакою доходу «101».

ВЗ. До бази обкладання ВЗ не включаються витрати на підвищення кваліфікації педпрацівників, що передбачені чинним законодавством. Це передбачено п.п. 1.7 п. 16¹ підрозд. 10 розд. XX ПКУ.

А ось сума середнього заробітку, який зберігається за педпрацівником на час проходження ним курсів підвищення кваліфікації, оподатковується ВЗ на загальніих підставах за ставкою 1,5 %. Адже відповідно до п.п. 1.2 п. 16¹ підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ об’єктом оподаткування військовим збором є дохід у вигляді заробітної плати, нарахований (виплачений) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (п.п. 164.2.1 ПКУ).

У розд. II форми 1 ДФ відображається як сума збереження середнього заробітку на період курсів, так і витрати на підвищення кваліфікації.

ЄСВ. Сума витрат на підвищення кваліфікації працівника не включається до бази справляння ЄСВ. Річ у тім, що ця виплата не входить до фонду оплати праці (п. 3.24 Інструкції № 5) і зазначена в п. 9 розд. II Переліку № 1170. Отже, нараховувати ЄСВ на суму коштів, витрачених на підвищення кваліфікації педпрацівника, не потрібно.

Середній заробіток за час підвищення кваліфікації відноситься до фонду додаткової оплати праці у складі оплати за невідпрацьований час (п. 2.2.12 Інструкції № 5). Отже, ця виплата є звичайною заробітної платою, тому на неї нараховується ЄСВ на загальних підставах за ставкою 22 % (п. 1 ст. 7 та п. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ).

Суму витрат на підвищення кваліфікації педпрацівників не відображають у Звіті з ЄСВ, адже відображенню підлягають лише ті суми та виплати, які є базою оподаткування ЄСВ.

У свою чергу, сума нарахованого працівнику середнього заробітку у складі заробітної плати відображається в таблицях 1 та 6 Звіту з ЄСВ.