Законодавство про охорону праці
Загальні положення
Головним нормативно-правовим актом, який визначає основні положення конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров’я в процесі трудової діяльності, на безпечні й здорові умови праці, регулює відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, є Закон про охорону праці. Дія цього Закону поширюється на всіх юридичних і фізичних осіб, що використовують найману працю.
Крім того, система нормативних актів у сфері ОП включає безліч інших документів: КЗпП, Закон № 1105, нормативні акти КМУ, Держгірпромнагляду й інших органів, що здійснюють держнагляд з ОП, а також локальні акти підприємства.
Не загубитися в морі працеохоронної нормативки допоможе Покажчик нормативно-правових актів з питань охорони праці. Остання редакція цього Покажчика за станом на 15.07.15 р. затверджена наказом Держгірпромнагляду від 21.07.15 р. № 41 (ср. ). У ньому перелічено близько 800 документів з питань ОП, прийнятих різноманітними відомствами.
Таким чином, перелік документів, на які слід орієнтуватися керівникам підприємств і фахівцям відділу ОП під час аналізу стану робочих місць і устаткування на відповідність безпечним умовам праці, розробки посадових інструкцій та інструкцій з ОП, достатньо великий. Ми зупинимося на основних питаннях, пов’язаних з ОП на підприємстві.
Обов’язки роботодавців і працівників у сфері ОП
Обов’язки роботодавців у сфері ОП перелічені в ст. 13 Закону про охорону праці. Відповідно до неї роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці згідно з нормативно-правовими актами, а також забезпечити дотримання вимог законодавства щодо прав працівників у сфері ОП.
Фінансування ОП здійснюється роботодавцем. Відповідно до ст. 19 Закону про охорону праці для підприємств незалежно від форм власності і фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на ОП повинні складати не менше 0,5 % фонду оплати праці за попередній рік.
На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, розмір витрат на ОП встановлюється в колдоговорі з урахуванням фінансових можливостей підприємства.
Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення вимог законодавства про ОП.
Дотримуватися законодавчих вимог з питань ОП зобов’язані не лише роботодавці, а й працівники. Так, відповідно до ст. 14 Закону про охорону праці працівники зобов’язані, зокрема:
• знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного й індивідуального захисту;
• проходити попередні і періодичні медогляди.
Права працівників, пов’язані з ОП, а також пільги, що надаються їм, і гарантії розглянемо далі.
Гарантії прав на ОП
Передусім слід пам’ятати, що умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з ОП.
Працівникові не можна пропонувати роботу, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров’я.
До виконання робіт підвищеної небезпеки і тих, що вимагають професійного відбору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.
При укладенні трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під підпис про умови праці і про наявність на його робочому місці ще не усунених небезпечних і шкідливих виробничих чинників, можливі наслідки їх дії на здоров’я, а також про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах згідно із законодавством і колдоговором.
Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 7 Закону про охорону праці працівники, зайняті на роботах з важкими і шкідливими умовами праці, безкоштовно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочену тривалість робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці в підвищеному розмірі й інші пільги та компенсації, що надаються в порядку, встановленому законодавством.
Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо склалася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я або для людей, що оточують його, або для виробничого чи навколишнього середовища. Він зобов’язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується фахівцями з ОП підприємства за участю представника профспілки, членом якої є працівник, або уповноваженої працівниками особи з питань ОП (якщо профспілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з ОП. При цьому за період простою не з вини працівника за ним зберігається середній заробіток.
Також за працівником зберігаються місце роботи і середній заробіток на час зупинки експлуатації підприємства, цеху, ділянки, окремого виробництва або устаткування органом держнагляду з ОП або службою ОП.
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про ОП, не дотримує умов колдоговору з цих питань. При цьому працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колдоговором, але не менше тримісячного заробітку ( ст. 44 КЗпП).
Працівника, який за станом здоров’я згідно з медичним висновком потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести з його згоди на таку роботу на строк, указаний у медичному висновку, і в разі потреби встановити скорочений робочий день і організувати проведення навчання працівника з опанування іншої професії згідно із законодавством.
Збиток, заподіяний працівникові в результаті ушкодження його здоров’я або в разі смерті працівника, відшкодовується Фондом соцстрахування згідно із Законом № 1105. Водночас роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпілим і членам їх сімей додаткові виплати згідно з колективною або трудовою угодою.
За працівниками, що втратили працездатність у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) і середня зарплата на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати працездатності.
У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи здійснюються його навчання і перекваліфікація, а також працевлаштування згідно з медичними рекомендаціями.
До учнів і студентів, що проходять трудове і професійне навчання (виробничу практику) на підприємствах під керівництвом їх персоналу, застосовується законодавство про ОП в тому ж порядку, що і до працівників підприємства.
ОП для окремих категорій працівників
Для окремих категорій працівників законодавство передбачає додаткові права і гарантії. Розглянемо їх у табл. 1.
Таблиця 1. Права і гарантії у сфері ОП окремих категорій працівників
| Категорії працівників | Права і гарантії в сфері ОП |
| Жінки | Заборонено використовувати працю жінок на важких роботах і на роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на підземних роботах, окрім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, пов’язаних із санітарним і побутовим обслуговуванням) (ст. 10 Закону про охорону праці). Перелік таких робіт затверджений наказом МОЗ від 29.12.93 р. № 256. Ця заборона поширюється на прийом жінок як на повний, так і на неповний робочий день |
| Заборонено залучати жінок до підняття і переміщення речей, маса яких перевищує норми, встановлені Граничними нормами підіймання і переміщення важких речей жінками, затвердженими наказом МОЗ від 10.12.93 р. № 241 (ст. 10 Закону про охорону праці) | |
| Не можна залучати жінок до робіт у нічний час, окрім тих галузей народного господарства, де це викликано особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід ( ст. 175 КЗпП). Вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до 3 років, заборонено залучати до роботи в нічний час без будь-яких винятків ( ст. 55 і 176 КЗпП) | |
| Заборонено залучати до роботи у вихідні дні і до наднормових робіт, а також направляти у відрядження вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років ( ст. 176 КЗпП) | |
| Вагітним жінкам за медичним висновком знижують норми виробітку, норми обслуговування або їх переводять на легшу роботу, що виключає дію несприятливих виробничих чинників. При цьому середній заробіток за попередньою роботою повинен зберігатися ( ст. 178 КЗпП). До вирішення питання про надання вагітній жінці іншої роботи вона звільняється від роботи зі збереженням середнього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні. Жінки, які мають дітей віком до 3 років, у разі неможливості виконання попередньої роботи також мають право на легшу роботу зі збереженням середнього заробітку до досягнення дитиною 3-річного віку ( ст. 178 КЗпП). Якщо заробіток вагітних і жінок, які мають дітей віком до 3 років, на легшій роботі вищий, їм виплачують фактичний заробіток | |
| На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, яка у тому числі перебуває під її опікою, або яка здійснює догляд за хворим членом сім’ї згідно з медичним висновком, роботодавець зобов’язаний установити їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень ( ст. 56 КЗпП) | |
| Неповнолітні (особи віком від 14 до 18 років) | Заборонено використовувати працю осіб молодше 18 років на важких роботах і на роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах ( ст. 190 КЗпП, ст. 11 Закону про охорону праці). Перелік таких робіт затверджений наказом МОЗ від 31.03.94 р. № 46. Як виняток особи, які навчаються в професійних навчальних закладах і проходять виробничу практику (виробниче навчання), можуть перебувати на робочих місцях зі шкідливими і небезпечними умовами праці, але не більше 4 годин на день і за умови суворого дотримання санітарних норм і правил, норм і правил з ОП |
| Заборонено залучати до підіймання і переміщення предметів, маса яких перевищує граничні норми, встановлені для них наказом МОЗ від 22.03.96 р. № 59 | |
| Заборонено: • призначати на роботи, пов’язані виключно з підійманням, утримуванням або переміщенням важких речей; • залучати до тривалої роботи з підіймання і переміщення важких речей осіб до 15 років | |
| До роботи, що потребує підіймання і переміщення важких речей, допускаються неповнолітні, такі, що не мають медичних протипоказань, і якщо це підтверджено медичним свідоцтвом | |
| Робота неповнолітніх з вантажами не повинна перевищувати 1/3 встановленої для такої категорії працівників тривалості робочого часу | |
| Приймаються на роботу тільки після попереднього медогляду і надалі до досягнення 21 року щорічно підлягають обов’язковому медогляду ( ст. 191 КЗпП) | |
| Статтею 51 КЗпП встановлена скорочена тривалість робочого часу для неповнолітніх працівників: • віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень; • віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) — 24 години на тиждень. Тривалість робочого часу учнів, що працюють упродовж навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої для осіб відповідного віку | |
| Не можна залучати до роботи у вихідні дні, нічний час і до наднормових робіт (ст. 11 Закону про охорону праці) | |
| Інваліди | Підприємства, що використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій МСЕК та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, що відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників (ч. 1 ст. 12 Закону про охорону праці) |
| У випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов’язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів згідно з медичними рекомендаціями ( ч. 1 ст. 172 КЗпП, ч. 2 ст. 12 Закону про охорону праці) | |
| Роботодавець зобов’язаний установити на прохання інваліда неповний робочий день або неповний робочий тиждень і створити пільгові умови праці ( ст. 172 КЗпП) | |
| Залучати інваліда до наднормових робіт і робіт у нічний час можливо тільки з його згоди і за умови, що це не суперечить рекомендаціям МСЕК ( ст. 55, 63, 172 КЗпП) |
Як організувати систему ОП на підприємстві
Прописуємо ОП у колдоговорі
Як відомо, колдоговір — це основний документ, що регулює відносини між власниками підприємства (уповноваженими ними органами) і найманими працівниками. Одним з обов’язкових розділів колдоговору є розділ, що встановлює взаємні зобов’язання сторін стосовно регулювання умов охорони праці на підприємстві.
Так, відповідно до ст. 20 Закону про охорону праці в колдоговорі сторони передбачають соціальні гарантії працівникам у сфері ОП на рівні не нижче визначеного законодавством, їх обов’язки, а також комплексні заходи з досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, підвищення існуючого рівня ОП, попередження випадків виробничого травматизму, професійного захворювання, аварій і пожеж, встановлюють обсяги і джерела фінансування вказаних заходів з ОП. Крім того, колдоговір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством гарантії, соціально-побутові пільги.
Наведемо примірний перелік положень, які може містити розділ «Умови й охорона праці» колдоговору (див. табл. 2).
Таблиця 2. Примірний зміст розділу «Умови й охорона праці» колдоговору
| Нормативно-правовий акт | Положення, що передбачаються в розділі «Умови й охорона праці» колдоговору |
| Права працівників на пільги і компенсації за роботу в умовах дії небезпечних і шкідливих виробничих чинників: • безкоштовне забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою; • право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення; • інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, встановленому законодавством, а також додаткові пільги і компенсації, встановлені роботодавцем понад норми чинного законодавства). Перелік робіт і професій, зайнятість на яких надає право на безкоштовне забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, зазвичай, оформляється у вигляді додатка до колективного договору | |
| Умови виплати грошової компенсації на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів при роз’їзному характері робіт | |
| Обов’язок роботодавця за свій рахунок забезпечити придбання, комплектування, видачу й утримання засобів індивідуального захисту (далі — ЗІЗ) працівників. Перелік робіт і професій, на яких працівники мають бути забезпечені ЗІЗ коштом підприємства, зазвичай, оформляється у вигляді додатка до колдоговору | |
| Умови компенсації роботодавцем витрат на придбання працівником ЗІЗ за свій рахунок | |
| Умови безкоштовної видачі працівникові інших придатних ЗІЗ у разі їх дострокового зносу, пропажі зі встановлених місць зберігання або псування і неможливості відновлення | |
| Порядок установлення строку використання використовуваних ЗІЗ, виданих іншим працівникам (після відновлення їх придатності і в належному гігієнічному стані). Такий строк установлюється роботодавцем за узгодженням з профспілковою організацією підприємства або з уповноваженою найманими працівниками особою з питань ОП (за відсутності профспілки) | |
| Установлення часу користування теплим спецодягом і спецвзуттям у межах сезону. Цей час установлюється роботодавцем спільно з профспілкою або уповноваженою найманими працівниками особою з питань ОП (за відсутності профспілки) з урахуванням місцевих виробничих і кліматичних умов | |
| Можливість зберігання ЗІЗ у неробочий час безпосередньо у працівників у тих випадках, коли через умови праці не може бути застосований установлений порядок їх зберігання (на лісозаготівлях, геологорозвідувальних роботах і т. ін.) | |
| Умови додаткової (понад норми) видачі ЗІЗ, якщо цього вимагають фактичні умови праці (специфіка виробництва, технологічний процес), а також порядок такої видачі | |
| Умови виплати додаткових коштів потерпілим у результаті нещасного випадку на виробництві і членам їх сімей | |
| План комплексних заходів з досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, підвищення існуючого рівня ОП, попередження випадків виробничого травматизму, профзахворювань, аварій і пожеж | |
| Порядок використання засобів і матеріалів для здійснення заходів з ОП, а також обсяги і джерела фінансування таких витрат. Нагадуємо: відповідно до ст. 19 Закону про охорону праці витрати на ОП повинні складати не менше 0,5 % від фонду оплати праці за попередній рік | |
| Обов’язки працівників стосовно виконання вимог нормативних актів про ОП | |
| Види і розмір стимулювання працівників за активну участь та ініціативу в здійсненні заходів з підвищення рівня безпеки і поліпшення умов праці | |
| Строк, упродовж якого уповноважені найманими працівниками особи з питань ОП звільняються від роботи зі збереженням середнього заробітку для виконання їх обов’язків, пов’язаних з ОП | |
| Порядок звільнення, а також притягнення до дисциплінарної або матеріальної відповідальності осіб, уповноважених найманими працівниками з питань ОП | |
| Періодичність проведення атестації робочих місць за умовами праці (не рідше одного разу на 5 років) |
Окремі положення, що стосуються гарантій і пільг працівникам, зайнятим на роботах з небезпечними і шкідливими умовами праці, можуть бути наведені також в інших розділах колдоговору. Наприклад, у розділі «Гарантії, компенсації і пільги» колдоговору може встановлюватися конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки:
• за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці згідно зі Списком № 1290-1 (до 35 календарних днів залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці і часу зайнятості працівника в цих умовах) ( ст. 7 Закону про відпустки);
• за роботу з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконувану в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я згідно зі Списком № 1290-2 (до 35 календарних днів залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах) ( ст. 8 Закону про відпустки).
Крім того, відповідно до ст. 6 Закону про охорону праці в колдоговорі встановлюється розмір вихідної допомоги, що виплачується при звільненні працівника у зв’язку з порушенням роботодавцем законодавства про ОП і недотриманням умов колдоговору з цих питань (не менше тримісячного заробітку).
Алгоритм упровадження ОП на підприємстві
1. Створюємо відповідний структурний підрозділ або призначаємо уповноваженого працівника.
Звичайно, за організацію заходів з ОП повинен хтось відповідати. У зв’язку з цим ст. 13 Закону про охорону праці зобов’язує керівника створювати відповідні служби і призначати посадових осіб, що забезпечують вирішення конкретних питань ОП. Яким чином організувати ОП на підприємстві, розглянемо в табл. 3.
Таблиця 3. Організація ОП на підприємстві
| Кількість працюючих на підприємстві | Порядок організації ОП |
| 50 і більше осіб | Роботодавець створює службу ОП. Вона діє відповідно до Положення про службу ОП, яке роботодавець розробляє на підставі Типового положення № 255 з урахуванням специфіки виробництва і видів діяльності підприємства, чисельності працівників, умов праці й інших чинників. Керівники і фахівці служби ОП за своєю посадою і зарплатою прирівнюються до керівників і фахівців основних виробничо-технічних служб. Основні функції і завдання служби ОП описані в розд. 2 і 3 Типового положення № 255, а права працівників служби ОП — в розд. 4 цього Типового положення. Служба ОП діє відповідно до плану роботи і графіків обстежень, затверджених роботодавцем. Робочі місця працівників служби ОП повинні розміщуватися, зазвичай, в окремому приміщенні, забезпечуватися належною оргтехнікою, технічними засобами зв’язку і бути зручними для прийому відвідувачів. Для проведення навчання, інструктажів, семінарів, лекцій, виставок може створюватися кабінет або куточок промислової безпеки й ОП. Рекомендації щодо організації роботи кабінету промислової безпеки й ОП затверджені головою Держгірпромнагляду 16.01.08 р. Служба ОП підпорядковується безпосередньо роботодавцеві. Тому скасувати приписи служби може тільки керівник підприємства. Ліквідація служби ОП допускається тільки в разі ліквідації підприємства або припинення використання найманої праці фізичних осіб |
| Від 20 до 50 осіб | Функції служби ОП можуть виконувати за сумісництвом особи, які мають відповідну підготовку: що пройшли навчання з питань ОП у галузевих навчальних центрах або навчальних закладах і установах, які проводять відповідне навчання в порядку, встановленому Типовим положенням № 15. Один раз на 3 роки такі особи повинні проходити перевірку знань |
| Менше 20 осіб | Для виконання функцій служби ОП можна на договірних засадах залучати сторонніх фахівців, які мають відповідну підготовку (ст. 15 Закону про охорону праці, п. 1.4 Типового положення № 255) |
Громадський контроль за дотриманням законодавства про ОП здійснюють профспілки, а в разі їх відсутності — уповноважені найманими працівниками особи з питань ОП.
За участю представників роботодавця і трудового колективу на підприємстві розробляють Положення про діяльність уповноважених найманими працівниками осіб з питань ОП на підставі Типового положення № 56. Затверджують його на загальних зборах (конференції) трудового колективу підприємства.
Уповноважених з питань ОП обирають простою більшістю голосів, відкритим голосуванням на строк, визначений загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства або цеху, зміни, ділянки, бригади, ланки і т. ін.
Увага! Уповноваженим з питань ОП не може бути обраний працівник, до посадових обов’язків якого входить забезпечення безпечних і здорових умов праці.
У місячний строк після їх обрання уповноважені з питань ОП проходять за рахунок роботодавця навчання з питань ОП у порядку, передбаченому Типовим положенням № 15.
Не рідше одного разу на рік уповноважені з питань ОП звітують про свою роботу на загальних зборах (конференції) трудового колективу.
Права й обов’язки уповноважених з питань ОП визначені Типовим положенням № 56.
З метою забезпечення пропорційної участі працівників у вирішенні питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища на підприємстві може бути створена також комісія з питань ОП (ст. 16 Закону про охорону праці). Рішення про доцільність створення цієї комісії, її кількісний і персональний склад приймає трудовий колектив на загальних зборах (конференції) за поданням роботодавця і профспілки.
Положення про комісію з питань ОП розробляють відповідно до Типового положення № 55 за участю представників роботодавця і трудового колективу. Затверджують таке Положення постановою загальних зборів (конференції) трудового колективу.
До складу комісії входять представники роботодавця (фахівці з безпеки, гігієни праці й інших служб підприємства) і первинної профспілкової організації, а за відсутності такої — уповноважені працівниками особи з питань ОП.
Очолює комісію з питань ОП голова. Його обирають загальними зборами трудового колективу. А ось заступника голови комісії і її секретаря обирають безпосередньо на засіданні комісії з питань ОП.
Майте на увазі! Обрати головою комісії роботодавця не можна.
На посаду секретаря може бути обраний працівник служби ОП.
Члени комісії з питань ОП виконують свої обов’язки на громадських засадах. Основні завдання, права і порядок організації роботи комісії визначені Типовим положенням № 55.
2. Розробляємо і затверджуємо локальні акти з ОП: інструкції, правила, стандарти, регламенти й іншу нормативну документацію. Також розробляємо облікові форми: графіки, журнали, схеми, плани, протоколи, переліки і т. ін., — ведення яких дозволяє здійснювати контроль і складати статзвітність.
При розробці і затвердженні нормативної документації з ОП на підприємстві потрібно керуватися вимогами Порядку № 132. Згідно з п. 2.1 цього Порядку нормативні акти з ОП розробляють на підставі наказу (розпорядження) роботодавця, у якому визначені строки, виконавці і керівник розробки необхідних документів. При цьому для розробки найбільш важливих і складних проектів може створюватися комісія або робоча група.
Проект нормативного акта з ОП обов’язково погоджують зі службою ОП (якщо її немає — з посадовою особою, на яку покладені обов’язки з виконання функцій цієї служби) і фахівцем з правових питань. Погоджені документи затверджують наказом керівника. Виняток становлять нормативні акти, які належать до компетенції трудового колективу і затверджуються на його загальних зборах (конференції). Це, зокрема, Положення про комісію з питань ОП і Положення про діяльність уповноважених найманими працівниками осіб з питань ОП.
Усі локальні акти підприємства з ОП повинні відповідати чинному законодавству, вимогам державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів з ОП.
3. Навчання і перевірка знань з ОП.
При організації і проведенні інструктажів, навчання і перевірки знань з питань ОП працівників керуються Типовим положенням № 15. На його основі з урахуванням специфіки виробництва і вимог нормативно-правових актів з ОП підприємство:
• розробляє і затверджує Положення про проведення навчання з питань ОП;
• формує план-графік проведення навчання і перевірки знань з ОП, який оприлюднюється роботодавцем.
4. Проводимо атестацію робочих місць за умовами праці на підприємствах, де технологічний процес, використовуване устаткування, сировина і матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих чинників, які можуть несприятливо впливати на стан працюючих, а також на їх нащадків зараз і в майбутньому.
Організувати і провести атестацію вам допоможуть Методрекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджені постановою Мінпраці від 01.09.92 р. № 41, і Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою КМУ від 01.08.92 р. № 442.
5. Забезпечуємо працівників засобами індивідуального захисту.
На роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці, а також на роботах, пов’язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видають безкоштовно за встановленими нормами спецодяг, спецвзуття й інші засоби індивідуального захисту, а також миючі і знешкоджуючі засоби (ст. 8 Закону про охорону праці, Положення № 53).
6. Забезпечуємо працівників спецхарчуванням.
Цей «бонус» передбачений для окремих категорій працівників ст. 166 і 167 КЗпП, ст. 7 Закону про охорону праці. Так, осіб, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, роботодавці забезпечують молоком або рівноцінними харчовими продуктами, на роботах з особливо шкідливими умовами праці — лікувально-профілактичним харчуванням, а в гарячих цехах — газованою солоною водою.
Усі питання, пов’язані з безкоштовною видачею працівникам молока або інших рівноцінних харчових продуктів, роботодавці вирішують самостійно на підставі Переліку хімічних речовин, при роботі з якими в профілактичних цілях рекомендується вживання молока або інших рівноцінних харчових продуктів, затвердженого наказом МОЗ СРСР від 04.11.87 р. № 4430-87, і з урахуванням обмежень, установлених Порядком безкоштовної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів робітникам і службовцям, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР і Президією ВЦРПС від 16.12.87 р. № 731/П-13.
Лікувально-профілактичне харчування видають у суворій відповідності з Правилами безкоштовної видачі лікувально-профілактичного харчування і Переліком виробництв, професій і посад, робота в яких надає право на безкоштовне отримання лікувально-профілактичного харчування у зв’язку з особливо шкідливими умовами праці, затвердженими постановою Держкомпраці СРСР і Президії ВЦРПС від 07.01.77 р. № 4/П-1.
7. Проводимо медогляди працівників.
Види і періодичність проведення медоглядів визначаються специфікою виробництва й умовами праці. При проведенні обов’язкових медоглядів керуються Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженим наказом МОЗ від 21.05.07 р. № 246, а також Переліком робіт, де є потреба у професійному відборі, затвердженим наказом МОЗ і Держнаглядохоронпраці від 23.09.94 р. № 263/121.
«Охоронно-трудова» відповідальність
Господарські санкції
Підприємства і фізособи, що використовують найману працю, повинні витратити на ОП не менше 0,5 % від фонду оплати праці за попередній рік. Недотримання цього нормативу загрожує роботодавцеві штрафом у розмірі 25 % різниці між розрахунковою мінімальною сумою витрат на ОП у звітному періоді і фактичною сумою таких витрат за цей же період. При цьому максимальний розмір стягнення не може перевищувати 5 % середньомісячного фонду зарплати за попередній рік.
За несплату або несвоєчасну сплату штрафу передбачено нарахування пені з розрахунку 120 % річних облікової ставки НБУ, що діяла в період такої несплати, за кожен день прострочення.
До відома! Законодавчо встановленого механізму стягнення вказаного штрафу з роботодавців на сьогодні немає і застосувати його дуже проблематично (див. лист Держгірпромнагляду від 17.11.11 р. № 1/02-9.1-9/8.2/8761).
Водночас не варто забувати про штрафи за ст. 265 КЗпП, зокрема, про штраф за порушення інших вимог трудового законодавства в розмірі 1 мінзарплати (у 2017 році — 3200 грн.).
Окрім штрафів, до адмінгоспсанкцій також можна віднести заборони або обмеження:
• експлуатації підприємств, окремих виробництв, цехів, ділянок, робочих місць, будівель, споруд, приміщень;
• випуску й експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці;
• виконання певних робіт;
• застосування нових небезпечних речовин;
• реалізації продукції.
Перелічені санкції можуть вводитися за результатами перевірки Держпраці.
Окрім цього, порушення вимог нормативно-правових актів з ОП може спричинити анулювання виданих раніше дозволів, зокрема, на виконання робіт підвищеної небезпеки і на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (ст. 21 Закону про охорону праці).
Адмінштрафи
Посадові особи й інші працівники підприємства, а також фізособи-підприємці можуть притягатися до адмінвідповідальності за порушення у сфері ОП (див. табл. 4).
Таблиця 4. Адмінвідповідальність за порушення ОП-законодавства
| Вид порушення | Особи, що притягаються до відповідальності | Санкція за порушення |
| 1. Порушення строків проведення атестації робочих місць за умовами праці і порядку її проведення ( ч. 1 і 2 ст. 41 КпАП)(1) | Посадові особи підприємств і ФОП | Штраф у розмірі від 510 до 1700 грн. (за повторне впродовж року порушення — штраф від 1700 до 5100 грн.) |
| 2. Порушення вимог законодавчих і інших нормативних актів про ОП ( ч. 5 ст. 41 КпАП)(2)(3) | Працівники | Штраф у розмірі від 68 до 170 грн. |
| Посадові особи підприємств і ФОП | Штраф у розмірі від 340 до 680 грн. | |
| 3. Порушення встановленого порядку повідомлення (надання інформації) Держпраці про нещасний випадок на виробництві ( ч. 6 ст. 41 КпАП)(3) | Посадові особи підприємств і фізособи, що використовують найману працю | Штраф у розмірі від 340 до 850 грн. |
| 4. Порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів з безпечного ведення робіт у галузях промисловості і на об’єктах, підконтрольних Держпраці ( ст. 93 КпАП)(3) | Працівники | Штраф у розмірі від 68 до 170 грн. |
| Посадові особи підприємств | Штраф у розмірі від 340 до 680 грн. | |
| 5. Порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про зберігання, використання й облік вибухових матеріалів у галузях промисловості і на об’єктах, підконтрольних Держпраці ( ст. 94 КпАП)(3) | Працівники | Штраф у розмірі від 68 до 170 грн. |
| Посадові особи підприємств | Штраф у розмірі від 510 до 1700 грн. | |
| 6. Невиконання законних вимог посадовців Держпраці про усунення порушень законодавства про ОП або створення перешкод для діяльності цього органу ( ст. 1884 КпАП)(3) | Працівники | Штраф у розмірі від 102 до 170 грн. |
| Посадові особи | Штраф у розмірі від 510 до 1700 грн. | |
| 7. Несвоєчасне інформування Фонду соцстрахування про нещасні випадки, що сталися на виробництві, і профзахворювання, зміни технології робіт або виду діяльності ( ст. 1654 КпАП)(4) | Посадові особи підприємств і фізособи, що використовують найману працю | Штраф у розмірі від 136 до 255 грн. (за повторне порушення впродовж року — штраф у розмірі від 170 до 340 грн.) |
| (1) Право складати адмінпротоколи за цими порушеннями належить Держпраці і посадовим особам, уповноваженим виконкомами сільських, селищних або міських рад. Розглядають ці справи районні, районні в місті, міські або міськрайонні суди. (2) Раніше порушення санітарних норм у межах ч. 5 ст. 41 КпАП були у сфері контролю СЕС. Нині система «наглядачів» за санітарним законодавством реформується. СЕС перебуває в процесі ліквідації, а КпАП під останні зміни не модернізували. Виходить, що притягнути порушника до відповідальності за ч. 5 ст. 41 КпАП сьогодні достатньо проблематично. (3) Ці штрафи застосовують органи Держпраці. (4) Штрафи за вказані порушення накладають органи Фонду соцстрахування. | ||
Нагадаємо, що за загальним правилом строк давності для притягнення до адмінвідповідальності складає 2 місяці з дня вчинення порушення, а якщо порушення триває, — 2 місяці з дня його виявлення контролюючим органом ( ст. 38 КпАП).
Якщо санкції накладають суди (як у випадку зі штрафами за ч. 1 і 2 ст. 41 КпАП), то строк давності складає 3 місяці з дня вчинення порушення, а за правопорушеннями, що тривають, — 3 місяці з дня їх виявлення контролерами.
За окремі порушення у сфері ОП винні особи можуть притягатися також до кримінальної відповідальності, зокрема, якщо в результаті вчинених дій завдана шкода здоров’ю людей, загинули люди або виникли інші тяжкі наслідки. Але сподіваємося, що до цього у вас не дійде.
Дотримуйте нормативно-правових актів з ОП. Адже це не просто формальність, а в буквальному розумінні питання життя і смерті ваших працівників.
Документи і скорочення Теми тижня
Закон про охорону праці — Закон України «Про охорону праці» від 14.10.92 р. № 2694-XII.
Закон № 1105 — Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105-XIV.
Закон про відпустки — Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.
Положення № 53 — Положення про порядок забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затверджене наказом Держгірпромнагляду від 24.03.08 р. № 53.
Список № 1290-1 — Список виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах у яких надає право на щорічну додаткову відпустку, затверджений постановою КМУ від 17.11.97 р. № 1290.
Список № 1290-2 — Список виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що надає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затверджений постановою КМУ від 17.11.97 р. № 1290.
Типове положення № 255 — Типове положення про службу охорони праці, затверджене наказом Держнаглядохоронпраці від 15.11.04 р. № 255.
Типове положення № 15 — Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затверджене наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.05 р. № 15.
Типове положення № 56 — Типове положення про діяльність уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці, затверджене наказом Держгірпромнагляду від 21.03.07 р. № 56.
Типове положення № 55 — Типове положення про комісію з питань охорони праці підприємства, затверджене наказом Держгірпромнагляду від 21.03.07 р. № 55.
Порядок № 132 — Порядок опрацювання і затвердження роботодавцем нормативних актів з охорони праці, що діють на підприємстві, затверджений наказом Держнаглядохоронпраці від 21.12.93 р. № 132.
ОП — охорона праці.
