(066) 87-010-10 Передзвоніть менi
Перейти до номеру
  • № 47
  • № 46
  • № 45
  • № 44
  • № 42-43
  • № 41
  • № 40
? За допомогою цієї функції ви зможете швидко перейти до номеру, що вас цікавить
У цьому номері :
 
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
17/29
Бухгалтерський тиждень
Бухгалтерський тиждень
Листопад , 2016/№ 48

Норми витрати ПММ: розраховуємо правильно

Норми витрати ПММ — один з небагатьох документів, що застосовуються переважною більшістю суб’єктів господарювання незалежно від форми власності та галузевої приналежності за умови використання ними хоча б одного транспортного засобу. Ми навели основну інформацію, необхідну для правильного розрахунку цих норм.

Формули

Почнемо з формул розрахунку нормативної витрати ПММ. Вони наведені у розд. 4 Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Мінтрансу від 10.02.98 р. № 43 (далі — Норми № 43), та застосовуються залежно від типу автомобіля (легковий автомобіль, автобус, вантажний бортовий або спеціальний автомобіль тощо).

Таблиця 1. Формули для розрахунку нормативної витрати палива

з/п

Нормативна витрата палива

за типами автотранспорту

Порядок розрахунку

1

Нормативна витрата палива для легкових автомобілів і автобусів

( п. 4.1 Норм № 43)

Qн = 0,01 х Hs х S х (1 + 0,01 х КΣ),

де Qн — нормативна витрата палива, л (м3);

Hs — базова лінійна норма витрати палива, л/100 км (м3/100 км);

S — пробіг автомобіля, км;

КΣ — сумарний коригуючий коефіцієнт, %

Базові лінійні норми витрати палива (Hs) наведено в додатках А та Б до Норм № 43 у розрізі моделей (модифікацій) автомобілів.

Пробіг автомобіля (S) визначають за показаннями спідометра та відображають у подорожньому листі.

2

Нормативна витрата палива на роботу обігрівача ( п. 4.2 Норм № 43)

Qон = Hон х 0,01 х КT х tон,

де Qон — максимально можливе значення нормативної витрати палива на роботу обігрівача, л;

Hон — базова норма витрати палива на роботу автономного обігрівача, л/год;

КT — відсоток використання потужності обігрівача залежно від фактичної температури повітря в холодну пору року;

tон — обґрунтована та належним чином задокументована тривалість роботи автономного обігрівача, год

У разі використання в автомобілях (у тому числі автобусах) автономних (незалежних) обігрівачів нормативну витрату палива на роботу обігрівача додають до загальної нормативної витрати палива (п. 1 цієї таблиці).

Базова норма витрати палива на роботу незалежного обігрівача (Hон) наведена в додатку Г до Норм № 43.

Відсоток використання потужності обігрівача (КT) визначають згідно з п. 1.8 Норм № 43.

Тривалість роботи автономного обігрівача та обґрунтування відсотка використання його потужності зазначають у подорожніх листах та/або інших звітних документах.

3

Нормативна витрата палива при експлуатації легкових автомобілів і автобусів з причепами, які виконують транспортну роботу, що обліковується в тонно-кілометрах

( п. 4.3 Норм № 43)

Qн = 0,01 х (Hsan х S + Hw х W) х (1 + 0,01 х КΣ),

де Hsan — лінійна норма витрати палива на пробіг автопоїзда, л/100 км (м3/100 км);

S — пробіг автопоїзда, км;

Hw — норма на виконання транспортної роботи, л/100 т·км (м3/100 т·км);

W — обсяг транспортної роботи, т·км;

КΣ — сумарний коригуючий коефіцієнт, %

Нормативна витрата палива для бортових вантажних автомобілів і сідельних тягачів у складі автопоїздів, автомобілів-фургонів та вантажопасажирських автомобілів, які виконують роботу, що обліковується в тонно-кілометрах

( п. 4.4 Норм № 43)

Якщо транспортна робота для легкових автомобілів і автобусів з причепами не обліковується, то до них згідно з п.п. 3.1.11 Норм № 43 застосовується коефіцієнт підвищення лінійної норми витрати палива для автомобіля з причепом, розрахованої з урахуванням спорядженої маси причепа.

Лінійну норму витрати палива на пробіг автопоїзда (Hsan) визначають так:

Hsan = Hs + Hg х Gnp,

де Hs — базова лінійна норма витрати палива на пробіг автомобіля, л/100 км (м3/100 км);

Hg — норма витрати палива на одну тонну спорядженої маси причепа або напівпричепа, л/100 т·км (м3/100 т·км);

Gnp — споряджена маса причепа або напівпричепа, т.

Обсяг транспортної роботи (W) визначають таким чином:

W = Gван х Sван,

де Gван — маса вантажу, т;

Sван — пробіг з вантажем, км.

4

Нормативна витрата палива для автомобілів-самоскидів і автопоїздів ( п. 4.5 Норм № 43)

Qн = 0,01 х Нsanc х S х (1 + 0,01 х KΣ) + Hz х Z,

де Нsanc — лінійна норма витрати палива самоскидального автопоїзда, л/100 км (м3/100 км);

S — пробіг, км;

КΣ — сумарний коригуючий коефіцієнт, %;

Hz — норма витрати палива на їздку з вантажем автомобіля-самоскида, л (м3);

Z — кількість їздок з вантажем

Лінійну норму витрати палива самоскидального автопоїзда (Нsanc) визначають так:

Нsanc = Нs + Hw х (Gnp + 0,5 х g),

де Нs — базова лінійна норма витрати палива на пробіг автомобіля-самоскида з урахуванням транспортної роботи, л/100 км (м3/100 км);

Hw — норма витрати палива на транспортну роботу і споряджену масу причепа або напівпричепа, л/100 т·км (м3/100 т·км);

Gnp — споряджена маса причепа або напівпричепа, т;

g — вантажність причепа, т.

У випадках роботи автомобілів-самоскидів з коефіцієнтом використання вантажності вищим 0,5 допускається нормування витрати палива згідно з п. 4.4 Норм № 43, тобто за формулою з п. 3 цієї таблиці. У цьому разі за базову лінійну норму приймається базова лінійна норма для відповідного базового бортового автомобіля, скоригована на різницею споряджених мас цих автомобілів.

5

Нормативна витрата палива для спецавтомобілів, що виконують спеціальні роботи під час стоянки ( п.п. 4.6.1 Норм № 43)

Qн = 0,01 х Нs х S х (1 + 0,01 х КΣ) + Hоб х Tоб х (1 + 0,01 х КΣс),

де Нs — базова лінійна норма витрати палива на пробіг спецавтомобіля, л/100 км;

S — пробіг спецавтомобіля, км;

КΣ — сумарний коригуючий коефіцієнт до лінійної норми, %;

Hоб — норма витрати палива на роботу спецобладнання, л/год (або літр на виконану операцію, наприклад, заповнення цистерни тощо);

Tоб — час роботи обладнання, год (або кількість виконаних операцій);

КΣс — сумарний коригуючий коефіцієнт до норми на роботу спеціального обладнання, %

6

Нормативна витрата палива для спецавтомобілів, які виконують транспортну роботу, що обліковується в тонно-кілометрах ( п.п. 4.6.1 Норм № 43)

Qн = 0,01 х (Нs х S + Нw х W) х (1 + 0,01 х КΣ) + Hоб х Tоб х (1 + 0,01 х КΣс),

де Нs — базова лінійна норма витрати палива на пробіг спецавтомобіля, л/100 км;

S — пробіг спецавтомобіля, км;

Hw — норма на виконання транспортної роботи, л/100 т·км;

W — обсяг транспортної роботи, т·км;

КΣ — сумарний коригуючий коефіцієнт до лінійної норми, %;

Hоб — норма витрати палива на роботу спецобладнання, л/год (або літр на виконану операцію, наприклад, заповнення цистерни тощо);

Tоб — час роботи обладнання, год (або кількість виконаних операцій);

КΣс — сумарний коригуючий коефіцієнт до норми на роботу спеціального обладнання, %

Якщо спецавтомобіль виконує транспортну роботу, яка не обліковується в тонно-кілометрах, нормативну витрату палива розраховують за формулою, наведеною в п. 5 цієї таблиці, з урахуванням у складі КΣ коригуючого коефіцієнта з п.п. 3.1.11 Норм № 43.

7

Нормативна витрата палива для спецавтомобілів, що виконують роботу під час руху ( п.п. 4.6.2 Норм № 43)

Qн = 0,01 х (Нs х S + Нsc х Sc) х (1 + 0,01 х КΣ) + Hn х N,

де Нs — базова лінійна норма витрати палива на пробіг спецавтомобіля (без виконання спеціальної роботи), л/100 км;

S — пробіг спецавтомобіля без виконання спеціальної роботи, км;

Нsc — норма витрати палива на пробіг при виконанні спеціальної роботи, л/100 км;

Sc — пробіг спецавтомобіля при виконанні спеціальної роботи, км;

КΣ — сумарний коригуючий коефіцієнт до лінійної норми, %;

Hn — норма витрати палива на розкидання одного кузова піску або суміші згідно з табл. Б.2 додатка Б до Норм № 43, л;

N — кількість кузовів розкиданого піску або суміші за зміну

Як бачите, для того щоб розрахувати нормативну витрату палива, потрібно знати норму витрати палива і поправочні коефіцієнти, які допомагають врахувати дорожні, кліматичні та інші експлуатаційні фактори ( розд. 3 Норм № 43). Інформацію про види норм витрати палива наведемо у табл. 2, а потім розглянемо особливості застосування коригуючих коефіцієнтів.

Таблиця 2. Види норм витрати палива

№ з/п

Вид норм витрати ПММ

Порядок застосування норми

Значення

1

Базова лінійна норма (Hs)

( п. 1.2 Норм № 43)

Установлюють на 100 км пробігу автомобіля

Наведені в таблицях додатків А і Б до Норм № 43 в розрізі моделей (модифікацій) автомобілів. Поширюються лише на моделі (модифікації) автомобілів із зазначеними технічними даними та особливостями конструктивного виконання

Базові лінійні норми витрати палива встановлені у таких одиницях вимірювання:

для бензинових, дизельних автомобілів та автомобілів, що працюють на зрідженому нафтовому газі, — у літрах на 100 км пробігу (л/100 км);

для автомобілів, що працюють на стисненому природному газі, — у нормальних кубічних метрах на 100 км (м3/100 км);

для газодизельних автомобілів: норми витрати стисненого природного газу — в м3/100 км, а дизельного палива — в л/100 км.

2

Норма на виконання транспортної роботи (Hw)

( п. 1.3 Норм № 43)

Враховує додаткову витрату палива під час руху автомобіля з вантажем. Установлюють на 100 тонно-кілометрів (т·км)

Гранично допустимі (максимальні) норми на виконання транспортної роботи залежно від виду палива становлять:

• бензин — 2,0 л/100 т·км;

• дизельне паливо — 1,3 л/100 т·км.

При роботі за межами міста на дорогах з твердим покриттям (дорогах з асфальтобетону, цементобетону) в умовах, що не підпадають під застосування коригуючих коефіцієнтів, зазначених у пп. 3.1.1.2, 3.1.2, 3.1.3 — 3.1.8, 3.1.15 Норм № 43, гранично допустимі норми на виконання транспортної роботи залежно від виду палива становлять:

• бензин — 1,4 л/100 т·км;

• дизельне паливо — 0,9 л/100 т·км.

У разі живлення двигуна іншими видами палива, зокрема зрідженим нафтовим газом (ЗНГ), стисненим природним газом (СПГ), у тому числі у разі газодизельного живлення, до наведених норм застосовують перевідні коефіцієнти відповідно до п.п. 2.1.4 Норм № 43, а саме:

а) бензин — СПГ — 1:1;

б) бензин — ЗНГ — 1:1,25;

в) дизпаливо (дизель) — СПГ — 1:0,92.

При здійсненні магістральних перевезень сучасними вантажними автомобілями рекомендується застосовувати норму на транспортну роботу в межах 0,55 — 0,7 л дизельного палива на 100 т·км

Норма на виконання транспортної роботи застосовується для:

бортових вантажних автомобілів і сідельних тягачів у складі автопоїздів;

автомобілів-фургонів та вантажопасажирських автомобілів, які виконують роботу, що обліковується в тонно-кілометрах;

легкових автомобілів і автобусів з причепами, які виконують транспортну роботу, що обліковується в тонно-кілометрах.

Фактична витрата палива на виконання транспортної роботи збільшується в умовах експлуатації, що включають здійснення великої кількості зупинок і фаз розгону-вибігу-гальмування на одиницю шляху, підвищений опір коченню (неякісне дорожнє покриття, дороги із щебеню (гравію), ґрунтові дороги тощо), горбистий рельєф місцевості.

Збільшені значення норм на виконання транспортної роботи, що підпадають під застосування коригуючих коефіцієнтів, зазначених у пп. 3.1.1.2, 3.1.2, 3.1.3, 3.1.5 — 3.1.8, 3.1.15 Норм № 43, при роботі за межами міста використовуються на частину маршруту з відповідними умовами руху, що має бути належним чином задокументовано (записами відповідальних осіб в подорожніх листах та/або інших звітних документах).

Рекомендовано диференційоване використання норм витрати палива на виконання транспортної роботи залежно від умов здійснення перевезень і технологічного рівня (паливної економічності) рухомого складу та відповідно до фактичних потреб. При цьому конкретні величини норм витрати палива на виконання транспортної роботи в регламентованих межах установлює керівник підприємства і затверджує наказом (розпорядженням) по підприємству.

3

Норма на одну тонну спорядженої маси (Нg)

( п. 1.4 Норм № 43)

Враховує додаткову витрату палива при зміні спорядженої маси автомобіля, причепа або напівпричепа

Застосовують у разі зміни спорядженої маси автомобіля.

Норми на одну тонну спорядженої маси залежно від виду палива дорівнюють відповідним нормам на виконання транспортної роботи згідно з п. 1.3 Норм № 43 (див. п. 2 цієї таблиці). Використовують їх так само, як і норми на виконання транспортної роботи

4

Норма на маневрування в місцях завантаження і розвантаження та виконання операції з розвантаження (Нz)

( п. 1.5 Норм № 43)

Враховує збільшення витрати палива, пов’язане з маневруванням у місцях завантаження і розвантаження та виконанням операцій з розвантаження, — на одну їздку

Встановлюють на кожну їздку з вантажем. Її максимально можливе значення розраховують залежно від вантажопідйомності автомобіля таким чином:

Hz = 0,02 х Gв,

де Gв — вантажопідйомність автомобіля, т.

У разі живлення двигуна бензином цю норму збільшують на 25 %.

У разі живлення двигуна СПГ, ЗНГ та іншими видами палива (у тому числі у разі газодизельного живлення) застосовують перевідні коефіцієнти відповідно до п.п. 2.1.4 Норм № 43 (див. п. 2 цієї таблиці)

Норму на маневрування застосовують для автомобілів-самоскидів та автопоїздів з самоскидальними кузовами.

5

Норма на роботу спеціального обладнання, встановленого на автомобілях (Hоб)

( п. 1.6 Норм № 43)

Встановлюють у літрах на 1 годину роботи обладнання або в літрах на одну технологічну операцію

Наведені в табл. Б.1 додатка Б до Норм № 43

Норму на роботу спеціального обладнання застосовують для спеціальних та спеціалізованих автомобілів, які виконують спеціальні роботи під час стоянки (автокрани, компресорні, бурильні установки тощо).

6

Норма на пробіг при виконанні спеціальної роботи (Hsc)

( п. 1.7 Норм № 43)

Встановлюють на 100 км пробігу

Норми на пробіг по моделях спецавтомобілів наведені разом з лінійними нормами на пробіг без виконання спеціальної роботи в табл. Б.2 додатка Б до Норм № 43

Цю норму застосовують для спеціальних та спеціалізованих автомобілів, які виконують спеціальні роботи під час руху (снігоочисники, поливомиєчні тощо).

7

Норма витрати палива на роботу автономного (незалежного) обігрівача (Hон)

( п. 1.8 Норм № 43)

Встановлюють на одну годину роботи незалежного обігрівача

Базові норми витрати палива автономними обігрівачами на одну годину роботи обігрівача наведені в додатку Г до Норм № 43.

У разі відсутності в додатку Г норми на роботу автономного обігрівача застосовують коригуючий коефіцієнт згідно з п.п. 3.1.13 Норм № 43 або, в разі потреби, згідно з п. 2.2 цих Норм встановлюють відповідну тимчасову норму

Зазначену норму застосовують для автомобілів та іншої техніки на колісному шасі, обладнаних автономними обігрівачами.

Нормативна витрата палива на роботу автономного обігрівача встановлюється у відсотках від базової норми витрати на одну годину роботи обігрівача (що відповідає його номінальній потужності) залежно від фактичної температури повітря навколишнього середовища в холодну пору року (відсоток використання потужності обігрівача):

нижче ніж +15 °C та до +5 °C включно — до 20 %;

нижче ніж +5 °C та до -5 °C включно — до 40 %;

нижче ніж -5 °C та до -15 °C включно — до 60 %;

нижче ніж -15 °C та до -25 °C включно — до 80 %;

нижче ніж -25 °C — до 100 %.

Витрату палива на роботу обігрівача враховують у загальній нормативній витраті палива згідно з п. 4.2 Норм № 43.

Коригуючі коефіцієнти

Коригуючі коефіцієнти наведено у формі відсотків підвищення або зниження базового значення норми витрати палива. Підвищуючі коефіцієнти перелічено в п. 3.1, а знижуючі — у п. 3.2 Норм № 43.

Важливо! Максимальні значення коефіцієнтів, зазначені в п. 3.1 Норм № 43, відповідають гранично допустимим нормативам для найскладніших умов експлуатації транспортних засобів. Їх не можна встановлювати одночасно для всіх автомобілів (обладнання) підприємства та на весь період експлуатації.

По можливості слід установлювати індивідуальні значення коефіцієнтів коригування для кожного транспортного засобу залежно від особливостей його конструкції, технічного стану та умов експлуатації ( п.п. 3.5.3 Норм № 43).

Якщо при експлуатації автомобіля враховують одразу кілька коефіцієнтів, то для розрахунку нормативної витрати палива потрібно буде спочатку визначити сумарний коефіцієнт коригування ( п. 3.3 Норм № 43):

KΣ = K1 + K2 +… + Кn.

Врахуйте! Зменшуючі коефіцієнти підставляють у формулу зі знаком мінус.

Для коригування лінійних норм можна застосовувати всі коригуючі коефіцієнти, але з урахуванням обмежень, наведених у розд. 3 Норм № 43. Наприклад, для коригування норм на транспортну роботу не застосовують коефіцієнти, зазначені в пп. 3.1.11 і 3.2.3 Норм № 43. А для коригування норм на роботу спецобладнання можна застосовувати тільки коригуючі коефіцієнти, наведені в пп. 3.1.1, 3.1.2, 3.1.9 і 3.1.10 Норм № 43. Коригуючі коефіцієнти, зазначені в пп. 3.1.6 — 3.1.8 Норм № 43, застосовувати одночасно заборонено.

Усі числові значення коригуючих коефіцієнтів (у тому числі значення відсотків встановлення норм на роботу обладнання і значення норм витрати тощо), наведені в Нормах № 43 з прийменником «до», слід вважати такими, які можуть застосовуватися включно. При розрахунках достатньо округлювати значення до трьох значущих цифр.

Конкретні величини коефіцієнтів у регламентованих межах та строки їх дії встановлює безпосередньо керівник підприємства і затверджує наказом (розпорядженням).

Зверніть увагу! Власникам старих авто (виробництво яких припинене 25 і більше років тому) при нормуванні ПММ дозволено застосовувати коригуючі коефіцієнти та формули розрахунків, наведені в Нормах № 43, а базові лінійні норми — наведені в Нормах витрати палива і мастильних матеріалів на автотранспорті, затверджених наказом Мінтрансу від 03.05.95 р. № 179. Про це зазначено в п. 1.2 Норм № 43.

Норми витрати мастильних матеріалів

Норми № 43 вимагають нормувати не лише витрату палива, а й витрату мастильних матеріалів. Так, згідно з п. 1.10 Норм № 43 нормативи витрати мастильних матеріалів установлюють на 100 літрів (100 м3 стисненого природного газу (СПГ)) нормативної витрати палива (Qн), розрахованої для даного автомобіля:

• нормативи витрати олив — в л/100 л (л/100 м3 СПГ) Qн;

• нормативи витрати мастил — в кг/100 л (кг/100 м3 СПГ) Qн.

Зазначені нормативи наведені в додатку В до Норм № 43.

Фактична витрата палива

Так традиційно склалося, що фактичну кількість палива, витраченого протягом зміни (рейсу), розраховують на підставі даних подорожніх листів. У них, крім іншого, фіксують показання вимірювальних приладів автомобіля на момент початку і закінчення зміни (рейсу), а також відомості про обсяги заправок (дозаправок) автомобіля протягом зміни (рейсу). Тоді для визначення шуканої величини можна скористатися простою формулою:

П = ЗПп + ЗБ - ЗПк,

де П — фактична кількість витраченого автомобілем палива (розраховується за кожним подорожнім листом);

ЗПп — залишок палива у бензобаку (у балоні, якщо це газ) автомобіля на початок зміни (рейсу) (графа подорожнього листа «залишок при виїзді»);

ЗБ — кількість палива, залитого у бензобак (заправленого у балон, якщо це газ) протягом зміни (рейсу) (графа подорожнього листа «видано»);

ЗПк — залишок палива у бензобаку (у балоні) автомобіля на кінець зміни (рейсу) (графа подорожнього листа «залишок при поверненні»).

Розрахована таким чином кількість витраченого автомобілем протягом зміни (рейсу) палива наводиться у графі подорожнього листа «витрата палива фактична, л».

Необхідно зазначити, що нині нормативно встановлених форм подорожніх листів не існує. Проте в обліковій сфері обійтися без подорожнього листа, що виконує роль первинного документа, як і раніше, неможливо.

Форми подорожніх листів вантажного і легкового автомобілів підприємство може розробити самостійно. За основу можна взяти старі, вже звичні форми (див. спільний наказ Мінтрансу і Мінстату від 29.12.95 р. № 488/346, наказ Держкомстату від 17.02.98 р. № 74, що втратили чинність), прибрати з них непотрібні реквізити та додати нові. Головне — пам’ятати: в подорожньому листі мають бути всі обов’язкові реквізити, зазначені в ст. 9 Закону про бухоблік. Розроблений підприємством бланк керівник затверджує своїм наказом (розпорядженням).

Такий підхід схвалюють і контролери (див. лист Мінінфраструктури від 23.04.13 р. № 4492/25/10-13, лист ДФСУ від 09.06.15 р. № 11999/6/99-99-19-01-01-15).

Таким чином, подорожній лист — це документ, який:

1) засвідчує величину пробігу автомобіля;

2) є підставою для розрахунку фактичної кількості використаних автомобілем ПММ виходячи з пройденого кілометражу;

3) підкреслює (разом з іншою інформацією) господарську мету пересування автомобіля, що має вирішальне значення для ПДВ-обліку.

Говорячи про роботу автотранспорту, ми, звичайно ж, не можемо залишити без уваги ще один важливий «транспортний» документ — товарно-транспортну накладну (ТТН).

ТТН, як і раніше, залишається обов’язковим документом, який оформляють при перевезеннях вантажів автотранспортом. Її наявності вимагають Правила перевезень вантажів автотранспортом в Україні від 14.10.97 р. № 363 (далі — Правила № 363), ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.01 р. № 2344-III (ср. 025069200). Згадується вона і у п. 1 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автотранспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою КМУ від 25.02.09 р. № 207.

Правду кажучи, ТТН потрібна тільки в ситуаціях, коли вантаж перевозять із залученням сторонньої організації (перевізника). Якщо ви доставляєте вантаж власним транспортом, то водія достатньо забезпечити товарною накладною або іншим документом, що підтверджує право власності на вантаж. Хоча деякі платники, не бажаючи конфліктувати з податківцями, оформляють ТТН навіть під час перевезень вантажів власним автотранспортом. А все тому, що фіскали частенько розглядають ТТН як документ, що підтверджує не лише факт і вартість транспортних послуг, а й сам факт постачання в цілому.

Що ж до форми ТТН, то з 18.03.16 р. підприємства разом з типовою формою № 1-ТН (додаток 7 до Правил № 363) можуть застосовувати ТТН довільної форми, розроблену з урахуванням специфіки діяльності конкретного підприємства. Головне — щоб у такій довільній ТТН були всі обов’язкові реквізити, перелічені в абз. 2 п. 11.1 зазначених Правил.

Самостійно розроблену форму ТТН потрібно затвердити наказом керівника або іншим розпорядчим документом по підприємству.

Увага! Спрощення форми ТТН, запроваджене наказом Мінінфраструктури від 27.01.16 р. № 26, не стосується тих госпсуб’єктів, які оформляють спеціальні ТТН під час перевезень:

• спирту етилового, високооктанових кисневмісних домішок та алкогольних напоїв — в цих випадках обов’язково застосовують форми № 1-ТН (спирт), № 1-ТН (вкд), № 1-ТН (алкогольні напої), затверджені наказом Мінтрансзв’язку від 28.04.05 р. № 154;

• нафти і нафтопродуктів — оформляють ф. № 1-ТТН (нафтопродукт), затверджену наказом Мінпаливенерго, Мінекономіки, Мінтрансзв’язку, Держспоживстандарту від 20.05.08 р. № 281/171/578/155;

• хлібобулочних виробів — оформляють ф. № 1-ТТН (хліб), затверджену наказом Мінагрополітики від 06.06.01 р. № 153;

• молочної сировини — обов’язкова ф. № 1-ТН (МС), затверджена наказом Мінагрополітики від 01.12.15 р. № 457;

• деревини — обов’язкова ф. № ТТН-ліс, затверджена наказом Мінінфраструктури та Мінагрополітики від 29.11.13 р. № 961/707.

Літри, приведені до 15 °С

Реалізатори ПММ знають, що одиницею обліку обсягів пального в системі електронного адміністрування реалізації пального є літри, приведені до температури 15 °С. Ця одиниця обліку повинна використовуватися в первинних бухгалтерських документах, акцизних накладних / розрахунках коригування до акцизних накладних ( п. 232.1 ПКУ).

Про те, що в товаросупровідних документах обсяги пального повинні відображатися в кілограмах та літрах, приведених до температури 15 °С, сказано також у п. 2 постанови КМУ від 24.02.16 р. № 113.

До честі ПКУ, в ньому міститься норма, що дозволяє обійтися без складної процедури приведення літрів до зазначеної температури у разі відпуску пального через паливнороздавальні колонки на автомобільних заправних станціях (комплексах) і на автомобільних газових заправних станціях. Для цілей розд. VI ПКУ такі літри прирівнюються до літрів, приведених до температури 15 °С ( абз. 3 п. 232.1 ПКУ).

Як же бути в інших випадках?

Деякі продавці запитають: «Навіщо морочитися з переведенням, якщо можна прирівняти фактично отримані/реалізовані літри пального до літрів, приведених до 15 °С?»

Подібна легковажність може загрожувати як мінімум розбіжностями у даних обліку з фактичними даними, що тягне за собою необґрунтовані втрати/надлишки пального.

Також це порушення у веденні податкового обліку. Хоча, щоб його виявити, податківцям доведеться довести необґрунтованість подібних розрахунків і самим проводити правильні (що, скажемо прямо, завдання не з легких).

Крім того, нехтування переведенням у 15-градусні літри може призвести до необхідності поповнення свого електронного рахунка з метою подальшої реєстрації заявки на поповнення обсягів пального, оскільки може виявитися, що фактичний обсяг реалізованих ПММ перевищує «вхідні» обсяги.

Отже, переведення літражу пального до температури 15 °С — процедура обов’язкова. Мінфін пропонує керуватися для цього чинною нормативно-технічною документацією (п.п. 7 п. 2 розд. IV Порядку заповнення та подання Акта інвентаризації обсягів залишку пального, затвердженого наказом Мінфіну від 25.02.16 р. № 219).

Перерахунок (приведення) маси до обсягу при певній температурі (зокрема, 15 °С) на сьогодні регламентований ДСТУ ГОСТ 8.599:2016 (ГОСТ 8.599-2010, IDT) «Метрологія. Густина світлих нафтопродуктів. Таблиці перерахунку густини до 15 °С та 20 °С і до умов вимірювання об’єму». Цей міждержавний стандарт введено в дію як національний стандарт України з 01.09.16 р. наказом ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 02.08.16 р. № 223.

На цей документ посилаються у своїх роз’ясненнях і податківці (http://od.sfs.gov.ua/zahodi-dlya-platnikiv/241685.html).

норми витрат, ПММ додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті