Виїзна (виносна) торгівля: організовуємо правильно

Основні моменти

На жаль, на сьогодні чіткого визначення виїзної (виносної) торгівлі нормативно-правові акти не дають. Тому щоб зрозуміти, що собою являє такий вид торгівлі, звернемося до класифікації об’єктів, через які вона проводиться.

Взагалі-то, провадити роздрібну торговельну діяльність суб’єкт господарювання може через стаціонарні та напівстаціонарні об’єкти, а також через засоби пересувної мережі, або, як їх ще називають, об’єкти позамагазинної торгівлі (розд. 3 Інструкції № 327). Кожен вид згаданих об’єктів має свої характеристики. Наведемо їх у таблиці.

Об’єкти роздрібної торгівлі

Із наведеного переліку об’єктів виїзну (виносну) торгівлю можна здійснювати або через напівстаціонарну межу роздрібної торгівлі, (кіоски) або через нестаціонарні пересувні пункти (лотки, розкладки, стенди, палатки, автомагазини, автофургони тощо).

Тобто виїзна (виносна) торгівля нагадує торгівлю через дрібнороздрібну торговельну мережу, оскільки здійснюється через об’єкти, які не мають торговельного залу для споживачів (п. 3 Правил № 369).

На це, зокрема, вказує перелік об’єктів, які можна використовувати при здійснення такої торгівлі. Вона здійснюється через:

• пункти некапітальної забудови — кіоски, ларі, ларьки, палатки, павільйони для сезонного продажу товарів, торговельні автомати;

• засоби пересувної мережі — автомагазини, автокафе, авторозвозки, автоцистерни, лавки-автопричепи, візки, спеціальне технологічне обладнання (низькотемпературні лотки-прилавки), розноски, лотки, столики тощо.

Отже, можемо з впевненістю сказати: здійснюючи виїзну (виносну) торгівлю, потрібно орієнтуватися на правила здійснення дрібнороздрібної торгівлі (Правила № 369), а також загальні правила здійснення торговельної діяльності певними групами товарів (Порядок № 833).

Але перед тим як здійснювати торгівлю за цими правилами, вам слід організувати саме місце торгівлі. Що для цього потрібно — читайте далі.

Дозвіл на розміщення об’єктів торгівлі

Щоб торгувати через кіоски, ларі, ларьки, палатки, перш за все слід отримати дозвіл на їх розміщення. Такі торговельні об’єкти віднесені до категорії тимчасових споруд (ТС). Це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель та споруд, і встановлюється тимчасово, без пристрою фундаменту. Така споруда може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 м² за зовнішнім контуром) або не мати такого приміщення (п. 2 ст. 28 Закону № 3038).

Для розміщення ТС суб’єкт господарювання має отримати паспорт прив’язки — комплект документів, у яких визначено місце установлення тимчасової споруди на топографо-геодезичній основі М 1:500 та схему благоустрою прилеглої території (пп. 1.4 та 2.1 Порядку № 244). Для цього потрібно здійснити декілька кроків (див. рисунок нижче).

Механізм отримання дозволу на розміщення ТС

1) встановлене для забезпечення санітарних заходів чи дотримання вимог санітарних норм;

2) має загальну площу, що не перевищує 25 % площі вашого об’єкта;

3) розміщено поряд з вашим об’єктом торгівлі.

Земельні питання

Особі, яка хоче здійснювати торгівлю у ТС, потрібно узаконити (якщо воно їй не належить) право використання земельної ділянки, на якій буде розміщений такий об’єкт.

Укладати договір оренди землі не завжди доцільно. Адже ТС буде розташована тільки певний невеликий період часу протягом року. В інший час земля не буде використовуватись. Зважаючи на правила отримання землі в оренду і розмір орендної плати, мало хто виявить бажання орендувати таку земельну ділянку.

Тому щоб суб’єкти господарювання могли без перешкод використовувати певний період часу землі державної та комунальної власності і уникли укладання договорів оренди, органи місцевого самоврядування часто встановлюють свої правила виділення землі в користування на такі цілі.

Наприклад, у м. Харкові правила виділення землі під об’єкти, через які здійснюється дрібнороздрібна торгівля, прописані у Положенні про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення на території міста Харкова, яке затверджене рішенням Харківської міської ради від 21.06.17 р. № 688/17. У ньому, зокрема, зазначено, що для торгівлі через ТС (кіоски чи ларьки), а також через елементи вуличної торгівлі (автомагазини, автокафе, автокав’ярні, авторозвозки, лавки-автопричепи, лотки тощо), достатньо отримати право тимчасового користування окремим елементом благоустрою комунальної власності.

Щоб це зробити, у м. Харкові потрібно укласти з органом місцевого самоврядування в особі визначеного комунального підприємства договір тимчасового користування окремим елементом благоустрою комунальної власності. Типовий договір ви можете знайти у вищезгаданому Положенні.

Правила укладання такого договору такі ж, як і у випадку відкриття літнього майданчика. Детально про це читайте у статті «Літні торговельні майданчики: інструкція для початківців» // «БТ», 2018, № 21.

Звісно, кожен орган місцевого самоврядування може встановлювати свої місцеві правила отримання такого дозволу. Щоб дізнатися про них, звертайтеся до своїх органів місцевого самоврядування.

Думку Держземінспекції щодо необхідності оформлення права користування землею під ТС підтримують і фіскали у листі від 22.04.15 р. № 1842/99-99-17-04-02-18 (ср. ). Вони наполягають, що оформити договір оренди землі потрібно до отримання паспорта прив’язки. Аргументують це вони тим, що у паспорті прив’язки мають бути дані щодо розміру земельних ділянок, які вносяться на підставі отриманих суб’єктом господарювання документів на право користування земельною ділянкою. Їх позицію підтримують і суди (див. ухвалу Київського апеляційного адмінсуду від 30.07.12 р. у справі № 2а-3088/12/2670).

Правила розміщення об’єктів торгівлі

При здійсненні виїзної торгівлі необхідно дотримуватись як специфічних дрібнороздрібних, так і загальних торговельних правил (Правила № 369, Порядок № 833, тощо), а також законодавства про захист прав споживачів.

Перед тим як розміщувати об’єкт торгівлі, слід враховувати правила його просторового розміщення. А саме:

1) при торгівлі продовольчими товарами розміщення об’єкта торгівлі має погоджуватися з місцевими установами Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів* (ст. 15 Закону № 4004);

* На цю службу зараз покладено функції Державної санітарно-епідеміологічної служби (постанова КМУ від 10.09.14 р. № 442).

2) лотки, столи, ємності з напоями та інші пересувні елементи вуличної торгівлі можна розміщувати на тротуарах завширшки не менше 5 м за межею пішохідної частини. Товар і звільнена від нього тара повинні складуватися на тротуарі поруч із зазначеними пересувними елементами та за межами його пішохідної частини (п. 32 Правил № 198);

3) не можна розміщувати об’єкти торгівлі (п. 35 Правил № 198):

• біля фасадів адміністративних і культових будівель, безпосередньо біля пам’ятників, фонтанів, клумб, оглядових і панорамних майданчиків, скульптурних та інших елементів оздоблення будівель і декоративного благоустрою території;

• ближче 20 м до перехресть вулиць;

• в охоронних зонах інженерних комунікацій;

• на зупинках громадського транспорту на відстані ближче 20 м в обидва боки по тротуару від установленого дорожнього знака, що їх позначає (крім об’єктів торгівлі, що блокуються з кіосками для продажу проїзних квитків);

• на штучних спорудах (крім випадків, коли розміщення цих споруд передбачено проектом будівництва або реконструкції, погодженим та затвердженим у встановленому порядку);

• ближче 100 м до залізничних переїздів.

У кожному населеному пункті можуть бути встановлені додаткові правила розміщення об’єктів дрібнороздрібної мережі.

Вимоги до об’єкта торгівлі

Щоб торгувати через дрібнороздрібну мережу, потрібно враховувати також вимоги до оформлення об’єктів, через які здійснюється така торгівля.

Коротко наведемо такі правила (п. 20 — 27 Правил № 369):

1) на видному місці будь-якого об’єкта торгівлі слід розмістити свідоцтво про державну реєстрацію, інформацію про адресу і номер телефону суб’єкта господарювання, якому належить цей пункт, прізвище, ім’я та по батькові продавця, а також режим роботи.

Крім того, у кожній стаціонарній ТС (кіоску, ларьку) повинні бути санітарні правила та санітарний журнал, а також Книга відгуків і пропозицій встановленого зразка, яка надається споживачу на першу його вимогу;

2) якщо ви торгуєте через засоби пересувної мережі, то на кузовах таких об’єктів повинен бути нанесений фарбою чіткий напис, що вказує найменування, адресу суб’єкта господарювання, номер точки пересувної торговельної мережі та номер телефону суб’єкта господарювання. Усі відомості оформляються відповідно до законодавства про мови;

3) кожен пункт дрібнороздрібної торговельної мережі повинен бути:

• забезпечений відповідним інвентарем та обладнанням, а у разі здійснення продажу продовольчих товарів, що швидко псуються, холодильним устаткуванням;

• засоби вимірювання, що використовуються при продажу товарів, повинні бути у справному стані, мати чітке державне повірочне тавро та в установленому порядку періодично перевірятися;

4) всі пункти дрібнороздрібної торговельної мережі, які торгують напоями на розлив, продовольчими товарами та продукцією ресторанного господарства без упаковки, повинні бути підключені до водопровідної та каналізаційної мережі, мати місця для миття рук, обладнання, інвентаря (або посуд одноразового використання), комплект миючих і дезінфікуючих засобів, дозволених МОЗ, бачки з кришками для збирання відходів. Прилавки мають бути закриті водонепроникними матеріалами.

Також біля таких об’єктів мають бути встановлені ємкості для збору і подальшої утилізації посуду одноразового використання, в якому продаються харчові продукти чи напої.

Вимоги до працівників

Торгувати в об’єктах виїзної торгівлі мають право спеціально найняті для цього працівники (продавці) або сам підприємець.

Хто б не здійснював торгівлю в таких об’єктах, він має дотримуватися певних правил. А саме (п. 10 Правил № 369):

• він має проходити обов’язкове систематичне медичне обстеження, результати якого заносяться в його особисту медичну книжку, що зберігається на робочому місці. Особи, які не пройшли своєчасно чергове медичне обстеження, до роботи не допускаються;

• одягнені такі працівники мають бути у формений чи інший одяг, що відповідає санітарним вимогам, та повинні мати головні убори;

• всі працівники мають додержуватися правил особистої гігієни, тримати робоче місце, приміщення та навколишню територію в належному санітарному стані, не палити на робочому місці, бути з споживачами ввічливими;

• всі продавці повинні мати при собі паспорт, який пред’являється на вимогу службових осіб органів державного контролю і нагляду та правоохоронних органів.

Вимоги до товару

Торгуючи через пункти виїзної торгівлі, не потрібно забувати і про вимоги до товару, що продається. Так, зокрема, у п. 28 Правил № 369 наведено перелік документів на товар, які повинен мати працівник (якщо це передбачено законодавством):

• товарно-транспортні накладні, прибутково-видаткові накладні, приймальні акти, забірні листи тощо із зазначенням найменування, сорту, кількості, ціни та загальної вартості товару;

• документи, на підставі яких надійшли товари, що підлягають сертифікації, з позначенням реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на певний товар;

• копії гігієнічних висновків, завірених печаткою господарюючого суб’єкта, від якого одержані ці товари, стосовно товарів, що не підлягають обов’язковій сертифікації відповідно до переліку, затвердженого МОЗ;

• документи, що засвідчують відповідність якості товарів вимогам нормативних документів (для імпортних товарів — копії сертифікатів, викладені мовою країни-експортера та українською або російською мовою та завірені печаткою господарюючого суб’єкта, від якого одержані ці товари).

Крім того, якщо ви реалізуєте продовольчу сировину (м’ясо і м’ясопродукти, молоко, рибу і рибопродукти) у межах адміністративного району, то, крім документа, що підтверджує їх якість та безпеку, має бути ветеринарна довідка на кожну партію (тушу) товару. А якщо реалізуєте ці товари в межах України — ветеринарне свідоцтво.

Окремі вимоги висуваються до продукції, що реалізується. Так,наприклад:

• кожна партія продукції ресторанного господарства, що реалізується у об’єктах виїзної торгівлі (чи то в стаціонарному, чи в пересувному), повинна мати посвідчення про якість (п. 29 Правил № 369);

• можна торгувати лише товарами, що мають відповідне маркування, належний товарний вигляд і щодо яких не закінчився строк придатності, а також у суб’єкта господарювання є документи, які засвідчують їх якість та безпеку;

• для реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів потрібно отримати відповідні ліцензії.

Крім того, реалізуючи алкогольні напої, пиво і тютюнові вироби, ви маєте дотримуватися правил їх реалізації, що наведені у ст. 15³ Закону № 481, а саме забороняється продаж алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів, а також пива (крім безалкогольного):

1) особами, які не досягли 18 років;

2) особам, які не досягли 18 років;

3) у приміщеннях та на території навчальних закладів, закладів охорони здоров’я, крім ресторанів, що розміщені на території санаторіїв;

4) поштучно (для тютюнових виробів, крім сигар);

5) у невизначених для цього місцях торгівлі.

Готівкові розрахунки

При здійсненні виїзної торгівлі розрахунки, зазвичай, здійснюються в готівковій формі. А тому у всіх осіб, які здійснюють таку торгівлю, виникає запитання: чи потрібно їм використовувати РРО?

Так, потрібно!

Водночас є деякі винятки. РРО і РК не застосовуються (ст. 9 Закону про РРО):

1) при продажу (виключно) води, молока, квасу, олії та живої риби з автоцистерн, цистерн, бочок та бідонів;

2) при продажу у кіосках, з лотків та розносок газет, журналів та інших видань, листівок, конвертів, знаків поштової оплати, якщо питома вага такої продукції становить понад 50 % загального товарообігу за відсутності продажу алкогольних напоїв та підакцизних непродовольчих товарів;

3) підприємцями-єдиноподатниками (крім торгівлі технічно складними побутовими товарами, що підлягають гарантійному ремонту):

• групи 1 через об’єкти дрібнороздрібної торгівлі на ринку. При цьому обсяг отриманого доходу на право продавати товари без РРО не впливає;

• груп 2 і 3 за умови, що обсяг доходу протягом календарного року не перевищує 1 млн грн. У разі перевищення мільйонної межі РРО починають застосовувати з 1-го числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення (п. 296.10 ПКУ).

Факт приймання готівки (на вимогу покупця) у цьому випадку оформляється звичайним розрахунковим документом (квитанцією, товарним чеком тощо).

Також в окремих випадках суб’єкт господарювання може здійснювати готівкові розрахунки з покупцями без РРО, але із застосуванням РК (ст. 10 Закону про РРО). Мова йде про ті випадки, коли здійснюється торгівля (Перелік № 1336):

• вроздріб через засоби пересувної торговельної мережі (автомагазини, авторозвозки, автоцистерни, цистерни, бочки, бідони, низькотемпературні лотки-прилавки, візки, розноски, лотки, столики тощо), розташовані за межами стаціонарних приміщень. При цьому річний обсяг продажу через такі пункти не повинен перевищувати 500 тис. грн. на одного суб’єкта господарської діяльності. Для визначення цієї межі виручка від реалізації підсумовується по всіх об’єктах торгівлі.

• вроздріб на ринках, ярмарках (за винятком розташованих на їх території магазинів, кіосків, палаток, павільйонів, приміщень контейнерного типу). Обмеження за обсягом виручки таке, як і в вищенаведеному випадку, — не більше 500 тис. грн. на рік на одного суб’єкта господарювання;

• вроздріб на території села. Але це звільнення стосується тільки підприємств споживчої кооперації, а також сільгосптоваровиробників, які використовують продукцію власного виробництва. Обмеження за обсягом виручки — 250 тис. грн. на один структурний (відокремлений) підрозділ (пункт продажу товарів (надання послуг)).

У разі проведення розрахунків за допомогою РК суб’єкту господарювання необхідно придбати та зареєструвати в податковому органі КОРО і РК**. У загальному випадку КОРО реєструють за основним місцем обліку госпсуб’єкта як платника податків (п. 3 гл. 1 розд. II Порядку № 547).

** Подробиці ви знайдете у консультації «РРО для початківців: правила реєстрації та використання» // «БТ», 2017, № 16.

Якщо закон дозволяє проводити розрахунки без застосування РРО, то КОРО реєструють на господарську одиницю — стаціонарний або пересувний об’єкт, у тому числі транспортний засіб, де реалізуються товари або надаються послуги та здійснюються розрахункові операції.

Якщо ви торгуєте у об’єктах дрібнороздрібної торгівлі іншими товарами, ніж вищезгадані, то проводити розрахунки з покупцями слід через РРО.

Водночас якщо ви торгуєте через об’єкти пересувної мережі, то відповідно в суб’єкта господарювання може не бути належним чином оформленого приміщення, в якому він здійснює свою діяльність і проводить розрахунки. У цьому випадку податківці (див. лист ДФСУ від 11.12.17 р. № 2918/В/99-99-14-05-01-14/ІПК***) рекомендують зареєструвати РРО на пересувний об’єкт, наприклад на транспортний засіб (пересувна торгівля). При цьому, щоб таким РРО можна було користуватися, вони радять використовувати при здійсненні розрахунків саме портативний РРО, який дозволить проводити розрахункові операції безпосередньо на місці реалізації товару чи надання послуги (у місці проведення розрахунків) і дає змогу уникнути штрафів за невикористання РРО.

*** Див. консультацію «У платника ЄП дохід перевалив за 1 млн грн.: коли починати використовувати РРО» // «БТ», 2018, № 3.