Відразу зауважимо, що всі нюанси оформлення та обліку використання автомобіля працівника в господарській діяльності підприємства ми недавно розглядали у статті «Власний автомобіль директора у діяльності підприємства» («БТ», 2014, № 25, с. 21). Ці нюанси легко можна перенести у площину використання автомобіля простого працівника (не директора).
Тепер же в листі, що коментується, київські податківці вибірково «пробіглися» по податкових аспектах двох випадків використання автомобіля: виплата працівникові компенсації за користування його автомобілем та оренда машини. І радує, що їх висновки повністю підтверджують висновки, зроблені нами раніше.
Використовуємо автомобіль із компенсацією. Сума компенсації, яку юридична особа виплачує своєму працівнику за використання останнім власного автомобіля для службових цілей, є додатковим благом (пп. «а» і «г» п.п. 164.2.17 ПКУ). Отже, вона обкладається ПДФО та у ф. № 1ДФ відображається з ознакою доходу «126». А от ЄСВ сума компенсації не обкладається, оскільки не включається до фонду оплати праці. Із військовим збором (ВЗ) складніше. Податківці заперечують проти обкладення ВЗ додаткового блага («БТ», 2014, № 42, с. 46). Водночас вони «прозоро натякають»: якщо таке благо пов’язане з трудовими відносинами, то його вже потрібно обкладати ВЗ. Це якраз наш випадок, тому ВЗ безпечніше сплатити.
Беремо автомобіль в оренду. Юридична особа — орендар автомобіля при виплаті орендної плати утримує з неї ПДФО за ставкою 15 (17) %. У ф. № 1ДФ ця виплата має ознаку доходу «102». ЄСВ та ВЗ немає — оскільки згідно з ЦКУ оренда не належить ні до робіт, ні до послуг. Орендні платежі, витрати на експлуатацію (техобслуговування, ПММ, паркування) юридична особа — орендар (тобто мається на увазі саме випадок із договором оренди) може включити до складу «податкових» витрат залежно від напрямку використання автомобіля: загальновиробничих, адміністративних або витрат на збут.
