«Життя без світла»: купуємо дизельний генератор електрики

Відмітною особливістю дизельних генераторів або електростанцій (ДЕС) є те, що вони працюють на дизельному паливі.

За сферою застосування ДЕС діляться на:

• портативні — ДЕС зазвичай невеликих габаритів і потужності (як правило, від 2 — 3 кВт до 10 — 20 кВт), обладнані будь-якою системою, що дозволяє переносити або перевозити генератор;

• стаціонарні ДЕС, що розміщуються в окремому приміщенні. Вони не обмежені за розміром і можуть досягати потужностей у декілька МВат.

Виходячи з особливостей пристрою ДЕС ділять на:

• ДЕС відкритого типу. Ці ДЕС вимагають монтажу в окремому технічному приміщенні, в якому мають бути передбачені всі системи, що забезпечують нормальне функціонування ДЕС, зокрема: вентиляція та система видалення відпрацьованих газів, опалювання та кондиціонування, установка захисного, комутаційного обладнання, систем пожежної сигналізації та пожежогасіння.

• ДЕС закритого типу (у кожусі). У таких ДЕС кожух забезпечує захист від несприятливих погодних умов, тим самим роблячи можливим використання ДЕС поза приміщенням (рекомендується при цьому використовувати навіс).

Як бачимо, залежно від виду ДЕС, до них можуть висуватися різні вимоги, що необхідно мати на увазі з позиції дозвільної документації.

Дозвільна документація

1. Дозвіл «на викиди». Відповідно до абз. 5 ст. 11 Закону № 2556 викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі — дозвіл).

І тут одразу виникає запитання: чи належать ДЕС до стаціонарних джерел, на які потрібно отримувати дозвіл? Офіційні органи не можуть дійти єдиної думки з цього питання.

Під стаціонарним джерелом забруднення атмосфери розуміють підприємство, цех, агрегат, установку або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу (п.п. 1.15.5 Інструкції № 7).

Екологи нерідко притягують до відповідальності суб’єктів господарювання, які експлуатують ДЕС без дозволу. Такі справи суди вирішують по-різному.

Зокрема, в одних рішеннях суди доходять висновку про те, що на ДЕС дозвіл отримувати потрібно (див., наприклад, ухвалу ВАдСУ від 30.01.14 р. № К/800/39707/13 — http://reyestr.court.gov.ua/Review/36969179).

Є рішення, в яких суди вимагають доказів того, що ДЕС здійснює шкідливі викиди в атмосферу. Якщо екологи їх надати не можуть, суди не визнають такі об’єкти джерелами викидів у розумінні Закону № 2556 (див. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.14 р. № 820/14007/13-а — http://reyestr.court.gov.ua/Review/37818850).

Зустрічаються й «оригінальні» рішення, в яких суди визнають той факт, що ДЕС з примусовою вентиляцією належать до третьої групи стаціонарних об’єктів із Закону № 2556, але отримувати на них дозволи не потрібно (див., зокрема, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.10.13 р. у справі № 815/5821/13-а — http://reyestr.court.gov.ua/Review/33879927).

Наша позиція. Стаціонарні ДЕС, а також ДЕС відкритого типу «вписуються» у третю групу стаціонарних об’єктів, на які необхідно отримувати дозвіл. А ось переcувні* та закриті ДЕС за формальними ознаками до джерел викидів у Законі № 2556 не належать. Але для того, щоб «відчувати себе упевнено», не зашкодить отримати за конкретним ДЕС консультацію в екологів.

Строк дії дозволу, виданого підприємству, об’єкт якого належить до третьої групи стаціонарних об’єктів, необмежений (ст. 11 Закону № 2556). Для отримання дозволу підприємству необхідно здійснити дії, передбачені в п. 4 Порядку № 302.

Розробку необхідних документів, як правило, здійснюють установи, організації та заклади, яким надано право на їх складання та які занесені до відповідного переліку Мінприроди** (ст. 11 Закону № 2556, п. 1.3 Інструкції № 108).

Важлива деталь: ДЕС не належить до типів обладнання, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин зі стаціонарних джерел (див. Перелік № 317).

Орган, що видає дозвіл (обласні адміністрації через дозвільні центри за узгодженням з територіальними органами Держсанепідслужби), розглядає заяву та документи на отримання дозволу і в разі відсутності зауважень видає дозвіл протягом 30 календарних днів (п. 8 Порядку № 302).

Зрозуміло, що в багатьох осіб виникає спокуса не отримувати дозвіл, і тоді виникає запитання: які санкції загрожують за його відсутність?

Відповідно до ст. 78 КпАП за здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади або недотримання вимог, передбачених наданим дозволом, інші порушення порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на посадових осіб може бути накладено штраф від 5 до 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 85 до 136 грн.).

На замітку: є і більш «суворі» санкції. Так, особи, які використовують стаціонарні джерела забруднення без отримання дозволу, зобов’язані відшкодувати державі понесені збитки (ст. 34 Закону № 2556), що визначаються згідно з Методикою № 639 (див. із цього приводу п. 4 Оглядового листа ВГСУ від 14.01.14 р. № 01-06/20/2014).

Викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, вважаються наднормативними викидами (п.п. 2.1.2 Методики № 639). Тому з усієї суми викидів можуть бути розраховані збитки за наведеними в Методиці № 639 формулами.

2. Дозвіл на роботу об’єктів підвищеної небезпеки. У деяких випадках виникає також запитання стосовно необхідності отримання Дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, обладнання підвищеної небезпеки.

Із цього приводу зазначимо, що ДЕС не належать до обладнання підвищеної небезпеки згідно з Переліком машин, механізмів, обладнання підвищеної небезпеки (див. додаток 3 до Порядку № 1107). Потенційно до таких об’єктів можуть бути віднесені ДЕС як електричне обладнання електричних станцій і мереж, технологічне електроустаткування напругою понад 1000 В (п. 15 Переліку). Але на практиці ДЕС зазвичай цим критеріям не відповідають.

Проте такий дозвіл можуть вимагати в ситуації, коли ДЕС перебувають на об’єктах підвищеної небезпеки, зокрема на АЗС (див. із цього приводу ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.06.13 р. у справі № 815/1089/13-а — http://reyestr.court.gov.ua/Review/31914118, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.14 р. у справі № 815/1634/14 — http://reyestr.court.gov.ua/Review/38855499).

ДЕС у бухобліку

Як правило, ДЕС належать до самостійних об’єктів основних засобів, оскільки вони використовуються протягом періоду, що перевищує 1 рік, а їх вартість перевищує «стандартну» межу у 2500 грн.

Такі об’єкти відображають на суб­рахунку 104 «Машини та обладнання». Амортизацію за ним показують на рахунках витрат залежно від функціонального призначення ДЕС. Зокрема, якщо ДЕС використовують:

• при аварійному відключенні електроенергії у виробничому цеху, це може бути рахунок 91 «Загальновиробничі витрати»;

• у разі відключення електроенергії в адміністративній будівлі — рахунок 92 «Адміністративні витрати»;

• у разі відключення електроенергії на складі для зберігання готової продукції, наприклад у морозильниках — рахунок 93 «Витрати на збут».

Дизельне паливо відображають на субрахунку 203 «Паливо» і списують на ті ж рахунки витрат, на яких показують амортизацію ДЕС.

Податковий облік ДЕС

Облік ДЕС. Для цілей податкового обліку ДЕС також вважаються основними засобами (п.п. 14.1.138 ПКУ). Таке обладнання зараховують до групи 4 «Машини та обладнання» з мінімально допустимим строком корисного використання 5 років. Усі витрати, пов’язані з доставкою та монтажем ДЕС, уключають до його первісної вартості (п. 146.5 ПКУ).

Урахуйте: для того, щоб мати право на податкові витрати та на податковий кредит з ПДВ по ДЕС, необхідно документально підтвердити факт використання такого об’єкта в господарській діяльності підприємства. Для цього слід видати розпорядчий документ (наприклад, наказ), з якого випливатиме, з якою саме метою отримується ДЕС. Зокрема, якщо ДЕС купують у зв’язку з можливим аварійним відключенням електроенергії, бажано мати у своєму розпорядженні документ на підтвердження того, що таке відключення вже мало місце або може виникнути в майбутньому.

Якщо ж ДЕС купують для постійного використання, потрібно обґрунтувати, чому без нього «неможливо обійтися», тобто з яких причин не можна використовувати звичайні джерела електропостачання. Адже застосування ДЕС у загальному випадку обходиться «дорожче» для підприємства, ніж підключення до електромережі. Тому для цілей податкового обліку потрібно пояснити, чим саме зумовлені такі надмірні витрати.

При належному документальному обґрунтуванні підприємство може включити амортизацію ДЕС до податкових витрат. Як і в бухгалтерському обліку, амортизацію показують за статтями витрат залежно від функціонального призначення ДЕС.

Підприємство має право на податковий кредит з ПДВ за ДЕС у загальному порядку (п. 198.3 ПКУ).

Облік дизельного палива. Підприємство має право включити до витрат дизельне паливо за умови використання ДЕС у господарській діяльності.

І тут виникає запитання: чи потрібно розробляти нормативи витрачання палива? Ми вважаємо, що підприємство це може зробити з власної ініціативи, оскільки в нормативних актах таких вимог, так само як і самих норм списання палива для ДЕС, немає.

Водночас бажано мати документ, що підтверджує факт витрачання палива для ДЕС. Для цих цілей можна розробити власний первинний документ, наприклад картку списання дизельного палива. Цей документ має містити всі обов’язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону про бухоблік і п. 2.4 Положення № 88, зокрема кількість мотогодин (якщо ДЕС дозволяє вести їх облік) і витрату палива за фактом і за нормами (у разі їх установлення).

Причому можна скласти зведений первинний документ на тиждень, на місяць.

Пам’ятайте: розроблену форму первинного документа слід затвердити наказом директора.

Екологічний податок. За викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, у цьому випадку — ДЕС, необхідно сплачувати екологічний податок (п.п. 240.1.1 ПКУ).

Важливо: велика ймовірність, що податківці захочуть бачити у стаціонарних джерелах забруднення всі без винятку ДЕС. Відповідно безпроблемний підхід — дотримуватися такої логіки.

Ставки екологічного податку за викиди в атмосферне повітря окремих забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення залежать від виду забруднюючої речовини та кількості викидів (ст. 243 ПКУ). Тому для розрахунку екологічного податку за котельну потрібно знати обсяг і склад викидів забруднюючих речовин, що зазначаються в дозволі на викиди.

Урахуйте: на думку податкових органів, екологічний податок необхідно сплачувати незалежно від наявності дозволу (див. роз’яснення в категорії 120.03 ЗІР ДФСУ; деталі розрахунку екоподатку  див. у «БТ», 2014, № 42, с. 43).

За недоплату екологічного податку може бути накладено штраф згідно з п. 123.1 ПКУ в розмірі 25 % суми визначеного контролюючим органом податкового зобов’язання та пеню з розрахунку 120 % річних облікової ставки НБУ, що діє на день заниження (п.п. 129.1.2, п. 129.4 ПКУ). Само собою, можуть покарати і за неподання декларації (170 грн., за повторне — 1020 грн.; ст. 120.1 ПКУ).

Також у такому «стаціонарному» випадку потрібно подати податківцям ф. № 20-ОПП (детальніше про це читайте в «БТ», 2014, № 41, с. 30; № 40, с. 47; № 25, с. 38).

Приклад. Підприємство придбало дизельний генератор AGT MASTER G105 JSA за 540000 грн. з ПДВ (ПДВ — 90000 грн.) з метою безперебійного забезпечення виробничого цеху на випадок відключення електроенергії. Амортизація нараховується на ДЕС прямолінійним методом протягом 5 років (9000 грн. на місяць).

Як бачимо, придбання ДЕС — справа витратна і клопітна. Тому підприємства зазвичай наважуються на такі дії тільки в разі гострої необхідності.

Більш поширений на практиці варіант отримання ДЕС в оренду, але це тема для окремої розмови.

Висновки

• Ми вважаємо, що на стаціонарні ДЕС, а також ДЕС відкритого типу необхідно отримати дозвіл на викиди.

• Дозвіл на роботу об’єктів підвищеної небезпеки на ДЕС у загальному випадку отримувати не потрібно.

• ДЕС зараховуються до групи 4 «Машини та обладнання» з мінімально допустимим строком корисного використання 5 років.

• Щоб мати право на податкові витрати та на податковий кредит з ПДВ за ДЕС, необхідно документально підтвердити факт використання такого об’єкта в госпдіяльності.

• Підприємство має право включити до витрат дизельне паливо за умови використання ДЕС у госпдіяльності. При цьому розробляти нормативи витрачання палива не потрібно. Проте бажано мати документ, що підтверджує факт витрачання палива на ДЕС.

• Не забудьте про необхідність сплати екоподатку та подання ф. № 20-ОПП.

Документи статті

Закон № 2556 — Закон України «Про охорону атмосферного повітря» у редакції від 21.06.01 р. № 2556-III.

Інструкція № 7 — Інструкція про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затверджена наказом Мінекобезпеки від 10.02.95 р. № 7.

Порядок № 302 — Порядок проведення та оплати робіт, пов’язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій і громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затверджений постановою КМУ від 13.03.02 р. № 302.

Порядок № 1107 — Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, обладнання підвищеної небезпеки, затверджений постановою КМУ від 26.10.11 р. № 1107.

Положення № 88 — Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну від 24.05.95 р. № 88.

Перелік № 317 — Перелік типів обладнання, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, затверджений наказом Мінприроди від 16.08.04 р. № 317.

Методика № 639 — Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затверджена наказом Мінприроди від 10.12.08 р. № 639.