Дії замовників на початку та в кінці року: попереджуємо ризики

Поділ предмета закупівлі

Розглянемо практичні ситуації, пов’язані з поділом предмета закупівлі.

Ситуація 7.

Судова справа № 497/1176/17 буде цікава замовникам-бюджетникам не тільки тим, що суд звільнив закупівельника від відповідальності, а ще й тим, чому саме звільнив. Адже в цій справі суд аналізував: є чи немає поділу на частини такого предмета закупівлі, як послуги опалення. Звичайно, якраз зараз такі закупівлі є актуальними. То що ж такого цікавого встановив суд?

Так, у судовому засіданні встановлено, що в ході підготовки до опалювального сезону у с. Кубей Болградського району було виявлено, що опалювальна система дошкільного навчального закладу «Казка» (далі — ДНЗ) потребує капітального ремонту, а його непроведення може призвести до зриву роботи ДНЗ у зимовий період.

При цьому з урахуванням того, що затвердженою видатковою частиною бюджету на 2016 рік не було передбачено фінансування придбання товарів і виконання робіт, пов’язаних з проведенням ремонтних робіт опалювальної системи, на сесії Кубейскої сільської ради (далі — рада) було прийнято рішення про перерозподіл коштів, а також пошук нових джерел фінансування, не передбачених раніше видатковою частиною бюджету. Разом з тим, в міру надходження коштів і їх виділення замовнику, він проводив закупівлі та роботи з ремонту опалювальної системи ДНЗ.

При цьому суд встановив, що рішенням сесії ради № 95 від 12.05.2016 р. було прийнято рішення про перерозподіл коштів в сумі 35 тис. грн., раніше призначених на придбання матраців для дитячих ліжечок, на придбання матеріалів для ремонту опалювальної системи.

Крім цього, кошти, що надходили понад сум, передбачених бюджетом (додаткові кошти), також на підставі рішень сесії спрямовувалися на придбання матеріалів для ремонту опалювальної системи дитячого садочка, а саме:

• рішенням сесії ради № 156 від 13.10.2016 р. виділено 113 тис. грн.;

• рішенням сесії ради № 164 від 17.11.2016 р. виділено 60 тис. грн.;

• рішенням сесії ради № 156 вже наприкінці року — 01.12.2016 р. — виділено 10 тис. грн.

В ході судового слухання було встановлено, що грошові кошти, які використовувались на проведення ремонту опалювальної системи, надходили понад передбачені бюджетом обсяги (тобто були додатковими коштами). При цьому, як зауважив суд, суми коштів, які надходили і використовувалися, не вимагали проведення процедури відкритих торгів, оскільки не перевищували 200 тис. грн. Водночас суд звернув увагу, що, виходячи з положень закупівельного законодавства та положень Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI (далі — БКУ), в кожному разі здійснення закупівлі за додаткові кошти є новим предметом закупівлі.

Таким чином, голова Кубейської сільської ради Болградського району, на думку суду, при здійсненні ремонту опалювальної системи ДНЗ використовував додаткові кошти в сумах, що виділялися сесією ради, які не перевищували розміри для проведення відкритих торгів.

А оскільки в діях голови ради відсутній склад правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 164¹⁴ Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X (далі — КупАП), а також відсутній взагалі факт правопорушення, то Болградський районний суд Одеської області 08.11.2017 р. постановив закрити провадження у справі.

Рішення суду набрало законної сили 20.11.2017 р., з ним можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі — ЄДРСР) за посиланням:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/70117331.

Ситуація 8

У цій справі замовник спочатку програв у місцевому суді, але 25.09.2018 р.— це був щасливий день для замовника, адже Дніпропетровський апеляційний господарський суд скасував рішення суду першої інстанції. А в чому ж суть? Про це якраз й поговоримо далі.

Так, рішенням господарського суду Кіровоградської області від 16.02.2018 р. у справі № 912/3422/17 задоволено повністю позовні вимоги прокуратури.

Суд визнав недійсними 10 договорів купівлі-продажу, укладених між відділом освіти, молоді та спорту Добровеличківської районної державної адміністрації (далі — відділ освіти, замовник) та ТОВ «АНП Трейдінг», а саме:

• № 100 від 14.03.2017 р. на загальну суму 15780 грн.;

• № 101 від 14.03.2017 р. на загальну суму 17516 грн.;

• № 102 від 14.03.2017 р. на загальну суму 18736 грн.;

• № 103 від 05.04.2017 р. на загальну суму 18688 грн.;

• № 113 від 14.03.2017 р. на загальну суму 13898 грн.;

• № 114 від 14.03.2017 р. на загальну суму 19944 грн.;

• № 187 від 28.03.2017 р. на загальну суму 61694 грн.;

• № 192 від 28.03.2017 р. на загальну суму 38604 грн.;

• № 321 від 08.06.2017 р. на загальну суму 54881 грн.;

• № 328 від 08.06.2017 р. на загальну суму 33829 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відділ освіти при укладанні протягом березня-червня 2017 року договорів купівлі-продажу металопластикових конструкцій, які є предметом даного спору, порушив вимоги ст. 2, 36 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 р. № 922-VIII (далі — Закон № 922).

Також суд зазначив про те, що не надано доказів на підтвердження того, що відділ освіти запланував проведення даних закупівель у річному плані чи в додатку до нього, а також відсутні докази оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу (www.prozzoro.gov.ua) плану закупівель, додатку до нього, змін до них, які б підтверджували планування замовником закупівель продукції, яка є предметом спірних договорів.

При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що сумарна вартість предмета закупівлі, визначена у спірних договорах купівлі-продажу, становить 293570 грн., продукція за одним кодом Національного класифікатора України ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник», затвердженого наказом Мінекономрозвитку від 23.12.2015 р. № 1749 (далі — ДК 021:2015), мала б складати єдиний предмет закупівлі.

Натомість мав місце поділ предмета закупівлі з метою уникнення процедури відкритих торгів, що призвело до обрання неправильного виду процедури закупівлі, що є порушенням Закону № 922.

Але таке судове рішення не влаштувало, звичайно, контрагента за договором, тож він оскаржив його до апеляційної інстанції з метою скасування.

У свою чергу Апеляційний суд, дослідивши докази, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зі змісту спірних договорів вбачається, що код продукції за ДК 021:2015 в них не вказаний. При цьому з наданих доказів випливає, що відділ освіти не запланував проведення даних закупівель ані у річному плані, ані в додатку до нього.

При цьому, як встановлено колегією суддів апеляції, грошові кошти на кожний предмет закупівлі за спірними договорами отримані замовником в порядку міжбюджетної оферти в межах Добровеличківськогго району Кіровоградської області.

Відповідно до ч. 1 і 3 ст. 93 БКУ місцева рада може передати кошти на здійснення окремих видатків місцевих бюджетів іншій місцевій раді у вигляді міжбюджетного трансферту до відповідного місцевого бюджету. Передача коштів між місцевими бюджетами здійснюється на підставі рішень відповідних місцевих рад, прийнятих кожною із сторін, з укладанням договору.

Апеляція зазначила, що матеріали справи містять копії розпоряджень голови Добровеличківської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 09.03.2017 р., від 13.03.2017 р., від 21.03.2017 р., від 23.03.2017 р., від 02.06.2017 р. і від 06.06.2017 р. про міжбюджетні трансферти, які прийняті відповідно до рішень окремих сільських рад та передбачають цілеспрямоване виділення грошових коштів саме для придбання вікон для певних сільських шкіл.

Також у справі наявні зміни до кошторису відділу освіти за 2017 рік, з яких вбачається зміна видатків для конкретних навчальних закладів району.

Разом з тим, апеляція акцентувала увагу на приписах ст. 48 БКУ, згідно з якою розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Оскільки відділом освіти в період з березня по червень 2017 року було внесено ряд змін до кошторису, які на кінець 2016 року, на дату складання бюджету на 2017 рік, замовник об’єктивно не міг передбачити, то укладення договорів відбувалося в залежності від виділення грошових коштів, згідно з довідками про внесення змін до кошторису.

Як наслідок, апеляційна інстанція констатувала, що висновок місцевого суду про поділ замовником предмета закупівлі з метою уникнути передбаченої Законом № 922 процедури є безпідставним.

За результатами апеляційного перегляду рішення місцевого суду було скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

З рішенням можна ознайомитись в ЄДРСР за посиланням:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76813572.

Зміни до річного плану та додатку

Як знаємо, законодавство у сфері публічних закупівель не містить обов’язку для замовника планувати одразу всі закупівлі чи то в кінці поточного року на наступний, чи то на початку року й на весь рік.

При цьому протягом року замовнику можуть виділяти додатково кошти на закупівлі. Поряд із цим, може виникнути ситуація, коли сторони розірвуть договір і у замовника «вивільняться» кошти, і треба буде знову їх запланувати й закупити, наприклад, певний товар за необхідності. А найчастіше такі «вивільнені» кошти можуть виникнути за результатами аукціону внаслідок різниці між затвердженими асигнуваннями (очікуваною вартістю закупівлі, якщо замовник планував на основі кошторису) та ціною тендерної пропозиції переможця торгів.

Отже, у всіх таких випадках без змін до річного плану або додатку до нього не обійтись, адже за законом нова закупівля, якщо є така потреба, має здійснюватись відповідно до планового документа, яким є або річний план, або додаток (залежно від очікуваної вартості тієї чи іншої закупівлі).

Варто зазначити, порядок внесення змін (зокрема, форма, періодичність, суть змін) до річного плану (додатку до нього) чинне закупівельне законодавство не регламентує. Та не слід забувати про вимоги наказу Мінекономрозвитку «Про затвердження форм документів у сфері публічних закупівель» від 22.03.2016 р. № 490 (далі — наказ № 490), яким затверджено форму річного плану. Адже додаток заповнюють за такою ж формою, як і річний план. А тому зміни до річного плану та додатку до нього заповнюють за такою ж формою, як і сам план та додаток. Не забувайте затверджувати зміни на засіданні тендерного комітету протоколом.

Зауважте, що законодавець не обмежує замовника в кількості внесення змін до річного плану, а от строк для оприлюднення таких змін є. І він однаковий як для річного плану, так і для додатку, а також для змін до цих планових документів, та становить 5 календарних днів (у даному випадку з дня внесення змін).

Першочергові закупівлі

Ніхто не буде сперечатись, що найперші закупівлі, які варто замовникам провести наприкінці поточного року на наступний рік, — це закупівлі комунальних послуг. Адже це ті послуги, які мають надаватись безперервно. І якщо, скажімо, без достатньої кількості комп’ютерів чи паперу ще можна деякий час обійтись, то без тепла, води та електрики, особливо взимку, непереливки — робота усієї організації може зупинитись.

Тож слід не помилитись при плануванні, організації та здійсненні закупівель комунальних послуг. Зауважте, що сьогодні діє Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 р. № 1875-IV, який до комунальних послуг відносить:

• централізоване постачання холодної та гарячої води;

• водовідведення;

• газопостачання;

• електропостачання;

• централізоване опалення.

Щоб не наробити помилок з незаконним поділом предметів закупівель комунальних послуг, далі в таблиці наведемо відомості про цифрові коди ДК 021:2015, за якими варто визначати такі предмети закупівель.

При цьому перелік комунальних послуг у новому Законі не зазнав змін.

Водночас його норми будуть застосовуватись з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Закупівлі здійснено. Не забудьте відзвітувати!

Нові закупівлі ми-то спланували, але не треба забувати ще й відзвітувати про старі. Тож далі поговоримо, мабуть, про «найулюбленіше» питання для закупівельників: а коли ж буде правильно оприлюднити звіт про виконаний договір? І від чого відштовхуватись: від моменту виконання договору, чи від дати завершення його дії? Хто взагалі має оприлюднювати цей звіт? Це має бути обов’язково секретар тендерного комітету чи може й особа, яка відповідальна за договір, зокрема, «внутрішній замовник»? І таких питань ще можна налічити багато. Тож давайте розберемось.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 922 замовник має оприлюднити в Рrоzоrrо звіт про виконання договору протягом трьох днів з дня закінчення строку дії договору, виконання договору або його розірвання.

Часто-густо в замовника виникає ситуація, коли договір ще діє до кінця року, а товар вже поставлено, оплату здійснено, або послуги надано й оплачено. Чи чекати кінця року, чи, можливо, вже оприлюднювати звіт? Розглянемо це питання на практичних ситуаціях.

Ситуація 9.

19.07.2018 р. аудитори склали на головного спеціаліста управління аграрної політики Одеської обласної державної адміністрації (секретаря тендерного комітету) адмінпротокол за неоприлюднення звіту про виконання договору.

Як зазначено в протоколі та встановлено в суді, датою останньої оплати за надані послуги відповідно до платіжного доручення від 18.04.2017 р. є дата фактичної оплати за надані послуги відповідно до виписки органу Казначейства за рахунком, а саме 20.04.2017 р. Отже, 20.04.2017 р. договір про закупівлю послуг виконаний у повному обсязі.

Як аудитори, так і суд вирішив, що відповідальним за вищезазначене порушення є секретар тендерного комітету, який не оприлюднив через електронний майданчик на веб-порталі Уповноваженого органу звіт про виконання договору про закупівлю послуг протягом трьох днів з дня його виконання.

Зауважимо, що правопорушник вину свою визнав та просив звільнити його від адміністративної відповідальності за малозначністю, оголосивши усне попередження, та провадження по справі закрити.

Але суд вирішив по-своєму: визнав винним секретаря у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164¹⁴ КУпАП, наклав на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 11900 грн.

З рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17.10.2018 р. у справі № 522/13026/18 (набрало законної сили 30.10.2018 р.) можна ознайомитись в ЄДРСР за посиланням:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77367881.

Ситуація 10.

У справі № 274/4134/18 встановлено, що, будучи секретарем тендерного комітету відділу освіти Бердичівської районної державної адміністрації (далі — відділ освіти), особа за період з 05.01.2017 р. та станом на момент виявлення правопорушення 23.07.2018 р. не оприлюднила звіти про виконання договорів, укладених 04.01.2017 р., 17.01.2017 р. та 18.01.2017 р. Дата закінчення дії усіх трьох договорів — 31.12.2017 р.

При цьому звіти було оприлюднено на веб-порталі Уповноваженого органу лише 09.07.2018 р., тобто на 188 день з дня закінчення строку дії вказаних договорів, а не протягом 3 днів з дня закінчення строку дії вказаних договорів.

На судовому засіданні особа визнала свою вину та пояснила, що за 2017 рік у відділі освіти було понад 260 закупівель. У зв’язку з великим обсягом роботи не було вчасно оприлюднено три звіти. На даний час порушення усунено.

Справа № 274/4134/18 цікава ще й тим, що аудитори в адмінпротоколі вказали як порушення неоприлюднення договору від 04.01.2017 р. № 1, укладеного за результатами проведення процедури закупівель вугілля кам’яного.

При цьому секретар комітету пояснила, що було відскановано договір на 4 аркушах. Але у зв’язку зі збоєм у програмі 06.01.2017 р. електронна система втягнула лише одну сторінку, а повністю весь договір було оприлюднено 13.01.2017 р.

Тож будьте уважні при роботі з системою. Радимо в подібних ситуаціях не чекати, поки аудитори складуть адмінпротокол, а одразу звертатись із запитами (листами) до електронного майданчика, ДП «Рrоzоrrо» з метою з’ясування причин збою в роботі системи та неможливості оприлюднення документів.

У справі № 274/4134/18 суд вирішив, що вина особи доведена, в її діях вбачається склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 164¹⁴ КУпАП. Але враховуючи, що остання вперше притягається до адміністративної відповідальності, вину визнала в повному обсязі, має на утриманні двох малолітніх дітей, одна з яких є інвалідом, та оскільки даним порушенням збитків нікому не заподіяно, суд визнав вчинене адміністративне правопорушення малозначним, тож замість накладання штрафу обмежився усним зауваженням.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 31.08.2018 р. у справі № 274/4134/18 набрало законної сили 11.09.2018 р., з ним можна ознайомитись в ЄДРСР за посиланням:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76323133.

Ситуація 11.

А от голові тендерного комітету — заступнику директора Личаківського міського комунального підприємства «Львівводоканал» (далі — ЛМКП «Львівводоканал») не так пощастило, як особам із попередніх двох ситуацій.

Так, при проведенні ревізії фінансово-господарської діяльності ЛМКП «Львівводоканал» було виявлено неоприлюднення звіту про виконання договору від 29.08.2016 р. у законодавчо встановлений строк (договір виконано в лютому 2017 року).

При цьому правопорушник на судове засідання за викликом суду не з’явився, пояснень по суті вчиненого правопорушення до суду не надав. Натомість неодноразово подавав клопотання про відкладення розгляду справи з різних причин. Але ж, як ви бачили в інших ситуаціях, що ми наводили вище, суд не завжди йде на те, щоб відкладати розгляд справи, оскільки вважає, що неприбуття у судове засідання без поважних причин спрямоване на ухилення від відповідальності та затягування розгляду справи. Як наслідок, суд розглянув цю справу за відсутності правопорушника на підставі документів, які були в матеріалах справи.

В ході розгляду матеріалів, доданих до адмінпротоколу, суд встановив: відповідно до Положення про тендерний комітет ЛМКП «Львівводоканал» голова комітету забезпечує розміщення інформації про публічні закупівлі на веб-порталі Уповноваженого органу через авторизовані електронні майданчики із застосуванням електронного підпису.

При цьому відповідальність за повноту та достовірність інформації, що оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу, несуть голова та секретар тендерного комітету замовника або уповноважена особа (особи).

Тож дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність в діях голови комітету вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164¹⁴ КУпАП, та постановив накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 700 нмдг, що становить 11900 грн.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17.08.2018 р. набрало законної сили 27.08.2018 р., з ним можна ознайомитись в ЄДРСР за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75934793.

Зауважте, що такі справи, коли суд накладає штраф у сумі 11900 грн. за неоприлюднення звіту про виконання договору або ж оприлюднення його з порушенням передбаченого строку, непоодинокі.

Зокрема, це рішення Болградського районного суду Одеської області у справі № 497/1175/17, Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/254/17-п, Галицького районного суду Івано-Франківської області у справі № 341/1142/16-п.

З названими рішеннями судів можна ознайомитись в ЄДРСР:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/68689242;

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64539455;

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58345186.

Також з цього питання вам стане у пригоді матеріал «Звіт про укладений договір: як визначити дату оприлюднення», який розміщено в журналі «Бюджетна бухгалтерія», 2018, № 38, с. 11.

Підсумки

На початку року замовникам слід бути дуже уважними не тільки з питань планування нових закупівель, а й з питань звітування з виконання договорів за старими торгами, якщо дія договору закінчилася наприкінці року, аби не пропустити строк для оприлюднення звіту.

До того ж, як бачимо з наведеної судової практики, варто зважати й на те, що коли сторони виконали договір раніше, то замовнику необхідно відзвітуватись про це в Рrоzоrrо, оприлюднивши звіт.