Податківців запитали: чи потрібно укладати фермерському господарству (ФГ) з своїм засновником договір суборенди земділянки, якщо таку землю засновник ФГ отримав в оренду в органів місцевого самоврядування для ведення ФГ. І як така операція вплине на сплату орендної плати?
У листі, що коментується, податківці проаналізували вимоги Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.03 р. № 973-IV (далі — Закон про ФГ) та постановили, що ФГ може використовувати землю, яка взята засновником ФГ в оренду для ведення ФГ, без укладення договору суборенди між засновником і самим ФГ.
Пояснюють свою позицію контролери тим, що до складу майна ФГ (складеного капіталу) може входити, зокрема, право користування землею, яке передають члени ФГ до його складеного капіталу (ст. 19 Закону про ФГ).
Спираючись на це, контролери вважають: щоб не укладати договір суборенди земділянки із своїм засновником, потрібно, щоб засновник ФГ і ФГ належним чином оформили передачу права користування земділянкою до складеного капіталу ФГ. Під належним оформленням вони розуміють виконання двох вимог:
• наявність у статуті ФГ умови про можливість внесення засновником ФГ до складеного капіталу права користування (права оренди) земділянки;
• складання акта прийому-передачі ФГ права оренди земділянки.
Якщо обидві умови виконані, то податківці дозволяють включати такі земділянки до декларації платника єдиного податку (ЄП) 4 групи без укладання додаткових договорів суборенди із засновником ФГ.
Отже, податківці не проти, щоб ФГ — платник ЄП віднесло продукцію, яка вирощена на таких землях, до своєї власновирощеної продукції, а дохід від її продажу − до розрахунку 75 % сільгоспчастки.
Висновок контролерів доволі лояльний. Але зроблений він у індивідуальній податковій консультації. Тому ним користуватися ми б радили тільки тим платникам єдиного податку групи 4, які отримали такий висновок на свою адресу.
Річ у тому, що інколи місцеві податківці дотримуються іншої позиції. Вони забороняють відносити продукцію, вирощену на землях, право користування чи власності на які не оформлено належним чином (не зареєстровані речові права на користування земділянкою), до власновирощеної (лист ГУ ДФС у Полтавській області від 25.11.16 р. № 6356/10/16-31-12-04-30 // «БТ», 2016, № 50, с. 7), а дохід від її реалізації — до розрахунку 75 % сільгоспчастки.
Якщо ж ви отримувати таку консультації не збираєтесь, то щоб уникнути проблем, не зайвим буде укласти договір суборенди землі із засновником ФГ.
До відома! Податківці рекомендують відображати в бухгалтерському обліку отримане право користування землею як внесок до складеного капіталу ФГ на рахунку 12 «Нематеріальні активи» (субрахунки 121 «Права користування природними ресурсами» та 122 «Права користування майном»). Хоча, на наш погляд, для таких активів більш підходить саме субрахунок 122. На жаль, про те, як визначити вартість такого нематеріального активу, контролери не згадують. Ми б радили оприбутковувати право користування земділянкою за вартістю, яка визначена у акті приймання-передачі права оренди. А розрахувати її можна як загальну суму орендної плати за період, на який передано право користування до статуту ФГ.
Також податківці вказали, хто має сплачувати орендну плату за земельну ділянку у випадку, коли право оренди землею внесено до складеного капіталу ФГ. Фіскали переконані, що платником буде саме засновник ФГ. Справа в тому, що право оренди на земділянку в такому випадку оформлено саме на нього.
Такий самий підхід буде застосовуватись і у випадку, коли засновник ФГ укладе договір суборенди земділянки із ФГ. Річ у тому, що передача в суборенду орендованих земель не змінює платника орендної плати. Уклавши такий договір, засновник ФГ може отримати від ФГ лише компенсацію сплаченої орендної плати за ці землі.
