На допомогу підприємствам із зони АТО: звітність та облік втрат

У листі, що коментується, податківці приділили увагу роботі підприємств із зони АТО.

Звітність, що «запізнилася». Все ще гострю залишається проб­лема зі своєчасним поданням звітності, у тому числі податкової, у зоні АТО*. У цьому питанні податківці послалися на вже знайо­мий нам з вами лист Міндоходів від 07.07.14 р. № 16042/7/99-99-19-03-02-17 («БТ», 2014, № 29, с. 6). А тому зробили цілком очікувані висновки: є всі підстави кваліфікувати стан справ у зоні АТО як обставини непереборної сили (форс-мажорі), які звільняють фізосіб або посадових осіб підприємств від відповідальності за невиконання «податкових» обов’язків. Документальним підтвердженням форс-мажору є сертифікат Торгово-промислової палати** та заява про перенесення граничних строків подання податкової звітності (п. 102.6 ПКУ).

Облік шкоди. Не менш гострою проблемою є руйнування, яких бізнесу завдали (і продовжують завдавати) активні бойові дії: псування та втрата сировини, готової продукції і необоротних активів.

Податківці зазначили: чинним законодавством не встановлений окремий порядок визначення витрат у зв’язку з проведенням АТО на території Донецької та Луганської областей, а отже, оцінювати й обліковувати завдану шкоду потрібно за загальними правилами.

Детально про це ви можете прочитати у статті «Пожежа, повінь, надзвичайні ситуації: відображаємо наслідки в обліку» // «БТ», 2013, № 29, с. 22. І хай вас не лякає акцент на надзвичайних ситуаціях (НС) техногенного та природного характеру. Облік наслідків НС військового характеру є аналогічним. Тут зауважимо лише, що на підставі результатів проведеної інвентаризації (п.п. «е» п. 3 Інструкції № 69***) підприємство оцінює збитки від пошкодження майна. Ми вважаємо, що використовувати для зазначених цілей норми Порядку № 116****, які передбачають залучення незалежного експерта, не обов’язково. Адже цей документ був розроблений на виконання розпорядження Президента України «Про заходи щодо активізації боротьби з корупцією та організованою злочинністю» від 10.02.95 р. № 35, а причини псування майна внаслідок АТО мають інший характер. Тому посилання податківців у листі, що коментується, на цей документ нас ні до чого не зобов’язує.

Що стосується податкового обліку, то тут фіскали є досить небагатослівними та категоричними. Вони пригадали лише п. 140.3 ПКУ, який забороняє включати до податкових витрат суми фактичних втрат товарів (крім втрат у межах норм природного убутку). Більше того, найімовірніше, податківці вимагатимуть нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ за тими «втраченими» товарами, які були придбані з ПДВ (і відповідно, був відображений податковий кредит), оскільки їх використовували не в господарській діяльності (п. 198.5 ПКУ).

Навіть якщо й так, то пропадуть лише товари. А що стосується вартості зіпсованих основних засобів (ОЗ), то її можна «вписати» до витрат. Так, якщо з не залежних від платника податків обставин ОЗ (їх частина) зруйновані, викрадені або підлягають ліквідації, або платник податків вимушений відмовитися від їх використання у зв’язку із загрозою руйнування/ліквідації ОЗ, то у звітному періоді, в якому виникають такі обставини, можна збільшити витрати на суму вартості, що амортизується, ліквідовуваних ОЗ за вирахуванням сум накопиченої амортизації окремого об’єкта ОЗ (п. 146.16 ПКУ). Із ПДВ морочитися не доведеться, адже ліквідація ОЗ у зв’язку з їх руйнуванням/знищенням унаслідок дії обставин непереборної сили не є постачанням (п.п. 14.1.191 і п. 189.9 ПКУ).