Платниками податку на нерухомість є фізичні та юридичні особи, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості ( п.п. 266.1.1 ПКУ). Про правила нарахування податку фізособам читайте на с. 11 цього номера, а про сплату його юрособами — у «БТ», 2017, № 6, с. 21.
За загальним правилом не є об’єктом обкладення податком на нерухомість об’єкти, що перелічені у п.п. 266.2.2 ПКУ. Зокрема, об’єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб’єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах (МАФ) та на ринках ( п.п. «е» п.п. 266.2.2 ПКУ).
Очевидно, саме на таку пільгу розраховує наш читач у своєму запитанні.
Однак податківці виступають проти звільнення від «нерухомого» податку «великих» об’єктів на підставі цієї норми (лист ГУ ДФС у Львівській області від 13.05.17 р. № 166/ІПК/13-01-12-04). Вони стверджують, що згідно з п.п. «е» п.п. 266.2.2 ПКУ об’єкти, на які поширюється вищезгадана податкова пільга, обмежені терміном «мала архітектурна форма». А це, на їх думку, об’єкт нежитлової нерухомості площею 30 м2.
Крім того, податківці переконані, що таке звільнення поширюється лише на об’єкти нежитлової нерухомості — елементи торгової мережі ринку, тобто на МАФи, які розташовані на ринку.
Оскільки фізособа володіє на ринку торговельним центром, площа якого перевищує 30 м2, то, очевидно, контролери наполягатимуть на сплаті нерухомого податку за такий об’єкт.
На наш погляд, податківці трактують цю норму занадто фіскально.
Дійсно, законодавець виклав п.п. «е» п.п. 266.2.2 ПКУ неохайно. Але якщо цю норму детально розібрати, то під звільнення потрапляють нежитлові об’єкти, які одночасно відповідають двом умовам:
1) об’єкти використовуються суб’єктами малого та середнього бізнесу (тобто йдеться про їх використання у підприємницькій діяльності);
2) такі суб’єкти (напевно, мається на увазі — власники нерухомості) провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках.
Якщо заглянути до визначення терміна «малі архітектурні форми», наведеного у ч. 2 ст. 21 Закону № 2807*, то із наведених там об’єктів для проведення діяльності підійдуть хіба що альтанки, павільйони та навіси. Однак вони не зовсім вписуються у визначення терміна «об’єкти нежитлової нерухомості», наведеного у п.п. 14.1.1291 ПКУ. Адже там ідеться про будівлі та приміщення. Тобто МАФи і так не є об’єктами оподаткування «нерухомим» податком, бо по суті не є нерухомістю, яка підлягає оподаткуванню.
* Закон України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.05 р. № 2807-IV.
А от згадка у п.п. «е» п.п. 266.2.2 ПКУ про звільнення від оподаткування нежитлових об’єктів, які використовують суб’єкти малого та середнього бізнесу, що провадять діяльність <…> на ринках, цілком доречна. Адже по суті це будівлі, які розташовані на ринку. Зокрема, магазини та торгові центри, у яких надаються в оренду місця для торгівлі. Очевидно, саме для таких об’єктів і передбачив законодавець звільнення від нерухомого податку.
Як ми сказали вище, податківці проти такого звільнення. Тому власнику торгового центру, розташованого на ринку, щоб скористатись такою пільгою, доведеться поборотись із контролерами. Для цього потрібно:
• звернутись із письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо права на користування пільгою із сплати податку ( п.п. 266.7.3 ПКУ);
• або дочекатись, поки податківці надішлють податкове повідомлення-рішення про сплату податку (див. с. 11), а потім його оскаржити в адміністративному чи судовому порядку.
