Теми статей
Обрати теми

Шкільні базари та ярмарки: організовуємо торгівлю правильно

Олена БІЛЯЄВА, податковий експерт, e.belyaeva@id.factor.ua
Ось і настав останній місяць літа. А отже, незабаром — 1 вересня. Батьки намагаються забезпечити своїх чад усім необхідним, починаючи від шкільної форми та взуття і закінчуючи зошитами та канцтоварами. Щоб задовольнити підвищений попит на шкільне приладдя, повсюди щорічно проводять шкільні базари та ярмарки. Про те, як правильно організувати торгівлю на таких базарах, щоб і прибуток отримати, і закон не порушити, ми розповімо у цій статті.

Шкільний базар — що це?

Визначення терміна «шкільний базар» ви не знайдете в жодному нормативно-правовому акті, оскільки назва ця умовна і пов’язана з сезонною виїзною торгівлею. Форми такої торгівлі можуть бути найрізноманітніші: виставки-продажі, ярмарки, павільйони, палатки, спеціалізовані точки на ринках, виїзна і виносна торгівля тощо. Як правило, цей вид торгівлі нагадує торгівлю через дрібнороздрібну торговельну мережу, тобто одну з форм позамагазинного продажу товарів, коли приміщення не мають торговельного залу для споживачів (п. 3 Правил № 369).

Тому якщо ви збираєтеся займатися зазначеними видами торгівлі, то вам доведеться орієнтуватися на правила здійснення дрібнороздрібної торгівлі (Правила № 369). Хоча не слід забувати і про загальні правила торговельної діяльності. Якщо йдеться про шкільні товари, то це, зокрема, Правила № 104 та Порядок № 833.

Важливий нюанс! Нерідко організаторами шкільних базарів виступають місцеві органи влади. Тому для того, щоб дізнатися, де і коли проводитимуться подібні заходи і що потрібно для участі в них, слід звернутися до виконкому місцевої ради.

Які дозволи необхідні для розміщення об’єкта торгівлі, розповімо далі.

Дозволи на розміщення об’єкта торгівлі

Як правило, торгівля на шкільних базарах здійснюється через:

1) пункти некапітальної забудови — кіоски, ятки, палатки, павільйони;

2) засоби пересувної мережі — автомагазини, авторозвозки, лавки-автопричепи, розноски, лотки, столики тощо.

Ці об’єкти віднесено до тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності. Так, згідно з ч. 2 ст. 28 Закону № 3038 тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності — це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 кв. м по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Щоб торгувати через пункти некапітальної забудови (кіоски, ятки, павільйони, палатки), вам слід буде отримати паспорт прив’язки, тобто комплект документів, у яких визначено місце встановлення тимчасової споруди на топографо-геодезичній основі М 1: 500, схему благоустрою прилеглої території (пп. 1.4 та 2.1 Порядку № 244). Паспорт прив’язки видається безоплатно.

Детально про те, які кроки необхідно зробити, щоб отримати паспорт прив’язки, ви можете дізнатися із статті «Відкриваємо літнє кафе: організаційний та обліковий клопіт» // «БТ», 2016, № 23, с. 21.

Не виключено, що, крім отримання паспорта прив’язки для тимчасової споруди, вам необхідно буде укласти договір оренди твердого покриття (асфальту, тротуарної плитки тощо) та/або договір оренди земельної ділянки, на якій ви плануєте розміститися. У листі від 11.07.08 р. № 6-8-2111 Держземінспекція згадувала, що укладення між органом місцевого самоврядування або органом виконавчої влади та суб’єктом господарювання договорів оренди так званого твердого покриття не звільняє від обов’язку укласти договір оренди земельної ділянки.

Незважаючи на те що цей лист з’явився давно, вважаємо, він не втратив своєї актуальності. Ми, звичайно, вважаємо цю позицію помилковою, оскільки неприпустимо двічі справляти орендну плату за один і той самий об’єкт незалежно від того, як він називається в договірних відносинах.

Якщо ви торгуватимете через засоби пересувної мережі (розноски, столики, розкладки тощо), то отримувати паспорт прив’язки та укладати договір оренди землі не потрібно.

Важливий нюанс! На період проведення ярмарків, державних та місцевих святкових, урочистих масових заходів тимчасові споруди розміщуються у порядку, встановленому органами місцевого самоврядування (п. 1.11 Порядку № 244). У цьому випадку, як правило, достатньо укласти з місцевою владою договір на провадження тимчасової торговельної діяльності на шкільному базарі. Більш того, буває так, що виконкоми самі улаштовують тимчасові споруди на шкільних базарах і просто здають їх в оренду торговцям. У кожному регіоні особливості торгівлі на шкільних базарах свої і залежать від місцевої влади.

Готівкові розрахунки

Без РРО та РК. Щоб визначити, яким чином проводити розрахунки під час здійснення торгівлі на шкільних базарах, у першу чергу необхідно звернутися до Закону про РРО.

У ст. 9 цього Закону перелічено випадки, коли РРО та РК не застосовуються, зокрема:

1) при продажу товарів підприємцями-єдиноподатниками:

• групи 1 незалежно від обсягу доходу;

• груп 2 і 3 за умови, що обсяг доходу протягом календарного року не перевищує 1 млн грн. У разі перевищення мільйонної межі РРО починають застосовувати з 1-го числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення ( п. 296.10 ПКУ);

2) при продажу у кіосках, з лотків та розносок газет, журналів та інших видань, листівок, конвертів, знаків поштової оплати, якщо питома вага такої продукції становить понад 50 % загального товарообігу за відсутності продажу алкогольних напоїв та підакцизних непродовольчих товарів.

Зазначені суб’єкти можуть здійснювати торгівлю за готівку без застосування РРО і РК. Факт прийняття готівки (на вимогу покупця) вони оформляють звичайним розрахунковим документом (квитанцією, товарним чеком тощо).

Зверніть увагу! Від застосування РРО і РК звільнені також підприємства, що реалізовують продукцію власного виробництва (крім підприємств торгівлі та громадського харчування), у разі проведення розрахунків у касі з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку ( п. 1 ст. 9 Закону про РРО).

Згідно з п. 1.2 Положення № 637 каса — це приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів. Тобто касою цілком можна вважати робоче місце касира (наприклад, стіл), де проводяться касові операції та ведеться їх облік.

Отже, якщо виробник зуміє організувати продаж продукції власного виробництва на шкільному базарі з оформленням розрахунків касовими ордерами, вважаємо, він має право не застосовувати РРО.

Хоча маємо застерегти! У категорії 109.02 ЗІР ДФСУ податківці висловилися за обов’язковість застосування РРО у разі реалізації власної продукції на ринках через розташовані на їх території магазини, кіоски, палатки, павільйони, приміщення контейнерного типу.

Без РРО, але з РК. Якщо ви не потрапляєте під звільнення за ст. 9 Закону про РРО, можете скористатися нормами ст. 10 цього Закону, яка дозволяє в деяких випадках проводити розрахунки готівкою без РРО, але з обов’язковим застосуванням РК. Види діяльності та граничний річний обсяг таких операцій наведено в Переліку № 1336. Сюди, зокрема, потрапили:

• роздрібна торгівля через засоби пересувної торговельної мережі (автомагазини, авторозвозки, розноски, лотки, столики), що розташовані за межами стаціонарних приміщень. При цьому річний обсяг продажу через такі пункти не повинен перевищувати 200 тис. грн.

Якщо граничну відмітку в 200 тис. грн. перевищено, то перейти на розрахунки через РРО потрібно протягом місяця після перевищення цієї межі (лист ДПАУ від 06.07.09 р. № 14083/7/23-7017/572);

• роздрібна торгівля на ринках, ярмарках (за винятком розташованих на їх території магазинів, кіосків, палаток, павільйонів, приміщень контейнерного типу). Обмеження щодо обсягу виручки таке саме, як і в попередньому випадку, — не більше 200 тис. грн. на рік на одного суб’єкта госпдіяльності;

• роздрібна торгівля на території села, що здійснюється підприємствами споживчої кооперації, а також сільгосптоваровиробниками, які використовують продукцію власного виробництва. Тут обмеження щодо обсягу виручки — 75 тис. грн. на один пункт продажу товарів.

У разі проведення розрахунків за допомогою РК суб’єкту господарювання необхідно придбати та зареєструвати в податковому органі КОРО і РК*. У загальному випадку КОРО реєструють за основним місцем обліку госпсуб’єкта як платника податків (п. 2 гл. 1 розд. II Порядку № 547).

* Подробиці ви знайдете у «БТ», 2016, № 32, с. 33.

Якщо закон дозволяє проводити розрахунки без застосування РРО, то КОРО реєструють на господарську одиницю — стаціонарний або пересувний об’єкт, у тому числі транспортний засіб, де реалізуються товари або надаються послуги та здійснюються розрахункові операції. Причому госпсуб’єкт за своїм бажанням може:

• або зареєструвати декілька КОРО на одну господарську одиницю для використання в окремих місцях проведення розрахунків,

• або використовувати одну КОРО на всіх місцях проведення розрахунків в одній господарській одиниці.

РРО. Якщо, здійснюючи торгівлю на шкільному базарі, ви повинні проводити розрахунки з покупцями через РРО, візьміть до уваги кілька нюансів.

Зазвичай РРО реєструють за основним місцем обліку госпсуб’єкта як платника податків.

РРО може застосовуватися тільки в тій господарській одиниці, яка зазначена в реєстраційному посвідченні.

Організація торгівлі

Нагадаємо, що в дрібнороздрібній торговельній мережі заборонено продаж, зокрема (п. 8 Правил № 369, п. 17 Порядку № 833):

• тканин, взуття (крім домашнього та робочого), швейних виробів (крім робочого одягу і головних уборів для літнього сезону) та виробів верхнього трикотажу, що потребують примірювання;

• товарів, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду, а також що надійшли без документів, які засвідчують їх якість та безпеку.

Далі зупинимося на правилах продажу шкільного одягу та взуття, зошитів, підручників і навчальних посібників.

Шкільний одяг. Маркування швейних, трикотажних товарів та головних уборів передбачає наявність інформації про найменування підприємства-виробника, його місцезнаходження, товарний знак, назву виробу, артикул, склад матеріалу, номер моделі, розмір, сорт, найменування нормативного документа, вимогам якого повинен відповідати вітчизняний товар, дату випуску (п. 2 гл. 1 розд. II Правил № 104).

У торговельному (демонстраційному) залі швейні, трикотажні товари розміщують за такими ознаками, як розмір, зріст, повнота, вид, статево-вікові ознаки, сезонність.

Усі костюми, піджаки, штани, плаття, жакети, джемпери, светри, спідниці, блузи, чоловічі і жіночі сорочки вивішують на відкритих вішалках, пристінних або острівних гірках, обладнаних кронштейнами і тримачами.

Суб’єкт господарювання зобов’язаний забезпечити споживачеві зручні умови для ознайомлення, вибору та примірки одягу (п. 11 гл. 1 розд. II Правил № 104).

У нашій країні немає якогось загального стандарту на шкільну форму. Її фасон та колір суворо не регламентовані. Але це не означає, що у виробників шкільної форми цілковита свобода дій. Усі вони зобов’язані дотримуватися Санітарних норм та правил № 1138.

Так, згідно з п. 3.14 зазначеного документа шкільну форму дозволено виготовляти із застосуванням змішаних тканин (із вмістом натурального волокна не менше 50 %) — для дітей молодших і середніх класів, штучних волокон — для дітей старших класів. Блузи і сорочки для дітей молодших і середніх класів дозволено виготовляти з використанням натуральних тканин, для дітей старших класів — з використанням штучних тканин.

Шкільна форма повинна мати покрій, який не буде обмежувати вільні рухи та забезпечить тепловий комфорт організму відповідно до сезону року.

Шкільне взуття. Відповідно до гл. 3 Правил № 104 маркування взуття повинне включати інформацію про найменування підприємства-виробника, його місцезнаходження, товарний знак, модель, розмір, повноту, знак «Ст.», дату виготовлення (місяць, рік), найменування нормативного документа, вимогам якого повинен відповідати вітчизняний товар, номер контролера відділу технічного контролю.

Маркувальні дані розміщують відповідно до вимог нормативних документів.

В індивідуальну упаковку кожної пари взуття має бути вкладена інформація (рекомендації) щодо його експлуатації та догляду за ним.

У торговельному (демонстраційному) залі взуття розміщують на острівних та пристінних гірках, у шафах-вітринах з похилими полицями, на гірках з металевими кронштейнами, консолями, штангами, стендами, полицями-корзинами, полицями-касетами тощо.

Взуття розміщують за такими ознаками, як характер пошиття (модельне чи масового виробництва), вид (туфлі, черевики, чоботи тощо), розмір і повнота, матеріал виготовлення, стать, вік, сезонність.

Знов-таки, суб’єкт господарювання зобов’язаний забезпечити споживачам зручні умови для вибору та примірки взуття. Для цього торговельний зал обладнується банкетками, підставками, дзеркалами, килимками, ріжками для взуття.

Продаж взуття на торговельних підприємствах, де відсутні умови для примірки, заборонено.

Пам’ятайте! На видному місці обов’язково вивішується інформація про гарантійні терміни взуття, що є у продажу, їх обчислення з урахуванням сезонності.

Санітарні норми та правила № 1138 встановлюють, що дитяче взуття повинно мати низький каблук. Висота каблука для дітей шкільного віку має бути до 20 — 25 мм.

Зошити та друкована продукція. Шкільні зошити виключено з переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації. Але поширення на них Санітарних норм № 13 ніхто не скасовував.

Так, зазначені Санітарні норми поширюються на видання газетні, журнальні, книжкові (у тому числі підручники, навчальні посібники), а також на іншу друковану продукцію, призначену для використання дітьми, у тому числі на зошити, альбоми та блокноти для малювання, прописи, вироби, призначені для одноразового використання, тощо.

Дотримуватися вимог цього документа зобов’язані видавці, виробники та розповсюджувачі видавничої продукції.

Мета Санітарних норм № 13 — профілактика захворювань органів зору, опорно-рухового апарату, серцево-судинної системи, а також розладів нервово-психічної сфери організму у дітей. Саме тому дотримання їх дуже важливе.

Врахуйте! Санітарно-епідеміологічна експертиза якості друкарської продукції для дітей може проводитися не лише на стадії її виготовлення, а й на стадії розповсюдження. Це робиться задля уникнення порушень санітарного законодавства та з метою попередження негативного впливу небезпечної друкованої продукції на здоров’я дітей.

Підручники. Безумовно, найбільший попит має навчальна література, відповідність якої державним стандартам освіти, гігієнічним та іншим нормативам визнана офіційно. Про таке визнання може свідчити відповідний гриф МОН або Свідоцтво МОН «Про визнання відповідності педагогічним вимогам» (далі — Свідоцтво).

МОН установлює два види грифів: 1) «Затверджено Міністерством освіти та науки України»; 2) «Рекомендовано Міністерством освіти та науки України».

Ці грифи МОН надає такій навчальній літературі, як, зокрема, навчальні програми, підручники, навчальні посібники, хрестоматії, словники, енциклопедії, довідники для школярів, практикуми, навчальні наочні посібники.

Крім цього, навчально-методичній літературі (практикумам, хрестоматіям, навчально-методичним посібникам, робочим зошитам, дидактичним матеріалам) може надаватися схвалення для використання в загальноосвітніх або професійно-технічних закладах — «Схвалено для використання у загальноосвітніх або професійно-технічних навчальних закладах».

Систему організаційної роботи МОН з проведення науково-методичної експертизи навчальної літератури та офіційного підтвердження доцільності її використання в навчально-виховному процесі визначає Порядок надання навчальній літературі, засобам навчання і навчальному обладнанню грифів та свідоцтв Міністерства освіти і науки України, затверджений наказом МОН від 17.06.08 р. № 537.

Висновки

  • На період проведення ярмарків, державних та місцевих святкових, урочистих масових заходів тимчасові споруди розміщуються в порядку, установленому органами місцевого самоврядування.
  • Порядок застосування РРО на шкільних базарах здійснюється згідно із Законом про РРО і є аналогічним до порядку торгівлі у звичайних торговельних точках.
  • При торгівлі шкільним одягом і взуттям необхідно дотримувати Санітарних норм та правил № 1138, зошитами та друкованою продукцією для дітей — Санітарних норм № 13.

Документи та скорочення статті

Закон № 3038 — Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.11 р. № 3038-VI.

Правила № 369 — Правила роботи дрібнороздрібної торгової мережі, затверджені наказом Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України від 08.07.96 р. № 369.

Правила № 104 — Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджені наказом Міністерства економіки України від 19.04.07 р. № 104.

Порядок № 244 — Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.11 р. № 244.

Порядок № 833 — Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджений постановою КМУ від 15.06.06 р. № 833.

Санітарні норми та правила № 1138 — Державні санітарні норми та правила «Матеріали та вироби текстильні, шкіряні і хутрові. Основні гігієнічні вимоги», затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29.12.12 р. № 1138.

Санітарні норми № 13 — Державні санітарні норми та правила «Гігієнічні вимоги до друкованої продукції для дітей», затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18.01.07 р. № 13.

Перелік № 1336 — Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування РРО з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затверджений постановою КМУ від 23.08.2000 р. № 1336.

Порядок № 547 — Порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затверджений наказом Мінфіну від 14.06.16 р. № 547.

Положення № 637 — Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.04 р. № 637.

МОН — Міністерство освіти і науки України.

КОРО — книга обліку розрахункових операцій.

РК — розрахункова книжка.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі