«Нелегкий» вибір
Якщо ламається імпортне обладнання, є два виходи з ситуації:
• або повернути його виробнику-нерезиденту з метою проведення гарантійного ремонту (перемістити обладнання через митний кордон України туди й назад);
• або звернутися до сервісного центру (якщо на території України такий є).
Щоб обрати перший варіант дій, покупець повинен:
1. Мати в договорі відповідні застереження щодо умов гарантії якості та виконання гарантійних зобов’язань (ст. 165 Митного кодексу України від 13.03.12 р. № 4495-VI, далі — МКУ).
2. Скласти претензію постачальнику (виробнику) через неналежне виконання останнім взятих на себе договірних зобов’язань, так звану рекламацію. До неї необхідно додати всі необхідні доказові документи (акт експертизи, акт невідповідності товару щодо кількості та якості, рекламаційний акт, транспортні документи тощо).
3. Обрати митний режим та зважити на всі його особливості.
Щодо імпортного обладнання, що вивозиться за межі митної території України з метою ремонту у межах гарантійного обслуговування, можна скористатися митним режимом:
• переробки за межами митної території України (глава 24 МКУ);
• експорту з наступним імпортом (глави 15, 13 МКУ).
Зверніть увагу: митний режим тимчасового ввезення (вивезення) до товарів, що підлягають гарантійному ремонту за межами України, не підходить, адже він припускає обов’язкове наступне повернення товару без будь-яких змін, крім природного зносу або втрат за нормальних умов транспортування (глава 19 МКУ). А це явно не наш випадок.
У виборі митного режиму основним критерієм може стати розмір податків і зборів, які доведеться сплатити на митниці.
Так, у разі вибору режиму переробки за межами України:
• при поміщенні товарів у такий режим доведеться сплатити ввізне мито (ч. 2 ст. 164 МКУ);
• проте у разі повернення раніше вивезеного товару від сплати митних платежів ви будете звільнені на підставі ч. 2 ст. 168 МКУ.
А ось у разі експорту з наступним імпортом доведеться сплатити усі необхідні податки та збори, передбачені як для експорту товарів, так і для імпорту (причому не лише у зв’язку з увезенням нових запчастин, встановлених на обладнання, а й самого обладнання).
Як бачите, такий спосіб доволі дорогий.
Якщо на території України є сервісний центр, то всі проблеми, пов’язані з ремонтом несправного обладнання, можна покласти на його плечі.
У такому разі мова піде вже про надання послуг з гарантійного ремонту, які можуть бути проведені як за рахунок продавця, так і за рахунок виробника.
При цьому під час надання послуги вони мають право використовувати імпортні запчастини, безоплатно отримані від виробника з метою проведення гарантійного ремонту обладнання.
Тепер давайте подивимося, які ПДВ-наслідки загрожують у кожному із запропонованих варіантів.
ПДВ-наслідки
Вивезення обладнання у межах гарантійного ремонту. Згідно зі ст. 206 ПКУ до операцій із вивезення та ввезення товарів у митному режимі переробки поза митною територією застосовується відповідно:
• умовне повне звільнення від ПДВ-оподаткування при вивезенні на підставі п. 206.13 ПКУ;
• повне звільнення від ПДВ-оподаткування при ввезенні згідно з п.п. 206.2.2 ПКУ.
Більш того, як правило, у такому разі нерезидент здійснює гарантійний ремонт/обслуговування своїм коштом. При цьому такі «ремонтні» послуги нерезидента не є об’єктом обкладення ПДВ, оскільки місце їх постачання в цьому випадку розташоване за межами митної території України ( п.п. «г» п.п. 186.2.1 ПКУ). Отже, ПДВ з «нерезидентних» послуг у цьому разі нараховувати не потрібно.
Гарантійний ремонт на території України. Якщо за ремонт імпортного обладнання у межах гарантійних зобов’язань береться сервісний центр та ще й отримує безоплатно запчастини від нерезидента, то тут стає трохи складніше.
Адже, незважаючи на те, що таке постачання здійснюється у межах виконання гарантійних зобов’язань, операція з отримання запчастин від нерезидента відбуватиметься в митному режимі імпорту. А отже, і зі сплатою усіх митних платежів та ПДВ.
Ось тут і виникає запитання — чи має право одержувач запчастин відобразити суми ПДВ, сплачені на митниці, у складі ПК?
На наш погляд, одержувач запчастин може спокійно скористатися правом на ПК. Датою формування ПК у такому разі стане дата сплати податкових зобов’язань ( п. 198.2 ПКУ).
Базою обкладення ПДВ виступить митна вартість отриманих товарів з урахуванням мита та акцизного податку (оскільки запчастини поставлялися безоплатно — базу визначаємо за нижньою межею, встановленою в п. 190.1 ПКУ).
Важливо! Тривалий час податківці забороняли включати до ПК суми ПДВ, сплачені при безоплатному отриманні запчастин. Головний аргумент — ввезені товари в цьому випадку не можна вважати придбаними згідно з п. 198.3 ПКУ, адже вони отримані безоплатно. Про це свідчать неодноразові роз’яснення в категорії 101.14 ЗІР ДФСУ, які вже втратили чинність.
Але! Зовсім недавно контролери змінили свою точку зору — в тій же категорії 101.14 ЗІР ДФСУ з’явилося нове роз’яснення. У ньому фіскали погодилися з тим, що ПДВ, сплачений під час розмитнення товарів, які ввозяться на митну територію України, у разі їх безоплатного отримання, включається до складу ПК на підставі належним чином оформленої митної декларації. Причому незалежно від того, компенсуються суми ПДВ та витрат на проведення митних процедур нерезидентом чи ні.
При цьому контролери зробили застереження щодо необхідності нарахувати «компенсуючі» ПЗ за п. 198.5 ПКУ, якщо такі отримані запчастини використовуватимуться в неоподатковуваних або негосподарських операціях.
В яких випадках працюватиме ця вимога?
Якщо розглядати схему гарантійного ремонту, яка проводиться за рахунок виробника*, то послугу з гарантійного ремонту, що надається сервісним центром, слід розглядати як окрему операцію з надання послуг гарантійного ремонту, яка, до речі, підлягає обкладенню ПДВ на загальних підставах.
* Детально про такі операції ви можете прочитати у «БТ», 2016, № 12, с. 23 та № 14, с. 19.
Постачання виробником запчастин пройде окремо, оскільки вартість таких запчастин не включається до вартості послуги. Більш того, як правило, право власності на них до сервісного центру не переходить. Звідси, якщо йти за логікою податківців, — маємо в наявності негоспвикористання.
Але! У той же час отримані запчастини призначено для їх використання з метою гарантійного ремонту (оподатковуваної операції). Тобто при постачанні товарів покупцю до їх вартості вже було закладено вартість запчастин, які виробник потім (у разі настання гарантійного випадку) «безоплатно» передає сервісному центру. Крім того, при ввезенні таких запчастин ПДВ був сплачений до бюджету і на законних підставах потрапив до ПК імпортера.
До речі, навіть якщо вважати, що сервісний центр «подарував» покупцю запчастини, то це все одно буде госпдіяльність (за аналогією з ситуацією, описаною у листі ДФСУ від 11.08.16 р. № 17515/6/99-99-15-03-02-15 //«БТ», 2016, № 39, с. 4).
Тому ми впевнені, що є хороші шанси зберегти ПК без його компенсації за п. 198.5 ПКУ. Але за це, скоріш за все, сервісному центру доведеться поборотися з податківцями. Аргументи ми вам підказали.
