Розміщення літніх майданчиків
Зараз визначення терміна «літній майданчик» в законодавстві України немає. Раніше воно було в п. 7 Порядку зайняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення, затвердженому постановою КМУ від 08.02.95 р. № 108. Але цей нормативно-правовий акт втратив чинність.
Тепер згадку про такий об’єкт можна відшукати лише в Державному стандарті України ДСТУ 4281:2004 «Заклади ресторанного господарства. Класифікація», затвердженому наказом Держспоживстандарту від 31.03.04 р. № 59, на який посилається Порядок № 833. Так, у таблиці 2 «Номенклатура додаткових послуг, які надають заклади ресторанного господарства» цього стандарту вказано, що заклади ресторанного господарства можуть організувати відкриті майданчика для харчування.
Перед тим, як організовувати літній майданчик, суб’єкт господарювання має отримати відповідний дозвільний документ на його створення. Детально про те, що це за документи і де їх отримати, читайте у «БТ», 2016, № 21, с. 19.
У цьому матеріалі ми поговоримо про найбільш поширені літні майданчики. Тобто ті, що відкриваються біля діючих закладів ресторанного господарства, а саме ресторанів, барів, кафе, закусочних, буфетів.
Увага! При їдальнях і кафетеріях відкривати літні майданчики заборонено, отже, такі типи ресторанних господарств зацікавити клієнтів відпочинком на свіжому повітрі не зможуть.
І розпочнемо з того, що для літніх майданчиків, які відкриваються на території, прилеглій до уже існуючого закладу ресторанного господарства, окремих дозвільних документів, як правило, отримувати не потрібно, оскільки вони отримані на уже існуючий заклад ресторанного господарства.
Водночас літні майданчики належать до малих архітектурних форм. Тому незалежно від того, чи є вони частиною вже існуючого кафе, чи окремо стоячі, при їх розміщенні на вулицях і дорогах слід враховувати вимоги Правил № 198. Відповідно до цих вимог літні майданчики розміщуються:
1) за межами тротуару, пішохідних доріжок на відстані не менше ніж 1 метр (від тротуару, доріжки, алеї) та не ближче ніж 5 метрів до проїжджої частини доріг і вулиць (п. 27 Правил № 198);
2) на вулицях та дорогах, де існуючі будівлі, споруди та огорожі розміщені на відстані менше ніж 5 метрів від проїжджої частини − в одну лінію з фасадами будівель, споруд або огорожами (п. 28 Правил № 198).
Біля кожного такого літнього майданчика має бути зовнішнє штучне освітлення і обладнані урни для сміття.
Також існують і місця, де такі майданчики взагалі розміщувати заборонено (п. 35 Правил № 198):
• біля фасадів адміністративних і культових будівель, безпосередньо біля пам’ятників, фонтанів, клумб, оглядових і панорамних майданчиків, скульптурних та інших елементів оздоблення будівель і декоративного благоустрою території;
• ближче ніж за 20 метрів до перехресть вулиць;
• в охоронних зонах інженерних комунікацій;
• на зупинках громадського транспорту на відстані ближче ніж 20 метрів в обидва боки по тротуару від встановленого дорожнього знака, що позначає цю зупинку;
• на штучних спорудах (крім випадків, коли розміщення цих споруд передбачене проектом будівництва або реконструкції, погодженим і затвердженим в установленому порядку);
• ближче ніж за 100 метрів до залізничних переїздів.
Якщо ваш літній майданчик не порушує вищеописані вимоги, то можете його сміливо створювати. Але при запуску в роботу такого майданчика потрібно враховувати низку інших організаційних вимог. Про те, що це за вимоги, читайте далі.
Організаційні вимоги
Режим роботи. Перше, про що має попіклуватися суб’єкт господарювання, який відкриває літній майданчик, — визначитися з режимом його роботи. Встановлювати його буде суб’єкт господарювання самостійно.
При цьому слід враховувати, що здебільшого зацікавлює клієнтів робота літніх майданчиків у вечірній та нічний час. Тому коли ви встановлює режим роботи своїх майданчиків, вам слід орієнтуватися на вимоги місцевих органів влади щодо роботи таких майданчиків у нічний час.
Наприклад, розпорядженням місцевої влади може обмежуватися звучання музики через підсилювальну апаратуру (виступ вокально-інструментальних ансамблів, солістів, «караоке», звуко- та відеовідтворювальної апаратури тощо) на відкритих літніх майданчиках (кафе) в нічний час (з 22-ї до 8-ї години).
Якщо такі заборони існують у вашому населеному пункті, то їх слід врахувати при складанні графіка роботи.
Затверджений режим роботи літнього майданчика зазначається на фасаді приміщення закладу ресторанного господарства (літного майданчика). На ньому, крім режиму роботи, вказується інформація про тип (клас) закладу ресторанного господарства, його назва, найменування суб’єкта господарювання.
Вимоги до працівників. Працівники, які працюватимуть на літньому майданчику, а саме займатимуться виробництвом, зберіганням, а також продажем харчових продуктів і продовольчої сировини, зобов’язані мати професійну спеціальну освіту (підготовку).
Крім того, вони повинні пройти медичне обстеження. Результати такого обстеження відображаються в їх особових медичних книжках, які зберігаються на робочих місцях таких працівників. Працівники, які не пройшли медогляд, не можуть допускатися до виконання своїх обов’язків (п. 1.9 Правил № 219).
Під час виконання своїх обов’язків працівники зобов’язані:
• бути одягнені у формений або санітарний одяг та головні убори;
• дотримуватися правил особистої гігієни, утримувати робоче місце, приміщення та навколишню територію в належному санітарному стані, не палити на робочому місці, бути ввічливими з покупцями;
• мати при собі паспорт.
Цінники на товарах. Ще однією вимогою до функціонування літніх майданчиків є встановлення цінників на товарах, що на них продаються.
Про це, зокрема, свідчить п. 8 ст. 9 Закону про РРО та Інструкція про порядок позначення роздрібних цін на товари народного споживання в підприємствах роздрібної торгівлі та закладах ресторанного господарства, затверджена наказом МЗЕЗторгу України від 04.01.97 р. № 2. У них говориться, що продавці повинні інформувати споживачів про роздрібні ціни на товари за допомогою ярликів цін (цінників) на зразках товарів або покажчиків цін на підприємствах роздрібної торгівлі, а також ярликів цін (цінників), прейскурантів алкогольних напоїв, меню та прейскурантів цін на куповані товари у закладах ресторанного господарства.
Вимоги щодо продуктів харчування. Продукти, що використовуються для приготування страв у літньому кафе, мають бути безпечними для здоров’я споживачів.
При цьому суб’єкт господарювання, який надає послуги на літньому майданчику, має дотримуватися вимоги щодо якості продовольчої сировини, покупних товарів, харчових продуктів і напівфабрикатів, їх упаковки, маркування, транспортування, умов реалізації, строків придатності до вживання або дат закінчення таких строків (п. 1.10 Правил № 219).
У супровідних документах на товари, що підлягають обов’язковій сертифікації, повинні вказуватися реєстраційні номери документів, які підтверджують їх якість (сертифікатів відповідності, свідоцтв про визнання відповідності або декларацій про відповідність) (п. 18 Порядку № 833).
На продукти тваринного походження, що закуповуються в сирому, замороженому або охолодженому вигляді (м’ясо, рибу, яйця, ковбасу, морепродукти тощо), слід мати відповідні ветеринарні документи.
У процесі приготування страв мають дотримуватися технологічні режими виробництва (сумісність продуктів, їх взаємозамінюваність, режим холодної та теплової обробки сировини тощо), визначені нормативною документацією (збірниками рецептур, технічними умовами, санітарними правилами).
Також суб’єкт господарювання має право самостійно розробляти фірмові страви та вироби. Технологічна документація на них складається в довільній формі та затверджується керівником суб’єкта господарювання у сфері ресторанного господарства (п. 2.2 Правил № 219).
Тобто вимоги до продуктів харчування, що продають на літньому майданчику, такі ж самі, як і для самих закладів громадського харчування. Тому якщо літній майданчик розташований біля діючого кафе, і страви, що в ньому подаються, готують на кухні такого кафе, то дотриматися цих вимог буде не складно.
Асортимент продукції. На літніх майданчиках мають продаватися продукти у асортименті, що затверджується відповідно до типу закладу або класу (ресторан, бар) його власником (керівником), а також виготовляти продукцію з дотриманням вимог, передбачених нормативними документами, розробляти і виготовляти фірмові страви, технологічна документація на які затверджується в установленому порядку.
Обладнання. Важливим питанням є забезпечення літніх майданчиків обладнанням (холодильним, підйомно-транспортним, ваговимірювальним тощо) відповідно до законодавства та нормативних документів. Так, наприклад, засоби вимірювальної техніки, що використовуються на таких об’єктах, повинні бути у справному стані, мати повірочне клеймо та проходити періодичну повірку в установленому законодавством порядку (п. 1.8 Правил № 219).
«Куточок покупця». За загальними правилами всі заклади ресторанного господарства повинні мати «куточок покупця». Він має бути на видному та доступному місці, і на ньому повинна розміщуватися інформація про найменування власника або уповноваженого ним органу, книга відгуків та пропозицій, адреси і номери телефонів органів, що забезпечують захист прав споживачів, санітарні правила, копії ліцензій і патентів та інша інформація.
Водночас якщо мова йде про літній майданчик, який відкриває вже діюче кафе, то в цьому випадку робити «куточок покупця» окремо для нього не потрібно. Річ у тому, що в такому закладі «куточок покупця» уже створений. Він міститься в основному приміщенні.
Щоправда, якщо це технічно не складно та дозволяють умови, у літню пору (для наближення до покупців) він може бути, наприклад, переміщений з критого приміщення до літньої зони.
Ліцензування
На літньому майданчику суб’єкти господарювання, зазвичай, крім продуктів харчування, продають ще й тютюнові вироби та алкогольні напої. Як відомо, роздрібна торгівля такими товарами (крім столових вин) підлягає ліцензуванню. При цьому якщо ви збираєтесь торгувати алкогольними напоями (крім столових вин) та тютюновими виробами, вам слід мати ліцензію на роздрібну торгівлю окремо на алкогольні напої і окремо на тютюнові вироби.
Тому виникає закономірне запитання: чи потрібно оформляти ліцензію на торгівлю алкоголем і тютюном на літнє кафе?
Якщо алкогольні напої і тютюнові вироби реалізуються на автономному літньому майданчику, то отримувати ліцензію потрібно обов’язково, оскільки такий майданчик вважається торговим місцем.
Для її отримання вам потрібно:
1) обов’язкового мати у літньому майданчику РРО або КОРО, в яких ви маєте фіксувати виручку від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
2) дотримуватися вимог до місця продажу таких товарів. Так, наприклад, при продажу алкоголю (крім пива) площа літнього майданчика, де реалізуватиметься такий товар, має бути не менше 20 кв. метрів.
Якщо ви виконаєте такі вимоги, то у вас є шанс отримати ліцензію на торгівлю тютюновими виробами і алкоголем.
Зазначимо, що розмір плати за ліцензію при торгівлі алкогольними напоями залежить від кількості РРО, а за торгівлю тютюновими виробами — від кількості місць торгівлі.
Що стосується літнього майданчика, який є продовженням закладу ресторанного господарства, то на нього отримувати окремо ліцензію не потрібно, якщо вона була отримана раніше закладом ресторанного господарства. Річ у тому, що в цьому випадку ви будете здійснювати розрахунки за алкогольні напої та тютюнові вироби через касовий апарат самого кафе, біля якого відкритий такий майданчик.
Водночас реалізовуючи алкогольні напої та тютюнові вироби, ви повинні дотримуватися правил їх продажу, які приведені в ст. 153 Закону № 481 (ср. ). А саме не продавати на літніх майданчиках:
• пиво (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років;
• поштучно тютюнові вироби (крім сигар), а якщо продаєте сигарети, то тільки у споживчих упаковках.
Розрахунки з клієнтами
Розрахунки з клієнтами на літніх майданчиках здійснюються в готівковій і безготівковій формах (із застосуванням платіжних карток), тому згідно зі ст. 1 Закону про РРО такі розрахунки потрібно здійснювати через РРО.
Проводять такі розрахунки, як і у звичайному кафе, через офіціанта (п. 3.3 Правил № 219). Тобто офіціант надає покупцеві рахунок для оплати, виписаний на бланку встановленої форми, приймає готівкові грошові засоби, а також надає розрахунковий документ (касовий чек, відривну частину розрахункової квитанції) та здачу.
Але є випадки, коли при здійсненні розрахунків на літньому майданчику можна не використовувати ні РРО, ні КОРО.
Так, без РРО і РК можуть працювати підприємці-єдиноподатники груп 2 і 3 (п. 296.10 ПКУ). Це можливе за умови, що обсяг доходу протягом календарного року єдиноподатника не перевищує 1 млн грн. і вони не торгують складними побутовими приладами, які підлягають гарантійному ремонту.
Крім того, без РРО, але з РК можуть здійснювати діяльність у сфері торгівлі та громадського харчування суб’єкти господарювання, які потрапили до Переліку № 1336 (ст. 10 Закону про РРО). Тобто літні майданчики, які розташовані:
• на території сіл і селищ міського типу, яким згідно із Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» від 15.02.95 р. № 56/95-ВР надано статус гірських;
• на території села, а відкрили їх суб’єкти господарювання, віднесені до підприємств споживчої кооперації або вважаються сільськогосподарським товаровиробником, який торгує на такому майданчику продукцією власного виробництва.
В усіх інших випадках суб’єкти господарювання мають використовувати РРО, який повинен бути належним чином зареєстрований в податковому органі за місцезнаходженням (місцем проживання) суб’єкта господарювання.
На цьому все. Залишається тільки побажати успіхів у роботі вашому літньому майданчику.
Висновки
- При розташуванні літнього майданчика дотримуйтеся вимог щодо розміщення малих архітектурних форм.
- Режим роботи літнього майданчика має не порушувати вимоги до нічної роботи закладів ресторанного господарства, встановлені у вашому регіоні.
- Продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюйте тільки за наявності відповідної ліцензії.
Документи та скорочення статті
Закон № 481 — Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95 р. № 481/95-ВР.
Правила № 219 — Правила роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджені наказом Мінекономіки від 24.07.02 р. № 219.
Правила № 198 — Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджені постановою КМУ від 30.03.94 р. № 198.
Інструкція № 327 — Інструкція щодо заповнення форм державних статистичних спостережень стосовно торговельної мережі та мережі ресторанного господарства, затверджена наказом Держкомстату від 24.10.05 р. № 327.
Порядок № 833 — Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджені постановою КМУ від 15.06.06 р. № 833.
Перелік № 1336 — Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затверджений постановою Кабміну від 23.08.2000 р. № 1336.
РРО — реєстратори розрахункових операцій.
КОРО — книги обліку розрахункових операцій.
