З початку 2018 року перед первинними водокористувачами, які постачають воду населенню, постало запитання: чи мають вони платити рентну плату за спеціальне використання води?
На наш погляд, цього робити не потрібно. Обсяги води, використані на такі цілі, звільнені від сплати ренти п.п. 255.4.1 ПКУ.
Податківці були проти звільнення*. Вони посилались на Порядок № 302**, на підставі якого відбувається обчислення тарифу на централізоване водопостачання.
* Детально див. у консультації «Рентна плата за спецводокористування: ти звільнення бачиш? Ні. А воно є…» // «БТ», 2018, № 22.
Про те, що такі висновки помилкові, розуміли всі, у тому числі і Мінфін. Саме у відповіді на його запит податківці погодилися з тим, що за воду, яка постачається населенню, первинний водокористувач ренту за спецводокористування платити не повинен.
Водночас податківці висувають свої вимоги до порядку заповнення декларації з рентної плати в цьому випадку.
Так, у листі, що коментується, та «свіжій» консультації з категорії 121.06 ЗІР ДФСУ вони наполягають, що первинний водокористувач, який постачає воду населенню, має заповнити аж три додатка 5 до декларації з рентної плати. По одному додатку для на кожен вид цільового використання води.
Перший додаток для обсягів води, поставленої населенню для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб. У такому додатку первинний водокористувач буде показувати, скільки води передано населенню (ряд. 8) у звітному періоді та інші показники для розрахунку рентної плати. А щоб не нараховувати податок за такі обсяги (бо щодо них діє звільнення), фіскали рекомендують у ряд. 10.2 зазначити величину «0» (нуль). Якщо так зробити, то за алгоритмом, прописаним у правилах заповнення цього додатку, розмір податку (ряд. 11) буде дорівнювати 0.
На наш погляд, на ці обсяги взагалі не слід заповнювати додаток 5. Водночас, виконати таку забаганку контролерів нескладно. Головна їх ідея, очевидно, у тому, що без такого обсягу не можна визначити, скільки води забрав із водного об’єкта водокористувач. Без цих даних вони не зможуть визначити, дотримався він лімітів водокористування чи ні. А за понадлімітне користування рента розраховується у 5-кратному розмірі. А такого надходження до бюджету вони не проґавлять. Тому ці дані для фіскалів дуже потрібно.
На жаль, у листі, що коментується, фіскали не говорять, як саме первинний водокористувач має розбити встановлений йому ліміт між видами її використання. Над цим доведеться ще довго думати.
Другий додаток для обсягів води, що використовуються первинним водокористувачем на власні технологічні потреби, включаючи втрати та витрати для забезпечення провадження госпдіяльності з вироблення, створення та/або надання житлово-комунальних послуг. Звісно ж, за умови, що первинний водокористувач надає такі послуги. У цьому випадку в ряд. 8 він зазначає обсяг води для власних технологічних потреб, а в ряд. 10.2 — коефіцієнт 0,3, що застосовують підприємства ЖКГ.
Третій додаток для обсягів води, що передані іншим суб’єктам господарювання (вторинним водокористувачам). У цьому випадку особливості заповнення відсутні. Тобто в ряд. 8 водокористувач зазначає розмір поставленої води, а в ряд. 10.2— величину «1» (один), що свідчить про застосування повновісних ставок.
Висновки податківці, порівняно з попередніми їх консультаціями, доволі оптимістичні. Контролери таки відмовились від їх хибної тези, що пільги, передбачені в п. 255.4 ПКУ, орієнтовані виключно на вторинних водокористувачів.
Водночас щоб цим лояльним висновком користуватися, обережним читачам радимо отримати індивідуальне роз’яснення зі схожим твердженням на свою адресу.
