Коригуємо норми витрати палива правильно

Крот Юлія, економіст-аналітик
Бюджетна бухгалтерія Лютий, 2020/№ 7
В обраному У обране
Друк
Наша бюджетна установа має службовий автомобіль RЕNAULT CLIO SIMBOL (з об’ємом двигуна 1390 см3) 2003 року випуску. Загальний пробіг авто — приблизно 369 тис. км. Згідно з довідкою про норму витрати палива від 29.11.2003 р. середня норма витрати палива для зазначеного автомобіля становить 10 л/100 км. До 2020 року при списанні палива ми керувалися цієї нормою.
Проте на сьогодні фактична витрата пального на роботу службового автомобіля перевищує нормативні показники. Зумовлено це передусім строком та умовами експлуатації авто (службовий автомобіль експлуатується переважно у міських умовах). Чи можна за наказом керівника збільшити середню норму витрати палива з урахуванням обох цих умов? Зокрема, чи правомірним буде одночасне застосування коригуючих коефіцієнтів 9 та 10 % відповідно?

Для планування потреб установи у пально-мастильних матеріалах (далі — ПММ) та контролю за їх витратами насамперед застосовується такий нормативний документ, як Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом Мінтрансу від 10.02.98 р. № 43 (далі — Норми № 43). Саме цим документом установлено базові лінійні норми витрати пального для більшості автомобілів вітчизняного та імпортного виробництва. Їх можна знайти у таблицях додатків А і Б до Норм № 43. Для зручності пошуку всі норми наведені у розрізі моделей (модифікацій) автомобілів у алфавітному порядку (за українським та латинським алфавітом).

Інша річ — норми витрати пального для нових моделей (модифікацій) автомобілів та автомобілів оригінальної конструкції. Безперечно, їх у згаданому вище нормативному документі годі й шукати. Для розроблення тимчасових, тимчасових індивідуальних та постійних базових норм витрати палива для таких транспортних засобів слід звернутися до провідного інституту у сфері автотранспорту — ДП «ДержавтотрансНДІпроект».

Однак базові лінійні норми витрати палива на те й вони базові, що визначаються за максимально сприятливих умов експлуатації транспортного засобу. Тобто якщо використовувати авто у чіткій відповідності з рекомендаціями заводу-виробника, не допускаючи перенавантаження жодної із його систем чи вузлів, тоді застосування базової норми буде справді виправданим.

При цьому не плутайте базову лінійну норму витрати палива із середньою витратою палива. Такого поняття, як «середня норма витрати палива», взагалі не існує. Нормативна витрата палива визначається для кожного конкретного автомобіля на виконання ним певної транспортної роботи (для конкретного маршруту руху) на підставі базової лінійної норми з урахуванням коригуючих коефіцієнтів. Про це далі й поговоримо.

Так, задля врахування дорожніх, кліматичних та інших експлуатаційних факторів, які впливають на фактичну витрату ПММ, Нормами № 43 передбачено цілу низку коригуючих коефіцієнтів. Причому коефіцієнти можуть як підвищувати норми витрати палива (п. 3.1 Норм № 43), так і зменшувати їх (п. 3.2 Норм № 43).

Хоча під час списання пального, витраченого на роботу службових автівок, здебільшого, використовують так звані надбавки — коефіцієнти підвищення.

До речі, як правильно підкоригувати норми витрати пального у холодну пору року, ми розповідали у статті «Зимові» норми витрати ПММ: розраховуємо і застосовуємо» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2018, № 42).

А цього разу зосередимося на коефіцієнтах, які дозволяють врахувати напруженість дорожніх умов та строк служби (пробіг) автомобіля.

Значення надбавок за роботу у міських умовах та тривалий строк експлуатації (значний пробіг) автомобіля наведено у таблиці.

Назва коригуючого коефіцієнта

Умови застосування коефіцієнта

Значення коефіцієнта*, %

За роботу у міських умовах (п.п. 3.1.4 Норм № 43)

в межах міст, а також селищ міського типу та інших населених пунктах за наявності в них регульованих перехресть (світлофорів)

до 5

в межах міст Алчевськ, Біла Церква, Бровари, Вінниця, Горлівка, Дніпродзержинськ, Євпаторія, Єнакієве, Житомир, Івано-Франківськ, Кам’янець-Подільський, Керч, Кіровоград, Краматорськ, Кременчук, Кривий Ріг, Лисичанськ, Луганськ, Луцьк, Макіївка, Маріуполь, Мелітополь, Миколаїв, Нікополь, Павлоград, Полтава, Рівне, Севастополь, Сєверодонецьк, Сімферополь, Слов’янськ, Суми, Тернопіль, Ужгород, Херсон, Хмельницький, Черкаси, Чернігів, Чернівці, Ялта

до 10

в межах міст Дніпропетровськ, Донецьк, Запоріжжя, Київ, Львів, Одеса, Харків

до 15

За тривалий строк експлуатації (значний пробіг) (п.п. 3.1.10 Норм № 43)

авто віком понад 5 років із загальним пробігом понад 100 тис. км

до 3

понад 8 років або із загальним пробігом понад 150 тис. км

до 5

понад 11 років або із загальним пробігом понад 250 тис. км

до 7

понад 14 років або із загальним пробігом понад 400 тис. км

до 9

* Всі цифрові значення коригуючих коефіцієнтів, наведені з прийменником «до», слід розуміти як такі, що можуть застосовуватися включно (абз. 5 п.п. 3.5.1 Норм № 43).

Як бачимо, логіка тут доволі проста. Чим більше місто, тим більше світлофорів, тим більша кількість транспортних засобів на дорогах і тим більш напруженими є дорожні умови.

Відповідно такі умови руху передбачають вищі витрати пального.

Аналогічна ситуація зі строком експлуатації авто: чим солідніший вік автомобіля та/або його загальний пробіг, тим вища надбавка застосовується. Проте замало просто знати числове значення та умови застосування коригуючих коефіцієнтів.

Також слід пам’ятати і чітко дотримуватися усіх правил коригування норм витрати палива. І серед низки приміток та обмежень щодо використання коефіцієнтів коригування можна виділити п’ятірку основних правил, зокрема:

Коригуючі коефіцієнти слід застосовувати або до базових лінійних норм витрати палива, установлених Нормами № 43, або до норм, визначених ДержавтотрансНДІпроектом.

Якщо установа тимчасово використовує для списання палива норми, визначені за результатами власних контрольних замірів, застосування системи коригуючих коефіцієнтів не передбачено.

Максимальні значення коефіцієнтів відповідають гранично-допустимим нормативам для найскладніших умов експлуатації.

Такий розмір надбавок не можна встановлювати одночасно на всі транспортні засоби установи і на весь період їх експлуатації (п.п. 3.5.2 Норм № 43).

Використання системи коригуючих коефіцієнтів у регламентованих межах потребує належного документального обґрунтування з урахуванням наявних техніч-них й інших можливостей установи (п.п. 3.5.7 Норм № 43).

Тобто установа може зробити це як самостійно, шляхом призначення уповноваженої особи, так і з залученням СТО.

Конкретні величини коефіцієнтів у регламентованих межах та терміни їх дії встановлює безпосередньо керівник установи.

Для їх затвердження слід оформити внутрішній розпорядчий документ — наказ (розпорядження) по установі (п.п. 3.5.8 Норм № 43).

Для коригування лінійних норм дозволено застосовувати відразу кілька коригуючих коефіцієнтів, але з урахуванням встановлених обмежень. У такому випадку визначають загальний сумарний коефіцієнт коригування, який дорівнює сумі всіх надбавок (п. 3.3 Норм № 43):

K = K1 + K2 + … + Кn.

Водночас необхідно завжди пам’ятати про рекомендацію щодо коригування норм витрати палива, продиктовану п.п. 3.5.3 Норм № 43.

Так, по можливості доцільно встановлювати індивідуальні значення коригуючих коефіцієнтів для кожного транспортного засобу. При цьому слід враховувати особливості його конструкції, технічного стану, умов експлуатації тощо відповідно до фактичних потреб.

Також не забувайте, що перевищення водіями встановлених швидкісних обмежень призводить до значного підвищення споживання палива.

Важливо!

Застосування надбавок має здійснюватися не за замовчуванням й у повному обсязі за настанням певного віку або пробігу тощо, а лише в разі підтвердження такої необхідності та диференційовано по автопарку.

Це випливає з примітки до п.п. 3.1.10 Норм № 43.

Також на цьому акцентувало увагу Мінінфраструктури у листі «Щодо норм витрат палива» від 03.02.2015 р. № 1186/25/10-15.

Лише за таких умов використання максимально допустимого значення коригуючих коефіцієнтів буде правомірним.

Також не зайвим буде нагадати і порядок розрахунку нормативної витрати палива.

Зокрема, для її обчислення слід застосовувати таку формулу (п. 4.1 Норм № 43):

Qн = 0,01 х Hs х S х (1 + 0,01 х K),

де Qн — нормативна витрата палива, л (м3),

Hs — базова лінійна норма витрати палива, л/100 км (м3/100 км),

S — пробіг автомобіля, км.

На закріплення розглянемо умовний приклад розрахунку нормативної витрати палива для службового автомобіля.

Приклад. Бюджетна установа для службових поїздок використовує легковий автомобіль Renault Megane 2005 року випуску. Згідно з технічною документацією об’єм двигуна авто становить 1390 см3. Загальний пробіг службового авто — 350 тис. км.

Згідно з подорожнім листом пробіг зазначеного автомобіля за звітний період становить 240 км. Відповідно до маршрутного листа автомобіль проїхав 180 км за містом (через населені пункти з нерегульованими перехрестями) та 60 км — у міських умовах (по м. Чернігів).

Базова лінійна норма витрати ПММ для зазначеної марки автомобіля становить 8,4 л/100 км.

На підставі наказу керівника установи було встановлено застосування таких надбавок при розрахунку нормативної витрати ПММ на роботу службового авто:

К1 — надбавка за роботу у міських умовах — 10 %;

К2 — надбавка за тривалий строк експлуатації (значний пробіг) — 8 %. Застосування надбавки за строк використання автомобіля обґрунтовано відповідно до експертного висновку СТО щодо технічного стану і ступеня зношеності систем та вузлів службового автомобіля.

Порядок розрахунку нормативної витрати палива для роботи службового автомобіля відобразимо у таблиці.

Назва показника

Дорожні умови згідно з маршрутним листом

Разом

за містом

у межах міста

Пробіг за звітний період, км

180

60

240

Базова лінійна норма витрати палива, л/100 км

8,4

8,4

Коригуючі коефіцієнти:

К1, % (п.п. 3.1.4 Норм № 43)

10,0

К2, % (п.п. 3.1.10 Норм № 43)

8,0

8,0

Сумарний коефіцієнт, К∑, %

8,0

18,0

Нормативна витрата палива, Qн, л

16,33*

5,95**

22,28

* Qн = 0,01 х 8,4 л/100 км х 180 км х (1 + 0,01 х 8,0 %) = 16,33 л.

** Qн = 0,01 х 8,4 л/100 км х 60 км х (1 + 0,01 х 18,0 %) = 5,95 л.

Таким чином, загальна нормативна витрата палива на весь пробіг за звітний період (240 км) становить 22,28 л.

Саме з цією кількістю бухгалтер має порівняти фактичну витрату пального, зазначену водієм у подорожньому листі.

Відповідно списати в бухобліку слід пальне, фактично витрачене на виконання відповідної транспортної роботи, але виключено в межах нормативної витрати.

І наостанок невеличке резюме. Так, у одночасному застосуванні кількох коригуючих коефіцієнтів до норм витрати палива немає нічого кримінального. Тут жодних проблем чи перепон. Але не забудьте, що використання надбавок в цілому та конкретних їх значень має бути обґрунтовано і задокументовано. І звісно ж, коригуючі коефіцієнти ми застосовуємо не за замовчуванням до всіх службових поїздок, а тільки за наявності підстав для цього.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
Завантажуйте наш мобільний додаток iFactor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Закрити
icon-block
Заважає реклама?
Ви маєте можливість її відключити всього за 10 грн
Бажаєте побачити, як сайт буде виглядати без реклами?
Вимкнути на 10 секунд