На жаль, на сході України все ще неспокійно. Водночас багато хто з госпсуб’єктів співпрацює з місцевими контрагентами, а тому працівника можуть відрядити до зони АТО.
У листі, що коментується, Мінсоцполітики роз’яснило, що така поїздка для робочих цілей є чистої води відрядженням, а тому працюють усі правила, встановлені для відрядження (оплата проїзду, проживання, добові тощо).
Але тут цікавим є інший момент. Кабмін своєю постановою від 22.07.15 р. № 522 встановив: працівникам установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, які беруть участь у забезпеченні проведення АТО, за фактичний час перебування в таких районах підвищується зарплата на 50 % (за наявності підтвердних документів).
А керівникам інших (тобто небюджетних) госпсуб’єктів слід передбачити в колективних договорах норму щодо виплати їх працівникам підвищеного розміру зарплати за участь у забезпеченні проведення АТО, тобто суму підвищення можна визначити самим.
Нагадаємо: за відрядженим працівником зберігається зарплата, і її розмір не повинен бути менше середнього заробітку ( ст. 121 КЗпП). Тобто за період відрядження до зони АТО працівнику потрібно виплатити підвищену зарплату.
Підвищена зарплата виплачується після повернення працівника з відрядження та надання підтвердних документів. У листі, що коментується, вказали на посвідчення про відрядження. Однак нагадаємо: його форма на сьогодні не діє. Тому можна надати й інші документи: іменні документи на проїзд, рішення Антитерористичного центру при СБУ, довідки сторони, що приймає.
Будьте уважні! З постанови № 522 випливає, що підвищена зарплата відрядженому виплачується, тільки якщо він прибув до зони бойових дій для забезпечення проведення АТО. Якщо ж працівник виконує функції, не пов’язані з АТО, то про підвищення не йдеться (зберігається та виплачується заробіток у звичайному розмірі).
Пам’ятайте! Працівник може відмовитися від відрядження до зони бойових дій.
З одного боку, відрядження — це одна з форм виконання його трудових обов’язків. Це означає, що якщо працівник відмовиться від відрядження, то, за загальним правилом, він порушить трудову дисципліну, що загрожує доганою або навіть звільненням за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП.
Однак, з іншого боку, людина, її життя, здоров’я та безпека визнаються в Україні найвищими соціальними цінностями ( ст. 3 Конституції України). Крім того, ст. 43 Конституції України гарантує кожному безпечні умови праці.
Очевидно, що відрядження до населеного пункту, розташованого в зоні АТО, пов’язане з ризиком для життя та здоров’я працівника. Ураховуючи це, вважаємо, що роботодавець не має права вимагати від працівника виконання такого доручення. А якщо навіть і вимагає, то працівник може відмовитися. Підтвердження цьому ви можете знайти в абз. 5 ст. 153 КЗпП.
Ще один аргумент. Відмова від відрядження вважається порушенням трудової дисципліни, але тільки тоді, коли працівник не має на це поважних причин (див. лист Мінсоцполітики від 14.12.11 р. № 350/06/186-11).
При цьому Мінсоцполітики в листі від 08.07.14 р. № 7302/3/14-14/13 зазначає: якщо працівник не вийшов на роботу в зоні АТО, то, ураховуючи необхідність збереження його життя та здоров’я, такий невихід вважається відсутністю з поважних причин і звільнити працівника за прогул не можна. У випадку з відрядженням причини для відмови від відрядження ті самі (це необхідність збереження життя та здоров’я), а тому їх слід також вважати поважними. Це, у свою чергу, означає, що така відмова не є порушенням трудової дисципліни (див. «БТ», 2014, № 29, с. 7).
У листі від 02.03.15 р. № 51/06/186-15 Мінсоцполітики зазначає: в табелі обліку робочого часу потрібно ставити позначку «НЗ» (нез’явлення з нез’ясованих причин). Зарплату за цей період не нараховують («БТ», 2015, № 16, с. 11).
