Верховна Рада України і місцева влада продовжують перейменовувати об’єкти топонімії у межах декомунізації. А міністерства та держслужби продовжують надавати поради суб’єктам господарювання, які «прописані» на перейменованих вулицях, проспектах, і в перейменованих населених пунктах.
Проаналізуємо дві позиції: Мін’юсту та ДФСУ.
Отже, Мін’юст є лояльним. Він відмічає, що конкретний строк для внесення змін до даних госпсуб’єктів про їх місцезнаходження / місце проживання для цього випадку не встановлений. А тому можна не поспішати та при нагоді внести зміни в назві вулиці (чи іншого об’єкта топонімії), коли вноситимуться зміни до статутних документів у зв’язку зі зміною складу учасників, структури управління або з інших причин.
Зауважимо: на думку Державної регуляторної служби (лист від 22.02.16 р. № 1036/0/20-16), у разі якщо змінюються назви населених пунктів, районів та областей, але не змінюється фактичне місце провадження діяльності або розташування офісу, не потрібно переоформляти ліцензії та документи дозвільного характеру («БТ», 2016, № 10-11, с. 10).
А ось ДФСУ, в принципі, стоїть на своєму. Фіскали у черговий раз підтверджують, що при перейменуванні об’єкта топонімії госпсуб’єкт повинен унести зміни до установчих документів, а потім перереєстровувати РРО (також див. «БТ», 2016, № 7, с. 8 і № 14, с. 8).
Крім того, податківці солідарні з Мін’юстом у тому, що кінцеві строки для внесення змін до установчих документів не встановлені.
І «на десерт»: законодавчо не передбачена відповідальність госпсуб’єктів за те, що вони не внесуть такі зміни, у тому числі до правовстановлюючих документів на господиницю, де використовується РРО.
