У листі, що коментується, податківці узагальнили свої позиції щодо сплати акцизного податку (далі — АП) при реалізації пального.
Паливо для власних потреб. Контролери вкотре (див. «БТ», 2016, № 27-28, с. 6) підтвердили свою позицію, що не є платником паливного акцизу суб’єкт господарювання, який використовує пальне виключно для власних потреб (зокрема, заправляє пальним власну техніку через власні паливозаправні колонки). Така операція не є реалізацією пального у розумінні абзацу другого п.п. 14.1.212 ПКУ.
Водночас якщо суб’єкт господарювання планує передавати пальне іншим особам (буде заправляти транспортні засоби сторонніх організацій), то він стане платником паливного акцизу. Йому потрібно:
• зареєструватися платником паливного акцизу до початку здійснення таких операцій;
• складати акцизні накладні на обсяги реалізації, а також на обсяги пального, що використовуються для власного споживання.
Підрядні роботи. Контролери продовжують наполягати, що заправка техніки підрядника (виконавця) паливом замовника при виконанні підрядних робіт (наприклад, здійснення робіт зі збору врожаю, обробки ґрунту тощо) вважається реалізацією пального для сплати АП.
Пояснюють вони це тим, що така передача відбувається за ЦП-договором (договором підряду) без будь-якої компенсації, але з передачею права розпорядження таким пальним, що підпадає під визначення реалізації палива, яке наведено в абзаці другому п.п. 14.1.212 ПКУ. А це змушує замовника реєструватися (зокрема, сільгосптоваровиробників) платником паливного акцизу*. За реалізацію палива (передачу його підряднику) без відповідної реєстрації вам загрожує чималий штраф — 100 % вартості реалізованого палива ( п. 117.3 ПКУ).
* Про те, як уникнути таких проблем, читайте у «БТ», 2016, № 25, с. 37.
Водночас контролери зауважили:
1) сплачувати АП суб’єкт господарювання буде лише в тому випадку, коли розмір реалізованого ним палива перевищуватиме обсяг палива, який:
• отримано від інших платників АП, що підтверджено зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних;
• ввезено (імпортовано) на митну територію України, що засвідчено належно оформленою митною декларацією;
• вироблено в Україні, реалізація якого є об’єктом оподаткування відповідно до п.п. 213.1.1 ПКУ, що підтверджено зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних;
2) операції із заправки техніки підрядника власним пальним замовника не є об’єктом обкладення АП з роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Річ у тім, що при здійсненні такої операції розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі не відбуваються.
Це єдина позитивна новина для тих, хто вскочив у «підрядну» халепу.
Реалізація паливних талонів і карток. На відміну від вищенаведеної позиції, контролери доволі лояльно підійшли до визначення платника паливного акцизу у разі заправки автомобілів за допомогою талонів і смарт-карток.
Так, податківці стверджують, що операції з видачі (купівлі-продажу) смарт-карток та/або талонів на пальне не є операціями з реалізації пального в розумінні абзацу другого п.п. 14.1.212 ПКУ. А тому суб’єкт господарювання, який тільки реалізує ці картки і талони, але сам не відвантажує паливо споживачу (оскільки не має власних чи орендованих АЗС), не повинен реєструватись платником АП.
Платником паливного акцизу в такому випадку буде виступати підприємство, яке безпосередньо відвантажує паливо за такими картками чи талонами з АЗС.
Свої висновки ДФСУ направила до регіональних податкових органів та зобов’язала врахувати їх під час прийняття звітності та при проведенні перевірок.
