Продамо золото, срібло, платину: від оформлення до використання коштів

Почнемо з того, що золото, срібло, платина і всі метали платинової групи є дорогоцінними металами. При цьому не має значення ані стан, ані вигляд (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо). На це прямо вказує п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону № 637¹.

¹ Закон України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» від 18.11.97 р. № 637/97-ВР.

Та перш ніж говорити про списання з балансу об’єктів з умістом дорогоцінних металів, пригадаємо порядок обліку таких активів. Адже від цього напряму залежить і процедура їх списання.

Безумовно, дорогоцінні метали та вироби з них потребують особливого до себе ставлення. Саме тому всі суб’єкти господарювання незалежно від форми власності, які здійснюють операції з дорогоцінними металами, зобов’язані вести їх облік в установленому порядку і подавати звітність. Цього вимагає ч. 2 ст. 4 Закону № 637.

Безпосередньо порядок обліку операцій з дорогоцінними металами та камінням регламентовано Методрекомендаціями № 780².

² Методичні рекомендації щодо обліку дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, виробів з них та матеріалів, що їх містять, затверджені наказом Мінфіну від 15.09.2015 р. № 780.

Водночас усі юрособи, котрі мають справу з дорогоцінними металами (камінням), повинні розробити і затвердити внутрішні інструкції щодо їх обліку. При цьому слід взяти за основу норми вищезгаданого документу (п. 1.1 розд. І Методрекомендацій № 780).

Так, облік дорогоцінних металів та виробів із їх умістом у всіх місцях використання, реалізації та зберігання здійснюється в облікових регістрах (п. 2.4 розд. ІІ Методрекомендацій № 780).

Усі книги, журнали, інші документи для обліку дорогоцінних металів повинні бути пронумеровані, прошнуровані, підписані керівником установи та скріплені печаткою (за наявності) ще до початку записів. Також обов’язковою є наявність у цих документах всіх необхідних реквізитів, передбачених п. 2.5 розд. ІІ Методрекомендацій № 780. А конкретно, до них належать:

• назва дорогоцінного металу (основного металу в сплаві);

• назва виробу (зливки, проволока, прокат тощо);

• розмір напівфабрикату (ширина, товщина, діаметр, об’єм тощо);

• проба або масова частка дорогоцінних металів у розчині, зливку тощо;

• марка сплаву;

• маса в лігатурі або маса нетто;

• маса дорогоцінного металу в чистоті;

• кількість (за необхідності);

• номер партії або шифр виробу (за необхідності).

Але майте на увазі: обліковувати дорогоцінні метали, які входять до складу певних виробів, як окремі об’єкти не потрібно. Достатньо зазначити у документах назву, вид та масу конкретного дорогоцінного металу в них. Ця інформація насамперед має знайти своє відображення в інвентарних картках обліку об’єктів основних засобів, книгах складського обліку запасів тощо.

До речі, реактиви і хімікати, хімпосуд, метали та інші матеріали для навчальних цілей і науково-дослідних робіт, у тому числі з умістом дорогоцінних металів, потрібно обліковувати у складі запасів. Зокрема, Порядком № 1219³ для цього призначено субрахунок 1816 «Інші нефінансові активи».

³ Порядок застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, затверджений наказом Мінфіну від 29.12.2015 р. № 1219.

Тоді як лабораторне обладнання (пірометри, регулятори, калориметри, перегінні куби, лабораторні копри, мікроскопи, термостати, стабілізатори, витяжні шафи тощо) підлягає обліку у складі основних засобів (ОЗ). А конкретно, такі активи належать до підгрупи 5 групи «Машини та обладнання». Вказівку на це містить п. 1.1 розд. ІІ Методрекомендацій № 11⁴. Відповідно, облік такого обладнання слід вести на субрахунку 1014 «Машини та обладнання».

⁴ Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів суб’єктів державного сектору, затверджені наказом Мінфіну від 23.01.2015 р. № 11.

Причому ключову роль для визначення порядку обліку цих об’єктів відіграє не їх вартість, а економічна суть та призначення. Тобто, якщо, наприклад, хімічний посуд коштує кілька тисяч гривень, це ще не привід для його зарахування до складу ОЗ. І навпаки: мікроскоп вартістю до 6000 грн є нічим іншим, як лабораторним обладнанням, і має обліковуватися у складі ОЗ.

Отже, з цим розібралися. А тепер коротко про списання зазначених об’єктів з балансу установи.

Як правильно списати?

Нагадаємо: списання об’єктів ОЗ з балансу установи проводиться у разі його невідповідності критеріям визнання активом. Це випливає з норм пп. 1 та 3 розд. VI НП(С)БО 121⁵.

⁵ Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 121 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну від 12.10.2010 р. № 1202.

Механізм списання об’єктів державної власності, у тому числі об’єктів незавершеного будівництва (незавершених капітальних інвестицій в необоротні матеріальні активи), ОЗ та інших необоротних матеріальних активів, визначено Порядком № 1314⁶.

⁶ Порядок списання об’єктів державної власності, затверджений постановою КМУ від 08.11.2007 р. № 1314.

За загальним правилом списання майна поводиться суб’єктом господарювання, на балансі якого воно перебуває. Підставою для цього є рішення суб’єкта управління про надання згоди на списання (п. 5 Порядку № 1314). Виняток становлять лише повністю замортизовані ОЗ та інші необоротні матеріальні активи з первісною (переоціненою) вартістю до 20 тис. грн. Для їх списання цілком достатньо рішення керівника установи. А от списати з балансу решту необоротних активів без дозволу вищої за рівнем установи не вийде.

З метою отримання дозволу на списання, зокрема, обладнання слід підготувати і надати суб’єкту управління такі документи:

1) підписане керівником установи техніко-економічне обґрунтування необхідності списання майна. Тут слід навести розрахунки та/або іншу інформацію про очікуваний фінансовий результат списання майна, а також напрями використання коштів, які передбачається одержати в результаті списання;

2) відомості про майно, що пропонується до списання за даними бухобліку (додаток 1 до Порядку № 1314);

3) акт інвентаризації майна, що пропонується до списання (додаток 2 до Порядку № 1314);

4) акт технічного стану майна, затверджений керівником установи;

5) відомості про наявність обтяжень чи обмежень стосовно розпорядження майном, що пропонується списати (разом із відповідними підтвердними документами).

Тільки після отримання дозволу на списання від суб’єкта управління майном можна приступати до розбирання та демонтажу відповідних об’єктів.

Встановлення факту непридатності майна, неможливості чи неефективності його відновлення, а також оформлення документів на списання проводить комісія установи. Загалом, за результатами свої роботи комісія має скласти протокол засідання комісії, акт інвентаризації, акти на списання майна та технічного стану. Всі ці документи обов’язково має затвердити керівник установи.

При цьому для оформлення операцій з вибуття ОЗ слід застосовувати Акт списання ОЗ (часткової ліквідації) за типовою формою, затвердженою наказом № 818⁷. Саме у розділі «Розрахунок результатів списання об’єкта» цього акта необхідно відобразити масу дорогоцінних металів, які підлягають оприбуткуванню як брухт і відходи. У разі ж передчасного списання ОЗ в актах зазначаються причина та винні у цьому особи.

⁷ Наказ Мінфіну «Про затвердження типових форм з обліку та списання основних засобів суб’єктами державного сектору та порядку їх складання» від 13.09.2016 р. № 818.

Ба більше, у випадку передачі або реалізації ОЗ (у тому числі списаних) у супровідних документах обов’язково слід зазначити назву, масу дорогоцінних металів, а також метод визначення їх вмісту. Цього вимагає п. 7.6 розд. VII Методрекомендацій № 780.

Звісно, із запасами все простіше. Принаймні, для їх списання дозвіл суб’єкта управління не потрібен. Керівник установи може самостійно прийняти рішення з цього приводу. Комісія установи зі списання майна проводить огляд відповідних матеріальних цінностей і оформляє Акт списання за типовою формою № З-2. Інформацію про вид та кількість вилучених дорогоцінних металів у результаті списання запасів наводять у розділі «Окремі зауваження комісії».

Як визначити вміст?

Вміст дорогоцінних металів у брухті та відходах здавальник може визначати за паспортами, формулярами, етикетками або іншими документами (п. 5.3 розд. V Методрекомендацій № 780). Якщо така інформація відсутня, вміст дорогоцінних металів у складі ОЗ визначають на основі даних розробників, виробників, на підставі відомостей про аналогічні зразки або за розрахунками комісії установи.

Утім, за відсутності даних про наявність дорогоцінних металів у складі ОЗ допускається визначення їх вмісту після списання та переробки відповідних об’єктів. У такому випадку комісія установи робить запис в облікових документах про можливість наявності в ОЗ дорогоцінних металів без зазначення їх виду та кількості. Такий порядок передбачено п. 7.4 розд. VII Методрекомендацій № 780.

Хоча, здебільшого, бюджетні установи не мають ані технічних умов, ані кваліфікованих фахівців для проведення вилучення дорогоцінних металів із приладів та обладнання. Тому має сенс звернутися до спеціалізованого підприємства. Разом із тим це не є обов’язковою вимогою.

Головне, щоб вилучені після демонтажу вузли, деталі, матеріали та агрегати з вмістом дорогоцінних металів були здані суб’єкту господарювання, який провадить діяльність із збирання та первинної обробки брухту і відходів дорогоцінних металів. Цього вимагає п. 25 Порядку № 1314.

Як оформити здавання брухту?

Передача брухту та відходів із вмістом дорогоцінних металів переробному підприємству здійснюється на підставі договору купівлі-продажу або на умовах давальницької сировини для виконання послуги переробки. Такі угоди слід укладати у письмовій формі. У договорі доцільно прописати такі умови (п. 5.4 розд. V Методрекомендацій № 780):

• порядок та місце підготовки брухту та відходів до відбирання проб;

• порядок та місце відбору проб;

• порядок та місце проведення аналізів;

• порядок узгодження масової частки дорогоцінних металів у брухті та відходах;

• можливість повернення власнику брухту та відходів у разі неузгодження вмісту дорогоцінних металів;

• терміни надання паспорта на передані брухт та відходи;

• порядок та терміни розрахунків;

• вартість переробки брухту та відходів.

Результати демонтажу обладнання та устаткування і вміст дорогоцінних металів у брухті та відходах мають знайти своє відображення в акті вилучення дорогоцінних металів з обладнання. Типова форма цього документу не затверджена на законодавчому рівні. Відтак, не завадить навести зразок такого акта у додатку до договору.

Варто зауважити: на практиці вилученням дорогоцінних металів та їх прийманням (переробкою), як правило, займаються одні й ті ж підприємства.

Безпосередньо за фактом передачі брухту та відходів із вмістом дорогоцінних металів оформляється акт приймання-передачі на відповідальне зберігання. Його складають щонайменше у двох примірниках (пп. 5.10, 5.11 Методрекомендацій № 780).

Крім того, спеціалізоване підприємство оформляє протокол погодження вмісту дорогоцінних металів, (п. 5.14 Методрекомендацій № 780). Звісно, останній має підписати і установа — здавальник брухту.

Як класифікувати надходження?

Кошти, отримані від реалізації металобрухту (у тому числі брухту дорогоцінних металів), є складовою частиною доходів спецфонду. Зокрема, такі надходження належать до підгрупи 4 першої групи власних надходжень бюджетних установ. Конкретно цьому виду надходжень відповідає код доходів 25010400 «Надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна)».

Майте на увазі: якщо надходження від здачі брухту металів (у тому числі дорогоцінного) не заплановано у кошторисі, необхідно внести зміни до кошторису за спеціальним фондом. Протягом бюджетного періоду розпорядники вносять зміни до спеціального фонду кошторису за власними надходженнями на підставі довідки про підтвердження надходжень на спеціальні реєстраційні рахунки. Таким є припис абз. 5 п. 49 Порядку № 228⁸.

⁸ Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджений постановою КМУ від 28.02.2002 р. № 228.

Але не кваптеся витрачати отримані від реалізації такого брухту кошти. Адже частина із них підлягає перерахуванню до того бюджету, за рахунок якого утримується бюджетна установа — здавальник брухту. Далі — детальніше.

Куди спрямувати кошти?

Закономірно постає питання: коли та в якому розмірі слід перераховувати до бюджету кошти від реалізації брухту металів? Відповідно до п. 54 ч. 2 ст. 29 БКУ⁹ до доходів загального фонду державного бюджету належать:

⁹ Бюджетний кодекс України від 07.08.2010 р. № 2456-VI.

• 80 % коштів, отриманих установами, що утримуються за рахунок державного бюджету, за здані у вигляді брухту і відходів золото, платину, метали платинової групи, а також дорогоцінне каміння;

• 50 % коштів, отриманих цими установами за здане у вигляді брухту і відходів срібло.

Ці кошти перераховують зі спеціального реєстраційного рахунку установи на рахунок з обліку надходжень загального фонду бюджету, відкритий за кодом класифікації доходів 31020000 «Надходження коштів від Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння». А от решта коштів залишається у розпорядженні бюджетної установи.

Водночас усі бюджетні кошти мають конкретне цільове спрямування. Не є винятком і власні надходження бюджетних установ. Так, відповідно до ч. 4 ст. 13 БКУ надходження від реалізації майна можуть використовуватися на:

• ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів та матеріальних цінностей, покриття витрат, пов’язаних з організацією збирання і транспортування відходів та брухту;

• господарські потреби бюджетних установ, включаючи оплату комунальних послуг і енергоносіїв.

Однак не забувайте і про вимоги ч. 9 ст. 51 БКУ. Зокрема, понадпланові обсяги власних надходжень бюджетних установ підлягають спрямуванню передусім на погашення заборгованості з оплати праці, нарахувань на зарплату, комунальних послуг та енергоносіїв.

Якщо ж така заборгованість відсутня, розпорядник бюджетних коштів може витратити 50 % коштів на заходи, які здійснюються за рахунок відповідних надходжень. Тут йдеться про ті самі напрямки, котрі визначено ч. 4 ст. 13 БКУ (ср. ). А от решту 50 % коштів можна спрямувати на заходи, необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені коштами загального фонду. У такому разі розпорядник здійснює перерозподіл узятих бюджетних зобов’язань за загальним фондом бюджету для проведення видатків за цими зобов’язаннями із спецфонду.

Як показати на рахунках бухобліку?

Брухт металів (у тому числі дорогоцінних) є вторинною сировиною і підлягає оприбуткуванню до складу запасів. Так, якщо заплановано реалізацію такого брухту найближчим часом, тоді його слід оприбуткувати на субрахунок 1815 «Активи для розподілу, передачі, продажу».

Водночас при зарахуванні на баланс вторинної сировини на відповідну суму показуємо дохід за субрахунком 7211 «Дохід від реалізації активів». Такий порядок відображення зазначеної операції передбачено п. 3.12 Типової кореспонденції¹⁰.

¹⁰ Типова кореспонденція субрахунків бухгалтерського обліку для відображення операцій з активами, капіталом та зобов’язаннями розпорядниками бюджетних коштів та державними цільовими фондами, затверджена наказом Мінфіну від 29.12.2015 р. № 1219.

І ще один нюанс: відходи, що підлягають утилізації, зараховувати на баланс не потрібно. Адже користі від них жодної. При цьому видатки на утилізацію відносимо на витрати поточного звітного періоду і показуємо за дебетом субрахунку 8013 «Матеріальні витрати».

Порядок обліку операцій з оприбуткування та реалізації брухту дорогоцінних металів розглянемо на умовному прикладі.

До регістрів бухобліку пропонуємо зробити такі записи¹¹:

¹¹ До речі, це не единий можливий варінт обліку операцій з оприбуткування та реалізації брухту. На практиці зустрічаються декілька варіантів. Ми розповідали про кожен з них у статті «Продаж металобрухту: як показати в обліку» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2017, № 36).