Обстановка на південному сході Україні все ще залишається неспокійною. Багато хто з місцевих жителів знайшли дах над головою на «мирній» території країни. А для того, щоб сприяти їх працевлаштуванню, законодавці пообіцяли роботодавцям, які працевлаштують у себе внутрішньо переміщених осіб (ВПО), компенсувати частину витрат на виплату зарплати таким працівникам («БТ», 2015, № 14, с. 5, 6). Потім з’явився Порядок № 696* («БТ», 2015, № 38, с. 4; № 40, с. 37), в якому Кабмін нарешті прописав подробиці надання компенсації. Тепер тримаємо в руках роз’яснення Мінсоцполітики щодо правил отримання роботодавцями компенсації за працевлаштування ВПО. Щоправда, цей лист підписано ще до появи Порядку № 696. Однак скористатися висновками можна і навіть потрібно.
Безстроковий трудовий договір. Однією з умов, за яких потрібно прийняти ВПО, щоб отримати компенсацію, є працевлаштування за строковими трудовими договорами. А що як прийняти ВПО на безстроковій основі? Мінсоцполітики зазначає, що Законом про зайнятість** компенсація для оплати праці ВПО, які працюють за безстроковими трудовими договорами, не передбачена. Логіка правильна: строковий трудовий договір — запорука впевненості ВПО в «завтрашньому дні».
** Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.12 р. № 5067-VI.
При цьому строковий ТД може стати безстроковим, якщо після його закінчення трудові відносини тривають і сторони не вимагають їх припинення ( ст. 391 КЗпП).
У будь-якому разі ст. 241 Закону про зайнятість чітко говорить, що роботодавець отримуватиме компенсацію за зарплату не більше 6 місяців, а якщо прийме ВПО з додатковими гарантіями у працевлаштуванні — не більше 12 місяців. Простіше кажучи, максимальний строк, на який можна укласти строковий трудовий договір з отриманням компенсації на половину цього строку, — 24 календарні місяці (2 роки).
Звідси висновок: строковий трудовий договір, звичайно ж, може плавно перейти у безстроковий, але роботодавець і так виплачуватиме зі своєї кишені зарплату за другу половину строку договору, і за свої старання на благо ближнього компенсацію більше законних меж він не отримає. З іншого боку, чому б не залишити вправного робітника на безкомпенсаційних умовах праці.
«Старі» працівники — ВПО. Закони не мають зворотної дії в часі ( ст. 58 Конституції України), а тому роботодавці можуть претендувати на компенсацію за ВПО, працевлаштованих після 27.03.15 р. (набуття чинності Законом України від 05.03.15 р. № 245-VIII, далі — Закон № 245).
Проте сьогодні питання стоїть гостріше: чи можна отримати компенсацію витрат за ВПО, працевлаштованих після набуття чинності Законом № 245, але до появи Порядку № 696, тобто з 27.03.15 р. по 24.09.15 р. (25.09.15 р. набув чинності Порядок № 696)? На практиці чиновників не влаштовує наявність однієї лише законодавчої норми, якщо передбачений ще й додатковий порядок дій (затверджений, наприклад, Кабміном). Як правило, у такому разі право на пільги, компенсації або інші «корисності» надаються госпсуб’єкту саме в період дії порядку. На жаль, за усними роз’ясненнями фахівців, виплата компенсації за працевлаштування ВПО не є винятком: роботодавці зможуть отримати «грошики» за ВПО, прийнятих на роботу після набуття чинності Порядком № 696 (з 25.09.15 р.).
Ми з такою позицією не згодні та вважаємо, що роботодавці мають право на компенсацію за працівників, прийнятих починаючи з 27.03.15 р. Залишається лише сподіватися, що чиновники не втратять здорового глузду та повернуть час назад: пропишуть норму в самому Порядку № 696 (як це зробили з порядком компенсації витрат на виплату середнього заробітку мобілізованим працівникам // «БТ», 2015, № 46, с. 5) або хоча б повідомлять про це в офіційному роз’ясненні.