Коли укладають?
Трудовий договір — це угода між працівником і роботодавцем. У межах цієї угоди працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену нею, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку. У свою чергу, роботодавець зобов’язується виплачувати працівнику заробітну плату та забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи (ст. 21 КЗпП).
Трудове законодавство допускає укладення з працівником трудового договору на:
1) невизначений строк (безстроковий трудовий договір) (п. 1 ч. 1 ст. 23 КЗпП);
2) визначений строк, установлений за згодою сторін (п. 2 ч. 1 ст. 23 КЗпП);
3) час виконання певної роботи (п. 3 ч. 1 ст. 23 КЗпП).
Строковий трудовий договір укладають у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру роботи (наприклад, при прийнятті працівника на сезонні роботи), умов її виконання (наприклад, для заміщення тимчасово відсутнього працівника) або інтересів працівника (наприклад, у зв’язку із сімейно-побутовими обставинами, що склалися), а також в інших випадках, передбачених законодавством.
УВАГА!
Чинне законодавство не обмежує період, на який можна укласти строковий трудовий договір.
Це може бути навіть один день. Причому цей день не обов’язково має бути повним робочим днем. Укладенню тривалих строкових трудових договорів закон також не перешкоджає.
Правове становище працівників, які працюють на умовах строкових трудових договорів, загалом не відрізняється від правового становища працівників, що уклали безстрокові трудові договори. Вони також підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку, мають право на гарантії в оплаті праці, щорічну відпустку, допомогу по тимчасовій непрацездатності тощо.
Як припиняють?
Припинення трудового договору у зв’язку із закінченням строку його дії не потребує заяви чи будь-якого волевиявлення працівника. Підписуючи строковий трудовий договір, працівник фактично вже висловив свою згоду на припинення такого договору після закінчення його строку. А ось роботодавцеві краще попередити працівника заздалегідь про дату, з якої трудові відносини з ним вважатимуться припиненими.
Якщо цього не зробити і працівник у день, наступний за останнім днем дії строкового трудового договору, вийде на роботу, то наберуть чинності положення ст. 391 КЗпП. У цьому випадку дія строкового трудового договору вважатиметься продовженою на невизначений строк.
Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору може бути виданий в останній день дії строкового трудового договору або до цього із зазначенням дати звільнення, обумовленої строком трудового договору.
Днем звільнення вважається останній день дії трудового договору.
Чи можна звільнити під час лікарняного?
Зауважимо, що ч. 3 ст. 40 КЗпП установлено обмеження у вигляді заборони на розірвання трудового договору в період тимчасової непрацездатності працівника. Але воно стосується випадків припинення трудових відносин за ініціативою роботодавця. А звільнення у зв’язку із закінченням строку трудового договору до таких не належить.
Тому при настанні строку закінчення трудового договору працівника, який перебуває на лікарняному, слід звільнити на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП. Інакше такий договір вважатиметься продовженим на невизначений строк і звільнити працівника можна буде тільки на загальних підставах (див. постанову ВСУ від 26.12.2018 р. у справі № 640/498/174).
Чи оплачувати період хвороби?
Звільнення працівника за п. 2 ст. 36 КЗпП не позбавляє його права на отримання лікарняних. Адже право на допомогу по тимчасовій непрацездатності виникає в працівника з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи день звільнення) (ч. 1 ст. 19 Закону № 11051). При цьому листок непрацездатності оплачують не по день звільнення, а за весь період до відновлення працездатності або встановлення МСЕК інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи (див. листи Мінпраці від 27.08.2007 р. № 514/020/99-07, від 20.08.2008 р. № 548/020/153-08, ФТВП від 06.08.2004 р. № 05-31-1137, від 21.04.2010 р. № 04-29-794).
1 Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105-XIV.
ВАЖЛИВО!
Роботодавець зобов’язаний оплатити весь період хвороби (лікарняний, який починається в період роботи застрахованої особи і закінчується вже після її звільнення).
Отже, після того як колишній працівник надасть лікарняний, нараховуйте оплату перших п’яти днів тимчасової непрацездатності та допомогу по тимчасовій непрацездатності, подавайте заявку до ФСС з урахуванням таких особливостей.
Якщо працівник захворів в останній робочий день, за рахунок коштів роботодавця оплачуйте тільки один з п’яти днів хвороби, якщо в передостанній — два з п’яти тощо. А ось допомогу по тимчасовій непрацездатності нараховуйте за всі дні починаючи із шостого дня хвороби.
Адже, як уже було зазначено, ч. 1 ст. 19 Закону № 1105 гарантовано право застрахованої особи на допомогу по тимчасовій працездатності, якщо страховий випадок настав у період роботи, включаючи й день звільнення. При цьому, на відміну від Закону № 1105, у Порядку № 4402 не сказано, що оплату днів хвороби за рахунок коштів роботодавця потрібно здійснювати незалежно від звільнення працівника. Тому роботодавець за рахунок своїх коштів оплачує тільки ті з п’яти днів тимчасової непрацездатності, які припадають на період до дати звільнення.
2 Порядок оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затверджений постановою КМУ від 26.06.2015 р. № 440.
